Що таке глобальний рух MeToo?
Право жити без насильства є одним із основних прав людини. Проте сексуальне та гендерно зумовлене насильство (СГЗН) залишається проблемою в усьому світі. Ризик СГЗН, який постійно існує навіть у мирний час, стає вищим під час збройного конфлікту. Рух #MeToo став символом боротьби проти сексуального насильства, домагань і гендерно зумовленої нерівності. Цей глобальний феномен підняв проблеми, які довгий час залишалися прихованими через стигму, страх і відсутність суспільної підтримки. Сьогодні я хочу розповісти вам про #MeToo, як він виник і яке його значення.
Що таке сексуальне та гендернозумовлене насильство?
Сексуальне насильство означає будь-який статевий акт, спробу домогтися статевого акту, небажані сексуальні коментарі або домагання, торгівлю людьми чи інші дії, які спрямовані проти сексуальності особи, з застосуванням примусу будь-якою людиною, незалежно від її стосунків із потерпілою особою у будь-якій обстановці.
Гендерно-зумовлене насильство – це насильство, яке призводить або може призвести до фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або страждань, зумовлене гендерною дискримінацією, очікуваннями щодо гендерних ролей та/або гендерними стереотипами або спричинене різним статусом влади за ознакою статі.
Об’єднаний термін сексуальне та ґендернозумовлене насильство (СГЗН) відображає подвійну природу цього типу насильства: як сексуального насильства, так і форми дискримінації. СГЗН може бути направлене як проти жінок, так і проти чоловіків, хоча жінки частіше стають потерпілими від цієї форми насильства.
Сексуальне та гендерно зумовлене насильство (СГЗН), що походить з історичної та структурної нерівності, базується на зловживанні владою та контролем як у публічній, так і в приватній сферах.
Воно набуває різноманітних форм і проявляється у таких явищах, як:
- сексуальні домагання
- спроби зґвалтування
- домашнє насильство
- торгівля людьми
- сексуальні погрози
- експлуатацію або приниження
- примусову вагітність
- примусову стерилізацію
- примусовий аборт
- використання зґвалтувань як засобу війни
- дитячі шлюби
- каліцтво жіночих статевих органів тощо.
Як і інші форми гноблення, СГН непропорційно впливає на маргіналізовані групи, особливо через фактори раси, класу та інші перехресні ідентичності.
Витоки руху #MeToo
Концепція MeToo виникла задовго до того, як хештег MeToo став вірусним у 2017 році. Його засновницею є активістка Тарана Берк, яка ще у 2006 році розпочала кампанію аби допомогти постраждалим від сексуального насильства, особливо молодим темношкірим жінкам з малозабезпечених спільнот, знайти шляхи до зцілення.
Від самого початку рух мав на меті вирішити проблему браку ресурсів для постраждалих від сексуального насильства та створити потужну спільноту захисників і союзників. Із самого початку метою Тарани Берк було створити простір, де постраждалі могли б знайти підтримку та висловити свою історію без осуду. Слова «Me Too» (укр. «Я теж») стали символом солідарності й спільного досвіду жертв.
У 2017 році New York Times опублікувала статтю, в якій звинуватила Гарві Вайнштейна в сексуальних домаганнях. Актори Ешлі Джадд і Роуз Макгоуен безстрашно висловилися про дії Вайнштейна, що надихнуло багатьох інших поділитися своїми історіями.
Тим часом американська акторка Алісса Мілано закликала своїх підписників у Twitter поділитися історіями про сексуальні домагання, використовуючи хештег #MeToo. Вона написала: «Якби всі жінки, які зазнали сексуального насильства або нападу, також написали »Я теж« у своєму статусі, світ зрозумів би масштаби цієї проблеми». Протягом перших 24 годин мільйони жінок і чоловіків поділилися своїм досвідом, і рух став вірусним.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Відтоді Тарана Берк відвідала багато країн. І в міру того, як рух Me Too зростав, багато країн зверталися з проханням приєднатися до зусиль у США. Їхні запити породили бачення глобальної спільноти, яка б зосередила лідерство постраждалих від насильства через побудову глибоких міжнаціональних відносин та обмін досвідом.
