Айті на колесах. Як ми з чоловіком побудували дім на колесах і тепер подорожуємо та працюємо з нього.

8 хвилин читання

У Pinterest vanlife (а саме життя-мандрівка у фургоні) виглядає ідеально: вен з білими фасадами, ноутбук на дерев’яному столику, а за вікном — океан. У реальності — місцями так само поетично, але не завжди. Окрім побутових моментів, які часто як питання з зірочкою, є ще й поєднання всіх обов’язків дорослого життя: робота, фінансові цілі, плани на майбутнє. І все ж — я жодного разу не пошкодувала про цей вибір. Причин вистачає.

Австрійські Альпи

Привіт! Я Аліна Вініченко — Manual QA та мандрівниця. Ми з чоловіком перетворили Ford Transit на повноцінний дім і дуже часто живемо в дорозі. Працюємо фултайм в ІТ, а наш офіс — це 8 квадратних метрів десь між океаном, горами й лавандовими полями.

У цій колонці я розповім, як ми докотилися до такого способу життя, як я потрапила в ІТ після 10 років в іншій сфері, що допомогло знайти першу роботу, як насправді виглядає життя у фургоні. Ну і, звісно, поділюсь — кому цікаво — скільки коштує vanlife та дам кілька практичних порад: і для тих, хто мріє про свободу, і для тих, хто просто хоче змінити своє життя.

Читайте також: 18 червня відбудеться п'ятий воркшоп Go-To-Market Bootcamp у рамках проєкту ITBridge — про відповідальне управління ШІ, ключові положення EU AI Act та практичні кроки для українських технологічних компаній, що виходять на ринок ЄС.

Як усе почалося

Ідея життя в будинку на колесах виникла в кожного з нас ще до знайомства.  Тому звичайно вона не раз проскакувала в наших розмовах і планах. Ми мріяли про життя ближче до природи, більше мобільності й простору — не квартирного, а безмежного.

Почали з фінансового планування й пошуку способів перейти на віддалену роботу. Чоловік уже працював в ІТ. Я ж вирішила змінити професію і якраз почала розглядати цей напрям. Аналізувала весь свій досвід за роки праці, щоб визначити що мені приносило найбільше задоволення. І найбільше мені подобалося шукати помилки, писати інструкції й покращувати процеси. Тоді я ще не знала, що в ІТ це називається тестуванням.

Як я потрапила в ІТ

Зізнаюся: не так просто зважитися на перехід у нову сферу після 10 років роботи в зовсім іншій і коли тобі вже 28. Але я чітко знала, чого хочу. Почала вивчати, які є курси, читала відгуки й зупинилася на Hillel IT School. Моя інтуїція мене не підвела — я з теплом і вдячністю згадую процес навчання.

Після завершення курсу я активно шукала роботу: щодня надсилала десятки резюме, працювала над профілем, намагалася грамотно «упакувати» попередній досвід. Тестове завдання для першої роботи, я виконувала більше 7 годин і знайшла понад 100 багів. Це спрацювало — мене не просто запросили на співбесіду, а відразу прийняли на роботу.

Переобладнання вена. Чому не купити готовий?

Паралельно з пошуком роботи ми з чоловіком почали втілювати мрію про будинок на колесах. Вивчали ринок, читали форуми, дивилися відео, оцінювали бюджет. У результаті вирішили облаштувати фургон самостійно. 

Готові будинки на колесах, які б естетично і функціонально задовольняли наші потреби стартували від 70к $. А вживаний ми брати не хотіли. А ще, якщо чесно, ми дуже загорілись ідеєю переобладнання. Нам був важливий не тільки результат, а і процес — створення будинку на колесах своїми руками. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

І після року активної роботи, один з найцікавіших проектів нашого життя був завершений. Наш фургон став повноцінним житлом: тут є кухня, два робочих місця, ліжко, душ, туалет, тощо. Кожен міліметр був продуманий під наші потреби. І ми вижали максимум комфорту з 8 кв метрів!

Скільки ми потратили

- База, тобто Ford Transit L3h4 — 15к$, і ще 2к$ ми відразу потратили на ремонт.

- Переобладнання — приблизно 17к$

Про переобладнання, наші факапи й поради — я відверто ділюсь у блозі в Instagram, а також маємо влоговий канал на Youtube про самі подорожі.

