Марк Гобер про свідомість, що є більш фундаментальною, ніж матерія

Книга Марка Гобера «Кінець перевернутому мисленню» — перший крок автора у складну тему свідомості. У рубриці SPEKотна читанка редакція знайомить вас з цікавою роботою одного із 300 провідних світових стратегів у сфері інтелектуальної власності за версією IAM's Strategy 300.

Про автора

Марк Гобер закінчив з відзнакою Принстонський університет, захистивши дисертацію, у якій розглянув нову динамічну модель теорії перспектив, відзначену Нобелівською премією ідею Деніела Канемана про те, як люди ухвалюють рішення в умовах ризику. Раніше Гобер працював аналітиком інвестиційного банкінгу в UBS у Нью-Йорку. У 2010 році став партнером у Sherpa Technology Group у Кремнієвій долині. Його визнали одним із 300 провідних світових стратегів у сфері інтелектуальної власності за версією IAM's Strategy 300.

Здавалося б, навіщо писати книгу, яка виходить за межі професійної сфери? 

У 2016 році Марк Гобер натрапив на подкасти та літературні джерела, у яких обговорювали явища, що неможливо пояснити наукою, яку ми сприймаємо за істину. Фахівці часто обговорювали питання, пов’язані зі свідомістю, та стверджували, що свідомість не походить від мозку. Саме це й підштовхнуло його до того, щоб змінити своє матеріалістичне мислення.

Спираючись на результати численних наукових експериментів, Гобер написав книгу «Кінець перевернутому мисленню», де наводить докази на користь того, що основою реальності є свідомість, а не матерія, досліджує зв’язок між мозком і свідомістю та обґрунтовує реальність екстрасенсорних здібностей.  

Про що йдеться у книзі «Кінець перевернутому мисленню»

Перша частина книги знайомить нас з автором та головною причиною написання книги. Він розповідає, як і чому поставив матеріалізм під питання та ділиться з читачами деякими фактами свого життя.

У другій частині Марк Гобер намагається чітко окреслити поняття свідомості, досліджує зв’язок між мозком та свідомістю.

Підписуйтеся на наші соцмережі

У третій частині автор наводить докази існування екстрасенсорних явищ, які загальновизнана наука вважає паранормальними.

Четверта частина доводить можливість життя свідомості поза фізичним тілом. Гобер розглядає дослідження про передсмертний досвід: усвідомлені спогади за порушенні чи відсутності активності мозку, спілкування з померлими, а також розповідає про маленьких дітей, які згадують свої  попередні життя.

В останній частині автор підсумовує проведений аналіз, відповідає на запитання, які могли виникнути у читача після прочитання чотирьох попередніх частин. А також розглядає можливі варіанти наслідків, якщо ідеї, викладені в книзі, цілком реальні. Наприкінці Марк Гобер надає варіанти різних вправ на доведення того, що наша свідомість існує поза матерією.

Ключові тези та ідеї

Матеріалізм, який припускає, що матерія породжує свідомість, тобто стверджує, що коли мозок помирає, вмирає і свідомість, Гобер ставить під сумнів. Натомість він доводить, що основою всього є саме свідомість. Адже без свідомості ми не можемо підтвердити, що щось існує поза нею. Свідомість не породжена мозком, радше є нелокальною стосовно системи мозок-тіло. Автор обґрунтовує це різними дослідженнями та спостереженнями: 

Те, що наука вважає аномальним — екстрасенсорні здібності, здатність розуму пережити тілесну смерть, телепатія, існування свідомості поза межами часу, виявляється цілком аргументованим:

Марк Гобер стверджує, що деякі науковці-скептики, які не приймають протилежну ідею та стоять на засадах матеріалізму, керуються власними переконаннями, відкидаючи численні дослідження. Спираючись на досліди, автор припускає, що, коли наш мозок працює менше (через психоделіки, перед смертю), ми відчуваємо наш природний стан любові та краси більше. Він підсумовує, що всі проблеми, зокрема світові, спричинені матеріалістичним уявленням про те, що всі ми скінченні, обмежені та відокремлені.

Фактаж

Гобер виконує ґрунтовну роботу, наводячи цитати великої кількості видатних експертів, описи наукових експериментів та корисні підсумки наприкінці розділів.

Автор використовує широку вибірку — від досліджень явищ ясновидіння фахівцями лазерної фізики зі Стенфордського науково-дослідного інституту за програмою «Зоряна брама», яку спонсорував уряд США, до численних досліджень Діна Радіна, який є головним науковим співробітником Інституту ноетичних наук (IONS) та асоційованим заслуженим професором інтегральної та трансперсональної психології у Каліфорнійському інституті інтегральних досліджень (CIIS) і вже понад три десятиліття досліджує межі свідомості. 

Марк Гобер розглядає дистанційне бачення, телепатію та інші екстрасенсорні здібності. Звертається також до ширших концепцій, як-от передсмертний досвід та досвід спільної смерті.

Методологію розглядає лише побіжно, проте той, хто відчуває бажання ознайомитися з першоджерелами, може звернутися до приміток та бібліографії для отримання додаткової інформації. 

Чим може не сподобатися

Перші 50 сторінок Гобер підводить читача до основної інформації, попри те що вже там викладений доволі ґрунтовний фактаж. Тож книга спочатку може здатися надто розтягнутою. Гобер ніби повторює одну й ту саму думку під різними кутами. 

Враження редакції

Книга ґрунтовно досліджує взаємозв’язок свідомості та мозку. Значною перевагою є наявність різних поглядів. Для аргументації Гобер наводить приклади експериментів як прихильників теорії панування свідомості над мозком, так і матеріалістів, які після своїх експериментів змінили скепсис на прийняття. 

Проте хотілося б також мати контраргументи та дослідження вчених, які твердо дотримуються класичного погляду на науку. Хоча автор ще на початку наголошує, що для розуміння тез, викладених у книзі, варто бути максимально неупередженим.

Чи варто читати «Кінець перевернутому мисленню»?

Це науково-популярна книга, написана доступною для сприйняття мовою. Автор максимально спростив технічні теми, зберігши при цьому основний зміст, а також для кращого розуміння розмістив наприкінці кожного розділу короткі підсумки та словник перед бібліографією. Якщо ви часто ставите під сумнів наукові твердження, розглядаєте альтернативні варіанти існування суспільства, помічаєте збіги, надздібності, але заперечуєте їхню випадковість, з упевненістю можемо сказати, що ця книга зацікавить вас від перших рядків. Адже те, що ми часто вважаємо поодинокими випадками чи вигадками, у книзі обґрунтовано дослідженнями та статистичними даними. 

Наприкінці Марк Гобер пов’язує свідомість та мозок із нашими відчуттями та почуттями. Тож книга також захопить тих, хто прагне з іншого ракурсу подивитися на поняття щастя, краси, любові, на розуміння себе у матеріальному світі. 

Книга точно не підійде тим, хто шукає щось легке для відпочинку, вона потребує цілковитого заглиблення у зміст.