Зосередженість — навичка, яку ми втрачаємо.Зосередженість — навичка, яку ми втрачаємо.

День завершується, зробив купу дрібних справ, а на ту саму, основну та важливу, сил вже немає. Знайомо, чи не так?

Осмислюючи ідеї Кела Ньюпорта у книзі «Зосереджена робота» (англ. Cal Newport, Deep Work: Rules for Focused Success in a Distracted World), зараз я розкажу, чому так відбувається та як із цим боротись.

Глибока робота вартує зусиль

Основний посил автора — довга зосереджена робота дає бажаний результат. Цей стан треба оберігати від подразників. І чим краще ми ним володіємо та чим більше витрачаємо часу в ньому, тим кращий результат.

Звучить просто, чи не так? Біда в тому, що зосередитись не завжди можливо, або не у всіх виходить.Причин цьому безліч: галасливе оточення, погана організація робочого процесу, неправильно розставлені пріоритети, постійні сповіщення тощо.

Тому автор і написав цей твір: його мета показати, як покращити цей аспект і як уникати типових помилок.

Головне, на що звертає увагу Ньюпорт — уникайте дрібних відволікань. Вони забирають значно більше часу, ніж ми очікуємо. А також виривають зі стану концентрації, зменшуючи нашу увагу до деталей та виснажуючи ресурс фокусу.

Рекомендація автора — це цілий набір стратегій, як організовувати свій час та побут. Від радикального зникнення десь в Карпатах без інтернету та мобільного звʼязку, до увімкнення режиму фокусу під час будь-яких пауз.Серед цих стратегій найближча до мене ритмічна – щодня є 2-3 години фокусу, які йдуть ланцюжком, з перервами на відпочинок чи прості задачі.

Чому неможливо бути "в потоці" 24/7

Наступна ідея, на якій акцентує увагу Кел — є певний ліміт перебування в зосередженому стані.

У кожного він свій, проте істина одна для всіх — людина не може бути в ньому 24/7. Тож варто грамотно підходити до організації свого дня, аби справи, де потрібен фокус, точно не були ним обділені.

І цей ресурс можна поповнювати: прогулянками надворі чи повним відключенням від роботи до ранку.

Також, ліміт часу в зосередженому стані на день можна збільшувати регулярними тренуваннями.

Ця навичка нічим не відрізняється від інших, як от швидкість читання, кардіо чи вирішення математичних задач. Чим більше практикуєшся, тим краще виходить.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тож, радить автор, не треба перейматись, якщо вас вистачає лише на 20 хв. При регулярних повторах, ви обовʼязково дійдете до годин у сконцентрованому стані.

Інвертовані дементори: як соцмережі висмоктують життя

Велика теза, яка проходить крізь усю книгу — нормалізація стосунків із соцмережами.Кел зазначає, що більшість людей користуються ними з помилковою думкою, що це їм допомагає залишатись в контексті (новин, прогресу) чи просувати свою роботу (письменники та журналісти відповідаючи на твіти).

Насправді ж, якщо це й досягається, то значно меншою мірою ніж нам здається. Згадуючи закон Парето, активність в соцмережах підпадає під ті самі 80% зусиль, які дають лише 20% результату.То радше було б інвестувати цей час та енергію у щось, що дасть краще повернення вкладеного часу.

Мені подобається думати про соцмережі як про «інвертованих дементорів».

На відміну від створінь в Гарі Потері, ми самі приходимо до них аби віддати нашу радість, щастя та концентрацію. Натомість ми отримуємо спалах заздрощів від перегляду ретушованих фотографій, холодні згенеровані пости та спустошення від безкінечного гортання.

Тож для більшості людей слушний підхід це або уникати їх зовсім. Можна почати з простого обмеження на кілька днів і порівняти чи втратили ви щось важливе. Скоріше за все, ваше життя, як мінімум, не погіршиться.

Або ж можна визначити основну мету з якою ви заходите в них і користуватись ними суто як інструментами. Але це потребує більшого рівня самоконтролю.

Як і кожна хороша книга в цьому жанрі, «Зосереджена робота» не відкриває Америку, а радше влучно і простими словами описує ті речі, які ми самі помічали за собою.

Ще до прослуховування книжки, я знав, що мій ліміт фокусу це приблизно 3-4 години. Якщо я роблю кілька справ паралельно, то десь 2. Після цього я вже майже не здатен на творчу роботу.

Тому я вже досить давно почав планувати свої дні таким чином, щоб зранку — у час, коли я повністю заряджений, припадала робота, де потрібна зосередженість: вивчення французької чи написання коду. Все інше, як-от листування, онлайн-шопінг чи код-ревʼю, залишаю на другу частину дня.

Також, Кел згадує цікавий феномен людської поведінки: ми схильні робити легкі дрібні справи, а не одну важку, бо так ми маємо ілюзію зайнятості. Яку потім легко показати комусь іншому, як-от керівництву. І це саме та річ, з якою я майже кожного дня веду баталії.

Конкретних порад, які мені сподобались, було кілька.

Перша — продуктивна медитація.

Її сенс в тому, аби робити монотонну роботу, проте думати над конкретною проблемою. Я думаю, тією чи іншою мірою всі стикались з подібним: миєш посуд, а сам думаєш як найкраще організувати день народження дівчини, аби всім все сподобалось.

Друга — завершальний ритуал.

Має бути певний момент, коли ви завершуєте роботу. Під час цього, ви звіряєтесь з планами на поточний день, плануєте наступний поки в голові ще є робочий контекст, а далі кажете певні завершальні слова («День завершено»), які дають сигнал мозкові, що можна відпочивати.

Якщо продуктивну медитацію я так чи інакше вже помічав за собою, хоч не на такому високому рівні, як про неї говорить Ньюпорт, то завершальний ритуал — це щось нове, що я спробую додати в свою рутину.Я вже розповідав, що веду щоденник, тож мій завершальний ритуал складатиметься з 10-хвилинного підсумку поточного дня та планування наступного. Далі робочий ноутбук закривається і чекає мене до ранку.

Тож, підсумуємо.

Зосередженість не вирішить всіх проблем. Вона може бути не всім потрібна і деякі люди прекрасно обходяться без неї та горя не знають.

Проте за собою я помітив, що складні для мене речі я роблю тільки в цьому стані. Це ще не зробило мене доктором наук чи CEO, проте я впевнений, що без цього справи мої були б куди гірші.І в світі, де все заточено на крадіжку нашої уваги, вміти зосередитись на кілька годин аби зробити кляту задачу, на вагу золота.

Як повернути собі фокус: 5 перших кроків

Наостанок, коротка інструкція як покращити концентрацію відповідно до ідей Кела Ньюпорта:

«Статтю завершено».

А яка ваша улюблена “дрібна справа”, що створює ілюзію продуктивності, але насправді просто з’їдає час, призначений для чогось великого?

Якби у вас було лише дві години на день для справді глибокої роботи, на яку одну справу чи навичку ви б їх витратили зараз?

Буду радий почитати ваші відповіді в коментарях ⤵️

Більше думок про самоорганізацію та боротьбу з лінощами і мультизадачністю — у моєму Telegram-каналі.

Запрошую до читання інших моїх публікацій на Medium.

Архів моїх великих текстів на Substack.

Також мої дописи можна знайти на DOU.