Головна Життя

Як вигорання веде до радикалізації: що каже дослідження

1 вересня 2025 14:30 7 хвилин читання

Коли в грудні 2024 року Луїджі Манджоне був заарештований за підозрою у вбивстві генерального директора UnitedHealthcare, реакція громадськості здивувала багатьох спостерігачів. Замість загального осуду, багато людей, особливо молодь, висловлювали йому підтримку. Опитування показали, що до 41% молодих людей вважали його вчинок прийнятним. Така реакція змушує шукати відповідь на питання, що змушує звичайну людину виправдовувати екстремальне насильство. Видання The Conversation опублікувало статтю, що ґрунтується на новому дослідженні, яке вказує на неочікуваний зв’язок між вигоранням на роботі та поширенням радикального мислення. Ми підготували детальний виклад ключових висновків цього дослідження, які показують, як щоденне професійне виснаження створює благодатний грунт для екстремістських ідей.

Як вигорання веде до радикалізації: що каже дослідження зображення 1

Як вигорання веде до радикалізації: що каже дослідження. Image: freepik.com

Вигорання: не просто втома, а психологічна вразливість

Вигорання — це не просто тимчасова втома чи емоційне виснаження. За сучасною психологічною моделлю, це глибока екзистенційна криза, яка виникає, коли людина втрачає відчуття сенсу у своїй роботі. Це виснаження позбавляє її професійної ідентичності, залишаючи глибоку психологічну порожнечу. Замість того, щоб відчувати себе частиною продуктивної системи, людина починає шукати сенс в інших, часто радикальних ідеологіях. Дослідження показує, що проблеми на роботі, зокрема відчуття системної несправедливості та корупції, тісно пов'язані з вигоранням. Маніфест Манджоне, в якому він згадував «корупцію та жадібність», показує, як особисте розчарування може перерости в сприйняття ширшої соціальної несправедливості.

Читайте також: Мікро-відпустки як новий стандарт продуктивності

Дослідження, проведене серед понад 600 працівників, які щодня повідомляли про симптоми вигорання, емоційний стан та екстремістські погляди, показало чіткий зв’язок: у дні, коли працівники почувалися більш вигорілими, вони висловлювали більше симпатій до екстремістських ідей. Вони були більш схильні виправдовувати насильство як засіб боротьби з несправедливістю, яка, на їхню думку, є джерелом їхніх проблем.

Три теорії, що пояснюють зв'язок між вигоранням і радикалізацією

Підписуйтеся на наші соцмережі

Цей процес пояснюють три взаємопов’язані психологічні теорії:

Теорія загального напруження (General Strain Theory): Вона стверджує, що щоденні фрустрації та розчарування, які супроводжують вигорання, призводять до виникнення негативних емоцій — страху, смутку, сорому, провини. Щоб позбутися цих почуттів, люди можуть шукати радикальні рішення.
Екзистенційна модель вигорання (The existential model of burnout): Ця теорія розглядає вигорання як результат невдалого пошуку сенсу. Коли робота перестає бути значущою, людина починає відчувати глибоку порожнечу.
Теорія пошуку значущості (Significance Quest Theory): Коли людина втрачає почуття особистої значущості у повсякденному житті, вона може шукати його в інших місцях, зокрема в радикальних ідеологіях. Ці ідеології пропонують їй відчуття приналежності, мети та можливості відновити свою значущість.

Поєднання цих теорій вказує, що вигорання відбиває провал у пошуках сенсу, який може штовхнути людину до екстремістських ідей, що пропонують відновлення цієї значущості.

Наслідки для суспільства та як їх уникнути

Дослідження не стверджує, що кожна людина з вигоранням стане екстремістом, але воно показує, як виснаження поступово зміщує погляди людини, нормалізуючи прийняття насильства. Ця зміна поглядів, відома як радикалізація думки, є серйозною загрозою для демократій, оскільки вона руйнує соціальну згуртованість і сприяє поляризації суспільства.

Сьогодні вигорання є дуже поширеним явищем: воно вражає приблизно трьох з чотирьох працівників. Це означає, що величезна частина робочої сили відчуває емоційне напруження, яке може сприяти поширенню екстремістських ідей. Хоча переважна більшість цих людей ніколи не вдасться до насильства, суспільство, що стає більш терпимим до екстремістських поглядів, ризикує нормалізувати деструктивну поведінку.

Підтримка на роботі як щит від радикалізації

Найважливішим висновком дослідження є те, що сприйняття організаційної підтримки може ефективно захищати працівників. Люди, які відчували, що їхні організації цінують їхній внесок і піклуються про їхнє благополуччя, були менш схильні до радикалізації, навіть за наявності симптомів вигорання.

Однак є важливе зауваження: підтримка є найбільш ефективною до того, як негативні емоції вкоріняться. Коли працівники вже перетнули цей емоційний поріг, додаткова підтримка має обмежену силу в запобіганні ескалації. Це робить роботодавців ключовими фігурами в боротьбі з вигоранням. Організації повинні проактивно інвестувати в профілактику вигорання, і не просто як в ініціативу для здоров'я, а як в життєво важливу стратегію для збереження стабільності як у колективі, так і в суспільстві. Це включає:

Просування справедливості та прозорості у колективі.
Забезпечення, щоб працівники відчували, що їх цінують та визнають.
Навчання менеджерів розпізнавати ранні ознаки вигорання та реагувати на них.
Створення відкритих і безпечних каналів для зворотного зв'язку працівників.

Вигорання на роботі — це не просто проблема продуктивності, а сигнал про глибоку екзистенційну вразливість. Колектив, що ігнорує вигорання, стає поживним ґрунтом для ідеологічної радикалізації, наслідки якої виходять далеко за його межі. Виснажений розум шукатиме сенс там, де зможе його знайти. Якщо робота не може його надати, екстремістські ідеології готові заповнити цю порожнечу.

Глосарій ключових понять

Вигорання: Стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, спричинений тривалим стресом на роботі.
Радикалізація думки: Процес, під час якого людина поступово приймає і виправдовує екстремістські ідеї, які раніше вважала неприйнятними.
Екзистенційна модель вигорання: Психологічна теорія, яка пояснює вигорання як втрату сенсу в роботі, що призводить до глибокої внутрішньої кризи.
Теорія загального напруження: Теорія, що пов'язує щоденні фрустрації та негативні емоції з ймовірністю виникнення екстремістських поглядів.
Сприйняття організаційної підтримки: Відчуття працівника, що його організація цінує його внесок та піклується про його благополуччя, що є важливим фактором захисту від вигорання.

Цей матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел. Редакція самостійно відбирає ключові факти, аналізує їх та структурує за допомогою AI-інструментів.