Час на Марсі біжить швидше, ніж на Землі: вчені вперше виміряли різницю

2 хвилин читання

Фізики з Національного інституту стандартів і технологій (NIST) встановили, що марсіанські годинники йдуть на 477 мікросекунд на день швидше, ніж земні. Це відкриття стане ключовим для майбутніх місій та навігаційних систем на Червоній планеті, повідомляє ScienceDaily.

Час на Марсі біжить швидше, ніж на Землі: вчені вперше виміряли різницю. Фото: Deposit Photos

У чому полягала складність вимірювання часу на Марсі?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Виявлення точного часу на Марсі стало складним завданням через ефекти гравітації та руху планети у Сонячній системі. Альберт Ейнштейн казав, що час не тече однаково скрізь: годинники сповільнюються за сильнішої гравітації і пришвидшуються за слабшої. Марс має поверхневу гравітацію у п’ять разів слабшу за земну та ексцентричну орбіту, що створює унікальні умови для хронометражу.

Читайте також: У майбутніх місіях на Місяць і Марс астронавтам можуть допомагати не лише складні фільтри, а й устриці. Дослідники Harrisburg University у Пенсильванії та стартап Monolith Space створюють замкнену систему, в якій молюски очищатимуть воду й водночас можуть стати їжею для екіпажу, пише Techno-Science.net.

Дослідники NIST обрали умовну точку відліку на поверхні Марсу і порівняли з рівнем моря на Землі, також врахували вплив Сонця, Землі, Місяця та Марсу. В результаті вони встановили, що марсіанські атомні годинники на 477 мікросекунд швидші за земні. Різниця може змінюватися на ±226 мікросекунд на день через змінність орбіти.

Ці дані мають критичне значення для майбутніх дослідницьких місій. Точний час потрібен для навігації, зв’язку та координації між планетами. Він також дозволяє проєктувати міжпланетні мережі зв’язку, які працюватимуть майже в реальному часі.

Марс також має власний ритм часу. Один марсіанський день триває приблизно на 40 хвилин довше за земний, а рік — 687 земних днів. Тому синхронізація годинників між Землею та Марсом потребує складних розрахунків, які враховують як поверхневу гравітацію, так і орбітальні рухи.

Науковці наголошують, що це відкриття не лише допоможе у підготовці до колонізації та дослідження Марсу, а й перевіряє фундаментальні положення теорій відносності Ейнштейна.