Комунікації — новий мейнстрим серед студентів? Яку роль молодь відіграє в креативній індустрії
Авторки: Софія Острадчук та Олександра Натальченко
Сьогодні сфери піару, реклами та маркетингу переживають справжній бум серед молоді. У той же час роботодавці скаржаться на брак кваліфікованих фахівців. То що насправді відбувається на ринку праці та за яких умов джун виростає в топового спеціаліста? Розбираємося з Анною Знамеровською, засновницею та СЕО піар-агенції znamy.
Зараз ми бачимо приплив молодих людей у комунікації. Частково причиною цьому слугує романтизована картинка у соцмережах. За запитом “marketing” у тіктоку чи інстаграмі понад 70% контенту за форматом є не експертними порадами, а лайфстайл-публікаціями. У дев’яностих було стильно працювати моделлю, а у 2020х… комунікаційником?
Цей тренд помічають і заклади освіти: наприклад, останні три роки кількість вступників за напрямом “Реклама та зв’язки з громадськістю” КНУ Шевченка тримається на позначці близько 600 людей щорічно та зростає далі.
Чи справді у комунікаціях низький поріг входу?
На перший погляд — так. Анна Знамеровська, засновниця та CEO znamy – digital pr agency, розповідає:
«Точно набагато легше застрибнути в професію, пов'язану з комунікаціями, ніж, наприклад, вивчити мову програмування і піти в IT. Це контраверсійний приклад, але менше з тим, одна з перших причин — це саме відчуття низького порогу входу. Але все зовсім не так просто», — розповідає Анна .
Оскільки ми всі щодня перебуваємо по інший бік комунікаційних барикад — гортаємо стрічку новин, дивимося вірусні ролики, читаємо статті та отримуємо розсилки від брендів — нам здається, що ми автоматично знайомі з усіма механіками індустрії. Проте споживати продукт і створювати його — це принципово різні речі.
Часто “сліпими зонами стають”:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- Відсутність стратегічного планування. Новачки часто фокусуються на самому процесі («треба щось робити»), але абсолютно не бачать кінцевої цілі. У них відсутнє фірмове поняття Definition of Done (чіткі критерії того, що завдання виконано повністю і якісно).
- Ефективність та вимірювання. Креатив заради креативу на реальному ринку нікому не потрібен. Класний комунікаційник має мовою цифр пояснити, чому бренд витратив бюджет саме на цей кампейн. Для багатьох аналітика, прорахунок охоплень, конверсій чи ROI (окупності інвестицій) залишаються вищою математикою, в яку вони не хочуть заглиблюватися.
- Розуміння ролі. Багато молодих фахівців не до кінця розуміють перелік інструментів комунікаційника, фокусуючись лише на роботі з медіа чи лідерами думок.
Найгірше те, що з цих трьох прогалин випливає нерозуміння архітектури процесів. Джун не бачить картину цілісно, тому не розуміє, які етапи за якими мають слідувати. Він може почати писати текст до того, як затверджено стратегію, або запускати анонс івенту, коли ще не готова технічна інфраструктура для реєстрації. Без цієї внутрішньої логіки будь-який креатив перетворюється на гасіння пожеж у режимі 24/7.
Для роботодавця робота в такому режимі також має свої наслідки. Бізнес, у свою чергу, зазвичай планує та вимірює все у простій валюті — грошах. Брати джуна може бути ризиковано, навіть попри те, що фахівців бракує.
«Якщо компанія ніколи до цього не займалася піаром і всередині немає людини, яка буде навчати, то бізнес завжди має наймати спеціаліста мідлового або сіньйорного грейду. Того, хто може налаштувати напрям з нуля. Інший варіант — залучити піар-агенцію, яка допоможе побудувати процеси, а вже потім взяти в штат джуна для виконання системної роботи», — зазначає Анна.
Головна проблема для роботодавця полягає в тому, що знайти джуна на ринку легко, а от забезпечити його якісний вхід в процеси і, головне, отримати результат — завдання із зірочкою. Незалежно від грейду, людина в команді має приносити бізнесу цінність.
«Якщо ви берете джуна, треба розуміти: важливо інвестувати в його онбординг та розвивати його надивленість. Фактично, перший рік він буде розвиватися за ваш рахунок без гарантованого результату», — додає Анна Знамеровська.
У той же час, у довгостроковій перспективі виростити фахівця самостійно — вигідна інвестиція, і багато компаній готові вкладати свій ресурс в новачка.
Яким має бути “перспективний джун”?
Коли ми оцінюємо сферу комунікацій, бізнесу сьогодні критично бракує людей, здатних вибудовувати впізнаваність бренду через живі спільноти та конкретних особистостей. Анна Знамеровська виділяє чотири ключові позиції, на які ринок чекає молодих фахівців:
- Піар-спеціаліст
- Комунікаційник
- Ком'юніті-менеджер (людина, що збирає та розвиває спільноту навколо бренду)
- Інфлюенс-менеджер (фахівець із роботи з блогерами та лідерами думок)
«Усі ці ролі потрібні для того, щоб працювати з реальними людьми, будувати з ними зв'язки та створювати впізнаваність компанії через лідерів думок та мікроспільноти. Ну і, звичайно, окремий великий біль — це класний SMM-ник», — зазначає Анна.
Для виконання завдань на цих позиціях кандидат повинен володіти базовим набором практичних інструментів.
Найважливіші хардскіли комунікаційника
-
1
Вміння писати тексти будь-якого формату.
-
2
Вміння створювати інфоприводи.
-
3
Налагодження відносин та розвиток особистого нетворку.
-
4
Високий рівень роботи з презентаціями та таблицями.
-
5
Робота з антикризовими комунікаціями.
-
6
Структурування хаотичних думок та ідей.
Звісно, зазубрити правила написання пресрелізів чи навчитися зводити таблиці в Excel — завдання цілком реальне для будь-якого джуна. Але є й інший бік професії — це середовище, у якому доводиться працювати: режим постійної невизначеності, інформаційного шуму та палаючих дедлайнів. Для того, щоб виконувати роботу якісно й адаптуватися до цих умов, технічних навичок замало — потрібні софтскіли.
Найважливіші софтскіли комунікаційника
-
1
Швидкість, але розміреність.
-
2
Критичне мислення.
-
3
Розвиток «надивленості».
-
4
Комунікабельність та вибудовування якісної комунікації з партнерами, підрядниками, журналістами та стейкхолдерами.
Зрештою, головним маркером перспективного джуна стає не ідеальне знання теорії, а внутрішня ментальна установка: «немає нічого незрозумілого — є те, чого я ще не знаю».
Цей матеріал є частиною проєкту UA Creatives, створеного студентами Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Більше за посиланням: http://labs.journ.knu.ua/creatives