Вплив руху #MeToo
Після твіту Алісси Мілано хештег #MeToo став вірусним: протягом двох днів його використали майже мільйон разів, за даними Twitter. Рух швидко поширився і на Facebook, де близько 4,7 мільйона людей опублікували 12 мільйонів дописів менше ніж за добу. Навіть через роки користувачі продовжують активно ділитися своїми історіями з хештегом #MeToo на різних платформах соціальних мереж.
Цей бум уваги став особливо важливим для людей, які щодня працювали з постраждалими від сексуального насильства та домагань. Проблема, яку вони роками намагалися висвітлити, нарешті отримала глобальне визнання та підтримку. Зусилля, які починала Тарана Берк на локальному рівні, виросли у масштабний рух, що об’єднав жертв із найрізноманітніших соціальних прошарків.
Рух також призвів до масштабних викриттів. Чимало відомих діячів зі сфер розваг, спорту та політики були звинувачені у сексуальних домаганнях та насильстві, що спонукало суспільство до переосмислення культури мовчання та безкарності.
Рух #MeToo спричинив значні зміни, серед яких:
- Підтримка постраждалих. Рух підтвердив, що жертви не самотні, об’єднавши їх у сильнішу спільноту, де їхній голос почутий.
- Усвідомлення масштабу проблеми. Стало очевидно, наскільки поширеними є сексуальні домагання та насильство.
- Зміна соціальних норм і поглядів.
- Викриття переконань та систем, які дозволяли насильству процвітати.
- Дестигматизація. Обговорення таких проблем стало безпечнішим і менш табуйованим.
- Посилення співчуття до постраждалих від насильства.
- Покращення законодавства. Прийнято нові закони та політики, що посилюють захист жертв. Міжнародна організація праці ухвалила нові стандарти для боротьби з насильством.
- Судові процеси та відповідальність. Багато впливових осіб було притягнуто до відповідальності через судові позови та осуд громадськості.
- Можливість говорити. Рух створив простір для постраждалих, де вони можуть ділитися своїми історіями та отримувати підтримку.
- Ширші можливості юридичної допомоги.
Куди звертатися у випадках сексуального та гендернозумовленого насильства
Минуло сім років, але проблема насильства досі не зникла. Незважаючи на значний прогрес, сексуальне та гендерно зумовлене насильство все ще є серйозною загрозою в багатьох країнах, зокрема й в Україні.І вийна лише загострила проблему.
Рух #MeToo довів, що зміни можливі, проте боротьба за безпеку, гідність і справедливість триває. Кожна розказана історія та кожен почутий голос наближають нас до подолання насильства і страху.
Якщо ви або хтось із ваших знайомих зазнали сексуального чи гендерно зумовленого насильства в Україні, важливо знати, куди можна звернутися по допомогу. Ось декілька ресурсів та організацій, які надають підтримку постраждалим:
Національна поліція України
- Екстрений виклик: 102
- Гаряча лінія: 0 800 500 202
Урядова гаряча лінія
- Телефон: 1547
Цілодобово надає інформаційні консультації особам, що пережили домашнє насильство або інші форми гендерно зумовленого насильства.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
- Телефон: 0 800 500 335
- Мобільний короткий номер: 116 123
Працює цілодобово, надаючи психологічну та юридичну допомогу, а також консультації щодо послуг з протидії гендерно зумовленому насильству.
Проєкт психологічної підтримки «Gidna»
Призначений для жінок, які пережили насильство під час війни.
- Звернення: Заповніть анкету на офіційному сайті.
Надає 10 анонімних онлайн-консультацій, а в деяких містах доступні офлайн-сесії.
Чат-бот «ДійПротиНасильства»
У Telegram надає інформацію про те, що робити потерпілим і свідкам сексуального насильства, а також контакти служб допомоги.
Безоплатна правова допомога
- Телефон: 0 800 213 103
Надає безкоштовні правові послуги, гарантовані законом України.
Гаряча лінія Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- Телефон: 0 800 50 17 20
Цілодобово та безкоштовно надає консультації з питань захисту прав людини.