Чи можна працювати лише за сумісництвом: що каже закон і що робити працівнику

Українське законодавство не містить прямої заборони на тимчасову роботу виключно за сумісництвом, але формально такий статус суперечить визначенню сумісництва. Експерти 7Eminar пояснюють, що ключовим є рішення самого працівника щодо визначення свого основного місця роботи.

Що каже законодавство про роботу за сумісництвом?

Підписуйтеся на наші соцмережі

За нормами ст. 102-1 Кодексу законів про працю, сумісництвом вважається виконання працівником іншої оплачуваної роботи у вільний від основної роботи час. Звідси випливає, що сумісництво не може існувати без основної роботи, адже саме наявність основної і додаткової роботи формує цей статус.

Однак інша норма законодавства трактує ситуацію інакше. Згідно з п. 12 ст. 1 Закону №2464-VI про єдиний соціальний внесок, основне місце роботи визначає сам працівник — шляхом подання відповідної заяви роботодавцю. Це означає, що:

Якщо ж працівник вирішить, що місце роботи за сумісництвом має стати для нього основним, він подає заяву — після чого роботодавець має звільнити його як сумісника і прийняти за основним місцем роботи.

Фахівці наголошують, що поки працівник не подасть заяву, формально він продовжує працювати як сумісник, навіть якщо основної роботи вже немає. Закон не встановлює терміну, протягом якого людина може перебувати у такому статусі.