Керована авіабомба для БПЛА: ставка на точність замість витрат

Керована авіабомба для українських безпілотників — це спроба різко знизити «вартість місії», коли для ураження однієї цілі сьогодні можуть втратити кілька дронів. Про підхід і логіку розробки виконавчий директор компанії Deftak Андрій Романенко розповів у подкасті «До зброї!» на YouTube-каналі Militarnyi.

Якщо борт за $10 000 живе три вильоти, кожен політ автоматично коштує понад $3000 лише з точки зору амортизації. До цього додаються всі здійснені скиди, витрачений ресурс батарей, час екіпажу та наземної команди, а також ризик перебування в зоні ураження. У нинішніх умовах ефективність стає ключовою валютою війни. Рішення Deftak — зменшити кількість спроб до мінімуму і зробити так, щоб одного скиду було достатньо.

Проблема ефективності: чотири дрони замість одного

Ідея виникла після повномасштабного вторгнення, коли команда почала системно спілкуватися з підрозділами і порівнювати реальну статистику із тим, що видно на відео. Виявилося, що вражаючі ролики не відображають типової картини: ймовірність влучання та навіть ймовірність успішної доставки боєприпасу до точки скидання часто значно нижча.

У найкращому сценарії ефективність класичного бомбометання важким мультикоптером становить близько 50%: один пристрілочний скид і другий — результативний. Але існують і гірші сценарії. Іноді для виконання однієї задачі доводиться відправляти три дрони: два збивають, третій долітає, але не гарантує ураження. Може знадобитися і четвертий виліт.

У підсумку вартість місії формується не лише з ціни боєприпасу. Вона включає амортизацію всіх задіяних бортів, витрачений час людей, які перебувають у небезпечних умовах, і кількість невдалих спроб. Чим більше таких спроб — тим довше оператори працюють у «кілзоні». Саме ця логіка і підштовхнула до створення керованого боєприпасу, який після скиду сам доводиться до цілі.

Висота як захист: 500–1000 метрів замість 100–150

Класична тактика застосування бомберів передбачає політ на висоті 100–150 м із зависанням перед скидом. Чим нижче — тим вища точність вільнопадаючої бомби. Але важкий коптер вагою 20–30 кг добре видно і чути, і під час підльоту його часто збивають зі стрілецької зброї.

Перехід до роботи з висоти 500–1000 м змінює профіль ризику. На таких висотах носій гірше видно і чути, а ураження зі стрілецької зброї практично неможливе. Залишається загроза перехоплення FPV-дронами, однак для цього коптер потрібно спочатку виявити. Ймовірність виявлення рухомої цілі на великій висоті нижча, а доплерівські радари чутливіші до швидкісних літакових платформ, ніж до коптерів.

Типове бойове навантаження важких бомберів — 10–20 кг. Керовані боєприпаси можуть підвішуватися в аналогічній масі. Проте логіка застосування інша: якщо для задачі достатньо двох-трьох виробів, немає сенсу нести п’ять. Це зменшує кількість спроб, а отже — і ризик втрати борту.

Конструкція керованої авіабомби: 2 кг, кумулятив + уламкова дія

Поточна версія виробу важить близько 2 кг і складається з кількох відсіків. У носовій частині розташована камера, що відповідає за отримання зображення і наведення. Далі — кумулятивна бойова частина з необхідною фокусною відстанню для формування струменя. Навколо кумулятиву розміщена уламкова «рубашка», що забезпечує додаткову дію по легкоброньованих цілях і живій силі.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Після бойової частини встановлено донний ініціатор із кількома ступенями захисту. Основний механічний запобіжник викручується перед застосуванням; у робочій версії він має яскраву мітку, щоб оператор не пропустив цей етап.

Конструкція керованої авіабомби передбачає уніфікований модуль підвісу, сумісний із різними платформами. Усередині — електронний відсік із кількома обчислювальними модулями, батареєю, інтерфейсами комунікації з системою скиду та, у деяких конфігураціях, відеопередавачем. У хвостовій частині — приводи та аеродинамічні поверхні керування.

Боєприпас придатний до повернення. Якщо його не застосували, запобіжник можна вкрутити назад, і виріб стає безпечним для транспортування. Передбачено захист від спрацювання при падінні на бік, з малої висоти або у випадку випадкового вислизання з рук під час активації. Це критично для безпеки особового складу.

