Антарктида втрачає лід навколо: третій найнижчий зимовий пік за 47 років спостережень
Морський лід Антарктиди цьогоріч наріс до 17,59 млн км² і на цьому зупинився. За даними NASA та Національного центру даних про сніг і лід США (NSIDC), річний максимум припав на 14 вересня 2026 року і став третім найнижчим з початку супутникових спостережень.
Як рахують площу льоду навколо Антарктиди
- Антарктида влаштована навпаки, ніж Арктика. На півночі океан, оточений суходолом, а на півдні величезний материк, оточений океаном. Тож узимку кризі є куди розростатися.
- Водночас вона заходить у тепліші широти, тому влітку тане сильніше. Пік зазвичай настає у вересні, наприкінці зими в Південній півкулі, а мінімум припадає на лютий.
- Науковці враховують лише ділянки, де лід вкриває щонайменше 15% поверхні води. Такий поріг зазвичай використовують, щоб у супутникових даних вважати район вкритим кригою. Сумарну площу таких ділянок і називають протяжністю морського льоду.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Чому лід навколо Антарктиди тане
Ще недавно картина була зовсім іншою. З 1979 по 2014 рік морський лід Антарктиди прибував приблизно на 1% за десятиліття. Три роки поспіль, з 2012 по 2014-й, супутники фіксували нові рекордні зимові максимуми, і все це на тлі стрімкого скорочення льоду в Арктиці. Чи мало те зростання якесь значення, досі неясно: площа криги довкола континенту сильно скаче з року в рік.
У 2015 році підйом закінчився, а з 2016-го почалися помітні втрати. Відтоді траплялися невеликі відскоки, але загалом льоду лишається менше, ніж зазвичай. Обидва антирекорди, і найнижчий мінімум, і найнижчий максимум, припали на 2023 рік.
Науковці й далі стежитимуть за регіоном щороку, щоб зрозуміти, чи йдеться про довготривалу зміну, чи про статистичне коливання.
Схожі питання дослідники ставлять і щодо гірських льодовиків: нещодавно вчені навіть спрогнозували рік зникнення кожного льодовика на планеті. А про те, як зміна клімату робить деякі льодовики небезпечнішими, ми писали окремо.
Як супутники бачать лід крізь хмари
- Для вимірювань використовують супутники з пасивними мікрохвильовими сенсорами. Вони вловлюють мікрохвильове випромінювання, яке Земля випускає сама.
- Лід «світиться» в цьому діапазоні сильніше за відкриту воду, тож на знімках його добре видно. Мікрохвилі проходять крізь хмари, тому погода спостереженням не заважає.
- Літопис почався наприкінці 1978 року з даних супутника NASA Nimbus-7. З 1987-го до справи долучилися апарати Оборонної метеорологічної супутникової програми США (DMSP), а з 2002 по 2011 рік дані збирав супутник NASA Aqua. З 2025 року науковці використовують спостереження японського супутника GCOM-W від агентства JAXA.