Е-гривня: навіщо це державі, що відбувається з проєктом зараз і перспективи його впровадження

Минуло майже десять років, відколи Національний банк України (НБУ) розпочав перші дослідження можливості випуску власної цифрової валюти. За цей час глобальний фінансовий ландшафт зазнав докорінних змін: цифровізація послуг досягла безпрецедентного рівня, а поняття «готівка» поступово втрачає свої позиції у повсякденному вжитку.

Попри високий рівень технологічної готовності та амбітні плани, повномасштабне впровадження е-гривні станом на початок 2026 року ще не відбулося. Проєкт перебуває на етапі поглибленого тестування та доопрацювання архітектури. Тому у цій статті ми проведемо детальний аналіз феномену е-гривні, щоб зрозуміти, чи так це потрібно зараз, як усі говорять.

Дефініція та правовий статус: що таке е-гривня?

В інформаційному просторі часто виникає плутанина між поняттями «криптовалюта» та «цифрова валюта центрального банку» (CBDC). Це принципово різні інструменти. Криптовалюти (наприклад, Bitcoin чи Ethereum) зазвичай децентралізовані і не мають єдиного емітента, що забезпечує їхню вартість.

Е-гривня — це CBDC (Central Bank Digital Currency), цифрова форма національної грошової одиниці України, емітентом якої є виключно Національний банк. Її статус чітко визначений на законодавчому рівні. Згідно із Законом України «Про платіжні послуги» (№ 1591-IX), е-гривня є законним платіжним засобом, що функціонує як пряме грошове зобов’язання центрального банку.

Ключова відмінність від безготівкових коштів (які є зобов’язанням комерційного банку перед клієнтом) полягає в тому, що е-гривня — це фактично цифрова готівка. Вона обмінюється на готівкові або безготівкові кошти у співвідношенні 1:1, а її вартість гарантується державою, а не комерційними структурами.

Технологічна архітектура

В основі е-гривні лежить технологія розподіленого реєстру (DLT — Distributed Ledger Technology). Використання блокчейну або споріднених протоколів забезпечує високу швидкість транзакцій, прозорість та захист від підробок.

Варто зазначити, що у пілотному проєкті 2018 року НБУ тестував централізовану модель на приватній версії блокчейну Stellar. На відміну від публічних блокчейнів, де валідація транзакцій здійснюється незалежними майнерами або валідаторами, у моделі CBDC контроль над реєстром та емісією залишається виключно за регулятором. Це дозволяє поєднати переваги DLT (швидкість, надійність) з необхідним рівнем державного контролю.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Економічна доцільність: «програмовані гроші» та прозорість

Впровадження е-гривні не є самоціллю заради технологічного прогресу. Згідно з проєктом концепції е-гривні, представленим НБУ, ключовою перевагою нового інструменту є можливість створення «програмованих грошей».

Ця функція реалізується за допомогою смартконтрактів — програмного коду, що автоматично виконує певні дії при настанні заданих умов. Це відкриває широкі можливості для державного управління фінансами (G2P — Government to Person):

Поточний статус проєкту: чинники затримки станом на 2026 рік

Попри успішне завершення пілотного проєкту ще у 2019 році та наявність законодавчої бази, не варто очікувати на появу е-гривні до завершення війни. Затримка зумовлена комплексом об’єктивних причин, серед яких ключове місце посідає безпекова ситуація.

1. Пріоритети воєнного часу та інфраструктурні ризики

Впровадження національної цифрової валюти потребує значних інвестицій у побудову відмовостійкої інфраструктури, здатної функціонувати у режимі 24/7. В умовах постійної загрози енергетичній системі та каналам зв’язку забезпечення стабільності такої системи є складним технічним завданням.

Керівництво НБУ, зокрема заступник голови Олексій Шабан, неодноразово наголошувало, що витрачання значних фінансових ресурсів на масштабні інноваційні проєкти під час війни може бути недоцільним. Пріоритетом залишається підтримання безперебійності та безпеки наявної системи електронних платежів (СЕП), яка довела свою ефективність у кризових умовах.

2. Вплив на банківську систему

Економісти вказують на ризик так званої фінансової дезінтермедіації. Якщо громадяни та бізнес масово переведуть кошти з банківських рахунків у гаманці е-гривні (які фактично є рахунками у центробанку), це може призвести до відтоку ліквідності з комерційних банків.

Зменшення ресурсної бази банків змусило б їх підвищувати ставки за депозитами та кредитами, що могло б негативно вплинути на економічне відновлення. Тому регулятор ретельно прораховує модель впровадження, щоб уникнути шоків для фінансової системи. Найімовірнішим сценарієм є дворівнева модель, де банки виступають агентами з розповсюдження е-гривні та надання клієнтських інтерфейсів.

Безпекові питання

Дискусія навколо CBDC у світі неминуче торкається питань конфіденційності. На відміну від готівки, яка забезпечує повну анонімність, цифрова валюта залишає цифровий слід.

Згідно з офіційною позицією регулятора, архітектура е-гривні передбачає баланс між приватністю та вимогами фінансового моніторингу:

Модель дозволяє забезпечити прозорість фінансових потоків для боротьби з відмиванням коштів, водночас запобігаючи концентрації всіх персональних даних громадян в одних руках. Проте питання кіберзахисту централізованої бази даних залишається критичним, оскільки вона є потенційною ціллю для кібератак.

Сфери застосування

На основі результатів опитування учасників фінансового ринку НБУ визначив пріоритетні варіанти використання е-гривні:

Україна рухається у руслі глобальних тенденцій. За даними CBDC Tracker від Atlantic Council, понад 130 країн досліджують або впроваджують цифрові валюти. Європейський центральний банк активно працює над проєктом цифрового євро, Китай продовжує масштабування цифрового юаня. Досвід України, зокрема результати пілотного проєкту 2018 року, високо оцінюють міжнародні експерти, проте остаточне рішення про запуск залежить від стабілізації макроекономічної ситуації.