Як затягнути британське, шведське та американське телебачення у запорізькі підвали, щоб світ не забував про Україну
Наприкінці жовтня у Запоріжжі провели міжнародний фестиваль сучасного мистецтва GogolFest. І хоча перше повернення фесту від початку повномасштабного вторгнення відбувалося у бомбосховищах, укриттях та підземних паркінгах, для його висвітлення вдалося залучити 98 (!) журналістів з України та сімох країн й отримати 24 126 717 медіаохоплень і 120+ публікацій у міжнародних та національних медіа. Що стало абсолютним рекордом для фесту за всю його 17-річну історію.
Це неймовірно цінне досягнення, бо сьогодні кожна згадка про події в Україні у закордонних ЗМІ дуже важлива.
За всі національні та міжнародні комунікації цієї події відповідала команда нашої PR-агенції PRoector, і сьогодні мені хотілося б поділитись цим досвідом з читачами Speka.Media.
Я їду по трасі Дніпро — Запоріжжя, аж раптом мій телефон починає дзвонити. На тому кінці Коррі — американський журналіст з видання Euromaidan Press. Я зупиняюся у найближчому дозволеному місці та одразу передзвонюю. Протягом наступної хвилини у нас відбувається приблизно такий діалог англійською: «Андрію, я дуже хотів би взяти інтерв’ю саме у цієї режисерки, і бажано саме сьогодні. Чи міг би ти узгодити з нею час?» — «Так, Коррі, я впевнений, що ми зможемо це зробити». За 10 хвилин листування у месенджерах я вирішую цю ситуацію. А вже за годину я у Запоріжжі — зустрічаю знімальну групу BBC.
Чому світ має пам’ятати про Україну?
Минула майже тисяча днів повномасштабної війни, і кількість матеріалів, присвячених Україні у світових медіа демонструє тенденцію до зменшення. Про це свідчать результати медіамоніторингів та досліджень фахівців.
Причин цього чимало. Але, мабуть, основна з них полягає у тому, що кожного дня у світі з’являються нові й нові інформаційні приводи. Серед найрезонансніших можемо згадати загострення воєнної ситуації на Близькому Сході та вибори у США. Втім існує і безліч інших, можливо, менш гострих, але від того не менш важливих для відповідних авдиторій тем.
Наше завдання полягає у тому, щоб через правильну комунікацію доносити світу український порядок денний. Ми маємо використовувати кожну можливість, аби показувати міжнародним кореспондентам реальне життя країни, яка щодня бореться за виживання. Це потрібно для того, аби не дати фейковим новинам про Україну заповнити інформаційний простір світових медіа.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як зацікавити іноземні редакції?
Для того щоб журналіст або редактор іноземного медіа зацікавився вашою темою, вона має бути безпрограшною. Тобто такою, що обов’язково приверне до себе увагу з боку глядачів та читачів. Адже перегляди та охоплення є одним з головних КРІ для будь-якого медіа, незалежно від його розміру та географічного положення.
Саме такою темою став цьогорічний фестиваль сучасного мистецтва GogolFest, який пройшов у Запоріжжі з 18 по 20 жовтня. Вперше в історії міжнародний фестиваль зібрав тисячі глядачів у бомбосховищах, укриттях та підземних паркінгах. Такими є реалії війни, адже від Запоріжжя до лінії фронту — приблизно 30 кілометрів. Але саме це стало тим тригерним моментом, який допоміг привернути увагу міжнародної преси до цієї непересічної події.
Одразу зазначу, що, надсилаючи ваш пресреліз до іноземних редакцій, це не гарантія того, що ви отримаєте відповідь. Але ви не дізнаєтеся, яким буде результат, поки не напишете — конкретному журналісту або принаймні на редакційну пошту. Якщо ж напишете, тоді ймовірність вашої публікації у бажаному медіа становитиме 50% — вас або опублікують, або ні.
