FPV за $500 проти ракет за мільйони: як Україна ламає ринок зброї у 2026 році
У 2026 році українська оборонна індустрія переживає трансформацію, яку ще кілька років тому важко було уявити. В інтерв’ю YouControl виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко окреслив нову реальність: від масового виробництва FPV-дронів і перехоплювачів до складної бюрократії експорту та боротьби за глобальні ринки.
Об’єднання майже 400 підприємств
Українська рада зброярів позиціонує себе як «об’єднання об’єднань». До її складу входять асоціації стартапів, виробників класичного озброєння, радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки, РЛС, наземних роботизованих комплексів.
Нещодавно доєдналися ще дві структури — Незалежна асоціація шкіл, які навчають військових і цивільних роботі з новітньою технікою, та асоціація морських дронів. У сукупності це вже майже 400 підприємств. Місяць тому їх було близько 300.
Світовий інтерес і скепсис Європи
Запити надходять «від Австралії до Колумбії». Особливо активні країни Перської затоки. Водночас продажі можливі лише з державами, з якими Україна підписала безпекові угоди — їх нині 33 (ще недавно було 28, після підписання з Румунією перелік розширився).
На західних ринках українців не чекають із розкритими обіймами, оскільки вони заходять у вже сформовану екосистему довгострокових контрактів, лобістських зв’язків і технологічних стандартів. Там домінують Rheinmetall у Німеччині, Thales у Франції, Leonardo в Італії — компанії, чия присутність у національних оборонних бюджетах формувалася десятиліттями. Саме тому українські виробники змушені доводити не лише ефективність, а й надійність, сталість постачання і відповідність регуляторним вимогам.
Скепсис часто стосується саме FPV-дронів, оскільки вони руйнують усталену логіку співвідношення ціни та результату. Для традиційного оборонного ринку висока вартість історично асоціювалася з технологічною перевагою. Українські приклади бойового застосування демонструють іншу модель — швидку адаптацію, масовість і тактичну гнучкість. Іноземцям складно прийняти, що апарат за 500–1000 доларів здатен знищити танк. Українська сторона відповідає демонстраціями, статистикою і «lessons learned». За словами Федірка, до 80% збиттів «шахедів» відбувається за допомогою українських інтерсепторів, які коштують максимум до 5000 доларів за одиницю — не 5–12 млн євро, як деякі ракетні рішення.
Війна в Ірані, на його думку, за один день нівелювала роки переконань європейців у ефективності дешевих рішень проти «дронового спаму», оскільки продемонструвала масштабованість саме таких підходів. Події стали додатковим аргументом у дискусії про те, що майбутні конфлікти визначатимуться не тільки якістю одиничної системи, а здатністю швидко насичувати поле бою відносно недорогими засобами.
Ринок змінюється швидше за гігантів
Підписуйтеся на наші соцмережі
Акції Rheinmetall за останні пів року, за оцінкою Федірка, впали приблизно на 35% після стрімкого зростання на початку повномасштабної війни. Цей рух, у його інтерпретації, пов’язаний не лише з загальною волатильністю ринку, а й зі зміною сприйняття самої моделі війни. Публічні заяви представників європейського оборонного сектору про скепсис щодо дешевих українських дронів і акцент на дорогих традиційних системах збіглися з поступовим усвідомленням, що асиметричні рішення стають домінантними. Для інвесторів це сигнал про можливу переоцінку ефективності великих програм і зміну структури попиту. Паралельно з’являються нові гравці — Quantum Systems, Helsing, STARK, які досягли оцінок понад 1 млрд доларів.
В Україні також з’явилося до десятка компаній із оцінкою на рівні «юнікорна» — близько 1 млрд доларів. Але якщо у США це звична історія для медійного стартапу, то для України це подія майже історичного масштабу.
Проблема промислового дизайну
Українські вироби часто програють у сприйнятті через відсутність промислового дизайну. На виставках іноземні відвідувачі бачать оголені мікросхеми FPV-дронів і не можуть повірити, що ці рішення ефективні.
Натомість розвідувальні дрони таких виробників, як Quantum Systems, Buntar Aerospace, Airlogix, демонструють якісний дизайн і викликають довіру. Для західного ринку вигляд — частина продажів. Європа готова платити 10–20 тисяч доларів за FPV із дизайном, тоді як в Україні це сприймається як завищена ціна.
Для порівняння: ізраїльський FPV за 28 000 доларів дорівнює приблизно 23–28 українським FPV із хорошою комплектацією.
Експорт: контрольований, але повільний
У листопаді минулого року президент анонсував відновлення контрольованого експорту. 12 лютого сформовано перший склад міжвідомчої комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю.
Комісія визначає політичну рамку кожного контракту: що, куди, в якій кількості, з якими ТТХ і кінцевим споживачем можна продавати. Далі документи передаються до Державної служби експортного контролю.
За роки без засідань накопичилося близько 200 заявок. Комісія розглядає приблизно 40 за одне засідання. Формально відповідь має надаватися протягом 90 діб з моменту прийняття документів — але в сучасній війні це надто довго.
Сьогодні 55% озброєння, яке використовують ЗСУ, виробляється в Україні (у 2022 році цей показник був меншим за 10%). Найближчим часом очікується зростання до 60%.
Чому інвестиції не заходять напряму
Прямі інвестиції в українські ТОВ майже неможливі. Фонди обмежені власними правилами: ризики війни, відсутність ринку цінних паперів, слабкий захист інтелектуальної власності, проблеми судової системи.
Тому інвестують у компанії за кордоном, які володіють українськими структурами. Часто це юрисдикції з прогнозованим правовим полем. Гроші фактично доходять до України і вкладаються в R&D та операційну діяльність, але юридично це інша конструкція.
Рішенням Федірко називає роки реформ, ринок акцій, оновлення законодавства про ІВ і вступ до ЄС.
Дорога до масштабування
Найдорожчий продукт у спільноті — імовірно майбутня балістика FP-9 від Firepoint.
Українська оборонка вже змінила глобальну дискусію про співвідношення ціни та ефективності. Але наступний етап — інтеграція у західну індустрію, створення спільних підприємств і зростання капіталізації.
Без цього навіть найефективніші дрони залишаться локальним феноменом, оскільки бойовий успіх сам по собі не гарантує довгострокової присутності на ринку. З цим — можуть стати новою нормою світового ринку зброї, якщо технологічна перевага буде підкріплена інституційною спроможністю, фінансами та експортною політикою.