Автономність керованої авіабомби без GPS і стійкість до РЕБ

Після захоплення цілі оператором бомба сходить з пілона і далі діє автономно — без радіозв’язку, без супутникової навігації та без зовнішнього коригування. Принцип — «вистрілив і забув». Носій може одразу маневрувати або залишати район.

Система наведення побудована на алгоритмах комп’ютерного зору без використання нейронних мереж. Алгоритм перетворює пікселі з камери на дані про положення цілі й обчислює кути наведення. Такий підхід забезпечує передбачуваність: при однакових умовах система поводиться однаково, що спрощує тестування і відлагодження.

На ранньому етапі виріб застосовувався по GPS. Були успішні ураження, але після насичення фронту засобами подавлення супутникового сигналу ця схема втратила стабільність. Використання CRPA-антен економічно недоцільне: їхня вартість може сягати тисяч і навіть десятків тисяч доларів.

Поточна версія працює по статичних цілях. Можливість ураження рухомих розглядається, але потребує додаткового тестування.

Камера і обмеження нічного застосування

Базова модель авіабомби оснащена денною камерою. Нічна версія вже проходить польоти на полігоні. Перехід на тепловізійні сенсори обмежується насамперед ціною та технічними вимогами.

Роздільна здатність 640×480 недостатня для роботи з великих висот — це обмежує дальність і змушує знижуватися. Зменшення висоти підвищує ризики для носія та наближає застосування до мінімальної межі стабілізації виробу. Крім роздільної здатності важливий фреймрейт — бажано близько 60 кадрів на секунду. Низький фреймрейт або «розмазана» картинка через довгу витримку ускладнюють роботу алгоритму машинного зору.

Якісний тепловізійний сенсор із достатньою роздільною здатністю та швидкістю може коштувати дорожче за сам боєприпас, що робить масове впровадження такої конфігурації складним.

Альтернатива: лазерне наведення

Паралельно розробляється напівактивна головка лазерного наведення з роботою по зовнішній підсвітці. Прототип виконав лабораторні вимоги і перебуває на етапі доведення до стабільних полігонних результатів.

Класичні натівські системи підсвітки можуть коштувати до $500 000. Для безпілотних платформ це часто недоцільно. В українських умовах ведеться пошук компактніших рішень, дешевших приблизно на порядок, із характеристиками, достатніми для локальних задач.

Економіка: $1000 проти $20 000

Орієнтовна ціна виробу — близько $1000 із можливими змінами залежно від серійності та доступності компонентів.

Некеровані бомби формально сприймаються як «безкоштовні», адже часто збираються з наявних боєприпасів. Проте їх створення потребує часу, зусиль і роботи з вибуховими речовинами. Якщо врахувати амортизацію борту ($3300 за виліт при ресурсі в три польоти), кілька скидів і ризик втрати дрона, мінімальна вартість місії легко перевищує $4000.

Баражуючий боєприпас за $20 000 економічно невигідно витрачати на дрібну логістику. Керований виріб у складі розвідувально-ударного контуру дозволяє скоротити «kill chain» з години-двох до хвилин: виявив — отримав дозвіл — уразив. Це знижує поріг доцільності ураження на дистанціях 50–70 км.

Статус і стандартизація

Виріб перебуває на етапі кодифікації. В Україні поки немає кодифікованого повноцінного керованого боєприпаса — існують лише керовані модулі. Наявність програмного забезпечення, електроніки та складних механічних вузлів ускладнює процедуру.

Розробники ведуть консультації з відповідними органами, намагаючись сформувати підхід, який не створить обмежувального прецеденту для інших виробників. Обговорюється потреба у стандартизованих інтерфейсах підвіски та комунікації — умовному «USB для бомберів», що дозволить різним носіям і виробникам працювати в єдиній екосистемі без індивідуальних адаптацій.

Висновок

Керована авіабомба від компанії Deftak — це спроба змінити співвідношення витрат і результату в дроновій війні. Зменшення кількості спроб, скорочення часу реакції та підвищення «виживання» носіїв формують іншу логіку застосування: менше польотів — більше результату. Якщо заявлена економіка підтвердиться у серії, це означатиме зсув у тактиці — від кількості до системної ефективності.