Як же зв’язатися з потрібним виданням? Сайт майже кожного медіа обов’язково має такий розділ як «Контакти», «Про нас» тощо. Зазвичай там вказують лише редакційну пошту, але деякі ЗМІ розміщують і особисті скриньки конкретних кореспондентів, зазначаючи при цьому, яка конкретно людина та за який конкретно напрям роботи відповідає. Також на допомогу прийдуть соціальні мережі та особисті контакти медійників. Але найкраще спрацьовує успішний досвід попередньої співпраці.
З якими викликами ви можете зіткнутися?
Пам’ятайте, що, працюючи з іноземними кореспондентами, ви виконуєте одразу декілька функцій. Ймовірно, ви одночасно будете і перекладачем, і комунікатором, і організатором зйомок. Саме ви маєте допомогти журналістам та знімальним групам зорієнтуватися на локації, вчасно зустрітися з потрібними їм спікерами та відзняти необхідний матеріал. Тож краще, якщо у вас буде бодай базове розуміння принципів журналістської роботи.
Звісно, ви маєте досконало володіти інформацією про безпекову ситуацію у регіоні. Також потрібно хоча б базово орієнтуватися у місті, в якому ви перебуваєте. Адже запитання від журналістів щодо безпечного місця для ночівлі у Запоріжжі було одним із перших.
Приклад успішної комунікації №1
Під час одного з концертів до мене звертається американський кореспондент: «Андрію, мені дуже подобається гурт Renie Cares. Я хотів би взяти у них інтерв’ю». Я одразу ж телефоную менеджерці артистів та передаю їй це прохання. Вже за кілька хвилин до нас виходить вокалістка гурту Ірина, яка щойно завершила свій виступ, і каже, що ми можемо поспілкуватися просто зараз. Втім одразу попереджає — маємо лише 20 хвилин, адже за півтори години у них потяг. Вже за мить ми разом зі знімальною групою піднімаємось до готельного номера та записуємо там інтерв’ю. Врешті матеріал відзнятий, музиканти прощаються та їдуть. Часу вистачило, тож із полегшенням видихаємо.
Приклад успішної комунікації №2
Вечір третього дня фестивалю, підземний паркінг. Концерт гурту Dakh Daughters у розпалі. У певний момент до мене підходить журналістка BBC та запитує, чи можуть оператори моєї знімальної групи пройти за сцену та відзняти необхідні їм кадри. Кожен з вас може уявити собі, які правила безпеки діють на концерті у прифронтовому місті. Тож це було досить нетривіальне завдання. Та як людина з телевізійним досвідом, я усвідомлюю, що головна умова для створення успішного сюжету — це наявність яскравих та змістовних кадрів. Тож у тій ситуації я мав лише одну відповідь: «Give me please a few minutes and we`ll do it» («Дайте мені, будь ласка, кілька хвилин, і ми це вирішимо»). Звісно ж, ми оперативно все владнали й оператори змогли відзняти необхідний для них матеріал.
Результат: майже 25 млн охоплення, за даними Similar Web
Працюючи над медійною підтримкою фестивалю GogolFest у Запоріжжі, ми отримали загальне охоплення у майже 25 млн, згідно з сервісом для моніторингу Similar Web. За словами директора фестивалю Максима Демського, це найбільше охоплення у медіа, яке GogolFest отримував за весь час існування.
Загалом про цьогорічний GogolFest вийшло понад 120 публікацій у міжнародних та національних медіа. Його висвітлювали 98 журналістів з усієї України, а також з Великої Британії, США, Німеччини, Польщі, Литви та Швеції.
На сам же фестиваль приїхало 33 редакції, серед яких BBC News, Sveriges Television, «Суспільне», «1+1», «Прямий», Kyiv Independent та інші.
Тож, підсумовуючи, скажу, що успішно комунікувати з іноземними медіа цілком можливо. І це однозначно потрібно робити, адже ми маємо пропонувати іноземній аудиторії правдивий та неупереджений погляд на українську реальність.