Вчені дослідили 6 млн зірок у пошуках інопланетян: чи почули сигнали
Виявилось, що в пошуках інопланетян вчені вже «прослухали» 6 млн зірок замість 288 тисяч. Але з космосу досі не почули жодного «привіт». Про це говорить Луїза Мейсон, науковиця з Манчестерського університету, пише Space.
Як вчені шукають інопланетян
- Кожного разу, коли хтось запитує «то де ж ті інопланетяни?», астрономи знизують плечима: мовляв, у Чумацькому Шляху мільярди зірок, а ми прослухали лише кілька сотень тисяч.
- Луїза Мейсон, науковиця з Манчестерського університету, вирішила перерахувати. І цифра її здивувала.
- Виявилось, що два великі радіотелескопи, Green Bank у США і Parkes в Австралії, за 1327 сеансів прослухали не 288 тисяч зірок, як показували каталоги, а понад 6 мільйонів. Тобто у понад 20 разів більше.
- Секрет простий. Коли радіотелескоп наводиться на одну зірку, він одночасно чує все, що потрапляє в його «вухо».
- А туди потрапляє купа тьмяних зірок, яких оптичні телескопи навіть не помічають, бо вони занадто слабкі, щоб бути видимими для нашого ока.
- Але радіохвилі їм світити не треба. Мейсон взяла спеціальну комп'ютерну модель галактики (її називають моделлю Безансона) і додала до підрахунку всіх цих «невидимок». Так і вийшли ті 6 мільйонів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Схожий підхід працює скрізь у пошуках позаземного життя: NASA нещодавно знайшло на Марсі складні органічні сполуки. Науковці моделюють, як могло б виглядати життя на Марсі на рівні мікробів, а на Титані вивчають дивну хімію, яка натякає, що життя може бути зовсім не таким, як ми звикли уявляти.
Які зірки слухають вчені
Тільки радіти рано. Навіть 6 мільйонів — це крапля у морі зі 100 мільярдів зірок. І кожну з них слухали буквально кілька хвилин, та ще й у дуже вузькій смузі частот.
Історично SETI слухав так званий діапазон «водяної діри» — це вузька смуга частот між водневим і гідроксильним випромінюванням. Логіка була така: атмосфера Землі ці частоти пропускає, а вода є універсальним символом життя, тому будь-яка розумна цивілізація мала б обрати саме її. Але «мала б» — це не гарантія.
Тому Мейсон вирішила спробувати щось нове. Вона взяла архівні дані з ALMA — обсерваторії з 66 антен у чилійській пустелі Атакама, яка працює на набагато вищих частотах.
Це перший в історії пошук інопланетних сигналів на таких хвилях. Знайти нічого не вдалося, але суть в іншому: тепер зрозуміло, що цей діапазон взагалі варто перевіряти. Приблизно так само Джеймс Вебб недавно зазирнув туди, куди раніше не могли — і побачив, як чорна діра «виїдає» власну галактику.