Як працювати й подорожувати

Найперше, що вчить венлайф — швидко адаптуватись. Постійна зміна локацій і вирішення неочікуваний проблем — дуже класно тренує мозок. Тому після 2-3 тижнів звикання — ми в кемпері як риба у воді. Обоє успішно поєднуємо фултайм-роботу й подорожі.

Головне почати з комфортного для вас ритму. Перша наша подорож була на 3 дні, друга на 2 тижні, третя — на 1,5 міс. А катаючись по Португалії і Іспанії ми провели більше 3 місяців живучи в кемпері. І потрошку закрадається думка, що з часом ми туди переберемось :)

Звичайно в нас є певні правила. Бо під час  роботи наш кемпер перетворюється на коворкінг. Потрібно поважати простір (хоч і маленький) одне одного. Тому ніякої музики чи колів без навушників. Ніхто нікого не дьоргає, не шумить. На обід ходимо разом, як і годиться дружнім сусідам по коворкінгу. А вже після робочого дня наш фургон знову перетворюється на звичайний дім.

Мій роботодавець підтримує такий формат життя: я завжди на зв’язку, якісно виконую завдання і залишаюся проактивною. А стабільну присутність і залученість мені гарантує старлінк) Вірю, що місце в ІТ є для кожного, хто старається, вчиться й не боїться відповідальності. І якщо ви любите те чим займаєтесь, це буде надавати вам сили розвиватись та здійснювати мрії.

Плюси і мінуси такого життя

Венлайф — це моя мрія. Тому я можу безкінечно довго описувати плюси. Але думаю, людям, які відчувають в собі цей вайб свободи,  люблять подорожі та пригоди не потрібно їх перечисляти. Бо це той момент коли життя відчувається справді повноцінно. Я відчуваю себе реалізованою в кожній сфері свого життя. ІТ + vanlife + мій коханий чоловік = щаслива я.

Однак мінуси є скрізь, навіть в мрії яка збулась. І це для мене не про дискомфорт маленького приміщення і тд. Бо комфорт — це те чим я свідомо готова жертвувати.

І перше це постійна невелика фонова тривога (ти очікуєш, що щось може піти не так і маєш все продумати наперед). До речі, це більше через те, що я в принципі тривожна людина, бо в чоловіка такого мінуса немає :).

Друге — відсутність стабільності (постійні зміни локацій це наш вибір і ми від цього кайфуємо, але в якийсь момент хочеться простого людського лежання на дивані під серіал, саме тоді ми і починає рух в напрямку дому).

Третє — ти не можеш усамітнитись (немає іншої кімнати де можна побути декілька годин насамоті)

Мої поради світчерам і мрійникам

Мрійте! Але це забувайте, що мрію потрібно переносити в категорію “ціль”, щоб вона збулась.

  • Не чекайте ідеального моменту — він не настане. Починайте з того, що маєте.
  • Упаковуйте свій досвід — повірте, навіть з неайтішних сфер ваші напрацювання/прожиті робочі питання — це ваш корисний бекграунд, який точно не дарма був у вашому житті. Я зараз не про “прикрашати та вигадувати”, а про те, щоб ви не недооцінювали себе. А вірили в себе та свої можливості.
  • Soft skills вирішують більше, ніж здається.
  • Тестове завдання — це шанс показати себе. Я витратила на нього 7 годин, і це було того варте.
  • Важливо любити те чим ви займаєтесь, це неабияка конкурентна перевага при пошуку першої роботи
  • Не бійтеся відмов та провалів — це частина шляху. В мене їх було безліч і при пошуку роботи і при будівництві кемперу. Не зупиняйтесь.
  • Навчання не закінчується після курсу. Навпаки — саме тоді все починається.
  • Work life balance дуже важливий. Завжди знаходьте час для родини та хобі, це надаваиме вам сил і в роботі.

І головне: навіть якщо у вас лише 8 квадратних метрів — там може вміститись уся ваша мрія.

Vanlife — це не лише про мандри. Це стиль життя, що базується на простоті, мобільності та усвідомленості. Це можливість жити повільніше, але глибше. А ІТ — чудовий інструмент, щоб цю мрію втілити.