Перша трансформація армії Федорова: чому реформа, яку всі чекали, розколола військову спільноту
Колонка головного редактора SPEKA, ветерана ЗСУ Дениса Вергуна
За понад три роки повномасштабної війни ми звикли до того, що більшість рішень у військовій сфері стосувалися зброї, техніки, міжнародної допомоги чи мобілізації. Людина в цій системі часто залишалася лише ресурсом, який мав виконувати наказ.
Минулого тижня Міністерство оборони презентувало, мабуть, наймасштабнішу зміну всієї логіки військової служби з початку повномасштабної війни.
І важливо правильно зрозуміти, що саме презентував міністр оборони Михайло Федоров.
У ній є кілька взаємопов'язаних елементів: нова контрактна система, чіткі строки служби, гарантовані відстрочки після її завершення, нові принципи грошового забезпечення, автоматичні переведення через «Армія+», швидке повернення із СЗЧ, запуск системи Mission Control для контролю навантаження на військових, відкриття рекрутингу іноземців, а також поступове звільнення тих, хто найдовше перебуває в Силах оборони.
Сам Федоров називає це першим етапом масштабної трансформації, а другим має стати реформа рекрутингу та мобілізації.
Фактично Міноборони намагається побудувати новий суспільний договір між державою та військовим.
І саме тут починається найцікавіше.
Про що насправді ця реформа
Якщо прибрати красиві презентації та десятки слайдів, уся концепція Федорова тримається на трьох словах.
Прогнозованість. Справедливість. Повага.
Ці поняття повторюються практично в кожному його повідомленні.
Військовий повинен розуміти, скільки служить.
Знати, що буде після служби.
Мати зрозумілі правила.
Отримувати винагороду відповідно до ризику.
А той, хто довше воював, повинен отримати більше часу на
відновлення.
Звучить так, ніби сперечатися тут немає про що. І саме тому було несподівано побачити, наскільки гостро відреагувала сама військова спільнота.
Парадокс: реформу підтримують майже всі. Але сперечаються про її зміст
Я не бачив жодного військового, який би написав, що чіткі строки служби – це погано. Не бачив критики самої ідеї гарантованих відстрочок.
Ба більше. Більшість визнає: ці рішення давно назріли.
Справжній конфлікт виник зовсім в іншому місці. У відповіді на запитання: що саме держава вважає справедливістю? Саме навколо цього слова зараз точиться головна дискусія.
Перше питання: а що отримають ті, хто воює четвертий рік?
Уся презентація реформи дивиться вперед: як залучити нових людей; як зробити службу зрозумілішою; як мотивувати цивільних; як зробити піхоту більш укомплектованою.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Але люди, які вже воюють із 2022 року, дивляться назад. Вони питають: що ця реформа змінює саме для нас?
Федоров відповідає на це окремими повідомленнями.
В одному з них він детально пояснює принцип розрахунку відстрочок: що довше людина служила та що більше часу провела на бойових, то довшою буде гарантована відстрочка після завершення контракту.
Ба більше, він прямо пише, що до кінця року розпочнеться поступове звільнення військових, які найдовше перебувають у Силах оборони та провели найбільше часу на бойових.
Саме ця теза багато в чому зняла першу хвилю критики.
Але не всю.
Друга суперечка: чи можна оцінити ризик лише відстанню до фронту?
Найбільшу увагу презентація приділяє піхоті. І це абсолютно зрозуміло.
Саме піхота сьогодні несе найбільші втрати. Саме для неї з'являються найвищі виплати. Саме її Міноборони хоче зробити найпривабливішою службою. Але сучасна війна давно перестала бути війною лише піхоти.
Після презентації багато військових звернули увагу на іншу проблему.
Журналіст і військовослужбовець Євген Назаренко дуже влучно сформулював її суть. Армія – це не лише ті, хто штурмує посадки.
Без логістики не буде боєприпасів. Без аналітиків – планування. Без айтішників – нових технологій. Без ремонтників – техніки. Без тилу – фронту.
Це не применшує ролі піхоти. Навпаки. Це нагадує, що сучасна війна працює як величезний організм, де кожна спеціальність впливає на результат.
Саме тому частина військових поставила питання, чи не створює нова система відчуття, що є «важливі» та «другорядні» військові.
Окрема дискусія – оператори дронів
Ще цікавішою стала реакція спільноти операторів БпЛА.
Формально вони отримали окремий бойовий контракт. Але багато хто зауважив, що сучасна війна вже не відповідає старому поділу на «фронт» і «тил».
Не про бажання отримати більше грошей. А про те, щоб система оцінювала реальний ризик сучасної війни, а не уявлення про нього.
Найбільша претензія – не до контрактів
Після кількох днів дискусій стало зрозуміло ще дещо.
Найгостріші питання виникли навіть не до самих контрактів. А до того, чого в реформі поки немає.
Наприклад, нардеп Данило Гетманцев підтримав підвищення виплат і нові стимули для військових, але слушно звернув увагу, що поки суспільство не отримало відповіді на інше фундаментальне питання – якою буде нова система комплектування армії.
Що буде з мобілізацією? Що зміниться у роботі ТЦК? Якою стане модель призову?
Ці питання залишаються відкритими.
Втім, якщо уважно читати всі заяви Міноборони, стає очевидно, що там цього і не приховують.
Саме реформу рекрутингу та мобілізації Федоров називає другим етапом трансформації.
Важлива деталь, яку майже не обговорюють
Майже непоміченою залишилася ще одна складова реформи.
Йдеться про повернення військових із СЗЧ.
Через «Армія+» вже працює fast track-механізм, який дозволяє людині без зайвої бюрократії повернутися до служби та самостійно обрати один із найефективніших бойових підрозділів.
За кілька днів після запуску Міноборони повідомило про майже дві сотні поданих рапортів.
Це означає, що реформа вже почала працювати не лише на папері.
Чому ця дискусія насправді корисна
Як ветеран я не бачу в цій хвилі критики катастрофи. Було б значно гірше, якби військові мовчали.
Сьогодні вони сперечаються не про те, чи потрібні зміни. Вони сперечаються про те, якою повинна бути справедливість. І це дуже важлива різниця.
Усі погоджуються, що служба повинна мати зрозумілі строки. Усі погоджуються, що після війни люди мають повертатися до нормального життя. Усі погоджуються, що держава повинна чесно платити за ризик.
Але поки немає єдиної відповіді, як саме оцінити цей ризик. Чи лише першою лінією? Чи бойовими виходами? Чи роками служби? Чи професією?
Саме навколо цього зараз і точиться найбільша дискусія.
Найважливіше – не втратити довіру
На мій погляд, найбільша цінність цієї реформи навіть не в нових контрактах. Вона вперше за довгий час змінює саму логіку взаємин між державою та військовим.
Але тепер перед Міністерством оборони стоїть ще складніше завдання.
Довести, що слова про справедливість працюватимуть не лише в презентаціях, а й у реальному житті.
Бо саме довіра військових стане головним критерієм успіху першої великої трансформації української армії.