У 2026 році на ремонт доріг виділять лише 15% від потреби: куди підуть гроші та що чекає на водіїв

Українська дорожня галузь увійшла у 2026 рік із бюджетом, який більше нагадує план виживання, ніж програму відновлення. Для водіїв це означає просту, хоча й неприємну перспективу: стан державних трас навряд покращиться, а витрати на обслуговування приватних автомобілів, ймовірно, зростуть. 

Ситуація, що склалася, є результатом жорсткого бюджетного дефіциту та боргів минулих років, які тепер стали головним пріоритетом держави.

Кредити минулих років «з’їдають» бюджет

Сьогоднішня фінансова модель дорожнього господарства виглядає парадоксально: держава витрачає на обслуговування старих боргів більше коштів, ніж на утримання мережі автошляхів у поточному стані. 

У період з 2020 по 2023 роки на масштабне будівництво та реконструкцію доріг було спрямовано рекордні 300 мільярдів гривень. Значна частина цих інвестицій залучалася у вигляді кредитів, і тепер настав пік виплат за ними.

Заступниця голови транспортного комітету Верховної Ради Юлія Клименко зазначає, що у 2026 році на погашення відсотків та тіла цих позик заплановано близько 15 мільярдів гривень. При цьому весь бюджет на утримання доріг становить лише 12,6 мільярда. Це означає, що фінансовий ресурс для безпосередніх робіт на асфальті менший за банківські зобов’язання.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Динаміка скорочення видатків вражає: якщо у 2023 році галузь мала 42 мільярди гривень, то нинішні 12,6 мільярдів — це фактично критичний мінімум.

Чому грошей вистачить лише на латання дірок

Голова Державного агентства з відновлення інфраструктури Сергій Сухомлин підкреслює, що агентство наразі забезпечене ресурсами лише на 10-15% від потреби. У таких умовах про капітальний ремонт чи розвиток нових проєктів мова взагалі не йде. Бюджетні призначення покривають лише ямковий ремонт та підготовку доріг до зимового періоду.

Реальність така, що минулого року вдалося провести лише локальну профілактичну обробку бітумом, яка охопила менш як 1% від усієї мережі державних доріг. Це радше косметичний захід, який не зупиняє руйнування основи полотна. З наявних 12,6 мільярда гривень лише 8,6 мільярда йдуть безпосередньо на ремонтні роботи. Решта спрямовується на пункти пропуску, освітлення та критичне обслуговування придорожньої інфраструктури.

Особливе занепокоєння викликає стан прифронтових шляхів, які виконують роль логістичних артерій для евакуації та постачання. Попри їхню стратегічну важливість, загальний дефіцит коштів не дозволяє забезпечити там належну якість покриття. 

Відсутність системних інвестицій суперечить рекомендаціям таких інституцій, як Світовий банк, що неодноразово наголошували на важливості превентивного утримання інфраструктури для уникнення її повного колапсу.

Тож цього року українцям слід очікувати лише класичний для України ямковий ремонт дорожнього полотна.

Чи планують рятувати галузь

Коли державне фінансування згортається, тягар утримання інфраструктури непрямим чином лягає на плечі бізнесу та громадян. Погані дороги збільшують собівартість логістики та витрати на амортизацію транспортних засобів. Фактично кожен власник авто сплачує «податок на бездоріжжя» через частіші візити на СТО.

У цій ситуації на перший план виходить питання ефективності використання кожної гривні. Експерти наголошують на необхідності посилення контролю за гарантійними зобов'язаннями підрядників. Якщо дорога руйнується до закінчення гарантійного терміну, її відновлення має відбуватися за рахунок будівельної компанії, а не бюджету. 

Також актуальною залишається дискусія про впровадження концесійних механізмів та платних доріг для великовагового транспорту, що дозволило б залучити приватний капітал у галузь.

Поки що 2026 рік обіцяє бути складним для дорожнього сектору. Держава змушена балансувати між боргами минулого та потребами сьогодення, де перемагає необхідність обслуговувати кредити.