Адаптація ветеранів: чому Україні потрібна нова система

Сьогодні в Україні понад 1,3–1,5 мільйона людей мають статус учасника бойових дій або ветерана війни, що становить 4–5% населення на підконтрольній території. Після війни ця цифра разом із сім’ями зросте до 5–6 мільйонів, а за прогнозами World Economic Outlook — до 9 мільйонів осіб (26,5% громадян у 2030 році). На YouTube-каналі «Ціна Держави» розповіли, що лікування поранень — лише перший крок, адже головний виклик полягає у поверненні колишніх військових до самостійного цивільного життя, роботи та забезпечення власних родин.

Шлях від фронту: чому виникає бюрократичний хаос

Наприкінці 2024 року уряд затвердив два базові документи: Стратегію ветеранської політики до 2030 року (з операційним планом на 2024–2027 роки) та Стратегію створення системи переходу від військової служби до цивільного життя до 2033 року. Також ця реформа увійшла до плану України для Ukraine Facility. Ексміністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова зазначала, що це має наблизити країну до стандартів ЄС і НАТО. Проте реальна підтримка залишається розрізненою.

За даними Дослідницької служби Верховної Ради, у 2025 році ветеранську сферу регулювали понад 20 законів, 13 указів Президента та понад 30 підзаконних актів. Офіс реформ Кабміну ще у січні 2025 року вказував на відсутність закону, який би чітко закріпив маршрут ветерана. Урядові законопроєкти №13696 та №14265 були відкликані, а альтернативний проєкт Кодексу №14265-1 станом на липень 2026 року перебуває у парламентському комітеті.

У доповіді ОЕСР за 2026 рік констатовано відсутність єдиної системи переходу. Дослідження фонду «Право на захист» у п'яти областях та матеріали Лабораторії законодавчих ініціатив за червень 2026 року показують, що через брак кадрів і координації між ТЦК, військовими частинами та цивільними органами ветеранам доводиться самостійно ходити між різними установами. Коаліція організацій «Ветеран Хаб», «Юридична сотня» та «Простір можливостей» наголошує: ухвалення стратегій без закріпленого механізму координації залишає людину один на один із бюрократією.

Міжнародний досвід: реабілітація ветеранів у світі

Масштаб майбутньої демобілізації в Україні є унікальним. Для порівняння, у США щороку звільняється близько 200 тисяч військових, а у Великій Британії — 13–16 тисяч. Іноземні системи дають важливі уроки:

Підписуйтеся на наші соцмережі

Підтримка родин: чому ветеранам потрібен догляд

За даними дослідження ГО «Принцип» (2026 рік), держава покриває лише 21% реальної потреби у довготривалому догляді, а 65% завдань виконують родичі. Дослідження RAND у США свідчить, що доглядальники втрачають у середньому 4522 долари потенційного річного доходу, а 27% змінюють робочий графік або звільняються. Звіт «За лаштунками турботи» (19 інтерв'ю з 17 партнерками, матір'ю та сестрою військових) показує, що українські сім'ї часто втрачають одразу два джерела доходу — ветерана та родича, який змушений доглядати за ним.

У межах Постанови Кабміну №1338 на психологічну допомогу родинам у 2026–2028 роках передбачено по 166,712 млн грн щороку. Однак у 2025 році з запланованих 35 тисяч осіб послугу отримали лише 9595 (27%). Позитивним практичним прикладом є ініціативи Центру «Повернись живим», NGO «Franko Homes» та Львівського медичного коледжу, які провели підготовку асистентів із догляду (16 вебінарів, супервізії та 2 очні сесії).

Працевлаштування ветеранів: бар'єри та рішення

За даними дослідження Work.ua, Superhumans та FAM за 2026 рік:

Керівниця проєкту «Назустріч» у Work.ua Анастасія Розлуцька наголошує: бізнесу варто запитати себе, що саме у компанії можна змінити вже цього тижня для адаптації ветеранів. Спільний довідник цивільних професій на основі військових спеціальностей (ВОС) та посібник «Від служби до роботи» поки маловідомі: 57% роботодавців і 68% ветеранів чули про них уперше, а використовували лише 10%.

Держава пропонує компенсацію роботодавцям 1,5 мінімальної зарплати та до 120 тисяч грн за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. Ветерани проявляють високу активність, відгукуючись на кожну 7-му вакансію (15%) проти кожної 9-ї (11%) у цивільних. Для ветеранського бізнесу за програмою «Власна справа» станом на липень 2026 року виділено понад 3,3 тисячі грантів (до 1 млн грн), Ощадбанк пропонує програму «Бізнес 450» (кредити до 5 млн грн), а ПриватБанк запустив програму «Ветеранське підприємництво». Наразі уряд розробив Концепцію програми підтримки підприємництва на 2026–2028 роки.

Економіка відновлення: реабілітація ветеранів

У бюджеті-2026 на ветеранську політику передбачено майже 19 млрд грн (+6,3 млрд грн до 2025 року):

За даними ВООЗ, кожна доларова інвестиція у лікування депресії та тривожних розладів повертає близько 4 доларів за рахунок відновлення працездатності. Дослідження RAND показує, що лікування ПТСР окупається протягом двох років. Ветеран-підприємець та ініціатор об'єднання «Ветерани плюс» Олександр Мартиненко підкреслює, що спільна робота ветеранів і цивільних є ефективним способом повернення до повноцінного життя. Міжнародна підтримка, зокрема проєкт Світового банку SPIRIT на 880 млн доларів, Банк розвитку Ради Європи та ресурси Ukraine Investment Framework, мають підсилювати державну систему, а не створювати паралельні структури.

Не статус, а спроможність: як створити дієву модель підтримки

Зараз у 1318 громадах працюють 2158 фахівців із супроводу. Однак, за даними МОМ за 2025 рік, 63% ветеранів мешкають у сільській місцевості та малих містах, де доступ до послуг є обмеженим. ПРООН рекомендує робити перехідну підтримку цільовою та обмеженою в часі для більшості, а довгострокові ресурси концентрувати на людях із важкими пораненнями.

Щоб ветеранська політика стала інвестицією у відновлення країни, держава має реалізувати п'ять практичних кроків: