Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Світлана Овсієнко
Світлана Овсієнко Копірайтер SPEKA
Підписатися на нас
0
10 хвилин читання

Адаптація ветеранів: чому Україні потрібна нова система

Сьогодні в Україні понад 1,3–1,5 мільйона людей мають статус учасника бойових дій або ветерана війни, що становить 4–5% населення на підконтрольній території. Після війни ця цифра разом із сім’ями зросте до 5–6 мільйонів, а за прогнозами World Economic Outlook — до 9 мільйонів осіб (26,5% громадян у 2030 році). На YouTube-каналі «Ціна Держави» розповіли, що лікування поранень — лише перший крок, адже головний виклик полягає у поверненні колишніх військових до самостійного цивільного життя, роботи та забезпечення власних родин.

Шлях від фронту: чому виникає бюрократичний хаос

Наприкінці 2024 року уряд затвердив два базові документи: Стратегію ветеранської політики до 2030 року (з операційним планом на 2024–2027 роки) та Стратегію створення системи переходу від військової служби до цивільного життя до 2033 року. Також ця реформа увійшла до плану України для Ukraine Facility. Ексміністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова зазначала, що це має наблизити країну до стандартів ЄС і НАТО. Проте реальна підтримка залишається розрізненою.

За даними Дослідницької служби Верховної Ради, у 2025 році ветеранську сферу регулювали понад 20 законів, 13 указів Президента та понад 30 підзаконних актів. Офіс реформ Кабміну ще у січні 2025 року вказував на відсутність закону, який би чітко закріпив маршрут ветерана. Урядові законопроєкти №13696 та №14265 були відкликані, а альтернативний проєкт Кодексу №14265-1 станом на липень 2026 року перебуває у парламентському комітеті.

У доповіді ОЕСР за 2026 рік констатовано відсутність єдиної системи переходу. Дослідження фонду «Право на захист» у п'яти областях та матеріали Лабораторії законодавчих ініціатив за червень 2026 року показують, що через брак кадрів і координації між ТЦК, військовими частинами та цивільними органами ветеранам доводиться самостійно ходити між різними установами. Коаліція організацій «Ветеран Хаб», «Юридична сотня» та «Простір можливостей» наголошує: ухвалення стратегій без закріпленого механізму координації залишає людину один на один із бюрократією.

Міжнародний досвід: реабілітація ветеранів у світі

Масштаб майбутньої демобілізації в Україні є унікальним. Для порівняння, у США щороку звільняється близько 200 тисяч військових, а у Великій Британії — 13–16 тисяч. Іноземні системи дають важливі уроки:

  • США: Міністерство у справах ветеранів об'єднує медицину (понад 1700 закладів), виплати та житлові кредити. Працює програма Transition Assistance Program (TAP), стажування SkillBridge протягом останніх 180 днів служби та програма VA Solid Start, за якою держава тричі контактує зі звільненим (на 90, 180 та 365 день).
  • Велика Британія: застосовує принцип «no wrong door» у межах програми WAR. Людина може звернутися до будь-якої установи, і її зобов’язані перенаправити до потрібного сервісу без повторного збору документів.
  • Ізраїль: надає одноразову виплату та депозит на 5–10 років для навчання, житла чи бізнесу. Проте доведення зв'язку ПТСР зі службою потребує місяців комісій: кількість випадків ПТСР в Ізраїлі після вересня 2023 року зросла на 40%, а до 2028 року очікується зростання на 180%. В Україні психологічної допомоги потребують 28% ветеранів.
  • Канада: оцінює адаптацію у 7 сферах (здоров’я, житло, фінанси, зайнятість, життєві навички, соціальна інтеграція, культурне середовище). Звіт Генерального аудитора Канади за період з 1 квітня 2020 по 30 вересня 2021 року виявив бюрократичні затримки: жінки чекали на рішення про виплати по інвалідності 47 тижнів проти 38 у чоловіків, а розгляд заяв працівників канадської кінної поліції тривав на 38% довше.
  • Хорватія: у 2021 році мала 427 тисяч ветеранів (10,5% населення). За оцінкою Єврокомісії, у 2018 році витрати на ветеранські виплати сягали близько 2% ВВП на рік, що сформувало у суспільстві уявлення про ветеранів як про закриту привілейовану групу.
  • Боснія і Герцеговина: за даними Світового банку, у другій половині 2000-х років спрямовувала 66% видатків на нестрахові грошові трансферти ветеранам, але адресною допомогою було охоплено лише 6,2% найбідніших громадян. Міжнародна організація праці вказує, що це призвело до соціального дисбалансу.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Підтримка родин: чому ветеранам потрібен догляд

За даними дослідження ГО «Принцип» (2026 рік), держава покриває лише 21% реальної потреби у довготривалому догляді, а 65% завдань виконують родичі. Дослідження RAND у США свідчить, що доглядальники втрачають у середньому 4522 долари потенційного річного доходу, а 27% змінюють робочий графік або звільняються. Звіт «За лаштунками турботи» (19 інтерв'ю з 17 партнерками, матір'ю та сестрою військових) показує, що українські сім'ї часто втрачають одразу два джерела доходу — ветерана та родича, який змушений доглядати за ним.

У межах Постанови Кабміну №1338 на психологічну допомогу родинам у 2026–2028 роках передбачено по 166,712 млн грн щороку. Однак у 2025 році з запланованих 35 тисяч осіб послугу отримали лише 9595 (27%). Позитивним практичним прикладом є ініціативи Центру «Повернись живим», NGO «Franko Homes» та Львівського медичного коледжу, які провели підготовку асистентів із догляду (16 вебінарів, супервізії та 2 очні сесії).

Після війни: чому ветеранам так важко адаптуватися? 

Працевлаштування ветеранів: бар'єри та рішення

За даними дослідження Work.ua, Superhumans та FAM за 2026 рік:

  • 1
    Досвід та співбесіди: 74% ветеранів сприймають службу як частину кар'єри, 93% роботодавців наймали або розглядали таких кандидатів, а 78% ветеранів проходили співбесіди після служби. В Українському ветеранському фонді зазначають, що для багатьох робота стає головним реабілітологом.
  • 2
    Проблема утримання: понад 38% ветеранів залишають перше місце роботи менш ніж за три місяці. При цьому 49% компаній взагалі не готували колектив до повернення колеги, 26% провели лише розмову з керівником, і тільки 8% організували спеціальне навчання.
  • 3
    Самопрезентація: 52% ветеранів вважають військовий досвід непотрібним для роботодавця, 44% не знають, як описати свої навички цивільною мовою, а 19% побоюються відмови через факт служби. Лише третина детально описує свій досвід у резюме, 54% роблять це коротко, а 12% не вказують нічого.

Керівниця проєкту «Назустріч» у Work.ua Анастасія Розлуцька наголошує: бізнесу варто запитати себе, що саме у компанії можна змінити вже цього тижня для адаптації ветеранів. Спільний довідник цивільних професій на основі військових спеціальностей (ВОС) та посібник «Від служби до роботи» поки маловідомі: 57% роботодавців і 68% ветеранів чули про них уперше, а використовували лише 10%.

Держава пропонує компенсацію роботодавцям 1,5 мінімальної зарплати та до 120 тисяч грн за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. Ветерани проявляють високу активність, відгукуючись на кожну 7-му вакансію (15%) проти кожної 9-ї (11%) у цивільних. Для ветеранського бізнесу за програмою «Власна справа» станом на липень 2026 року виділено понад 3,3 тисячі грантів (до 1 млн грн), Ощадбанк пропонує програму «Бізнес 450» (кредити до 5 млн грн), а ПриватБанк запустив програму «Ветеранське підприємництво». Наразі уряд розробив Концепцію програми підтримки підприємництва на 2026–2028 роки.

Економіка відновлення: реабілітація ветеранів

У бюджеті-2026 на ветеранську політику передбачено майже 19 млрд грн (+6,3 млрд грн до 2025 року):

  • 5,7 млрд грн — на житло для осіб з інвалідністю I–II груп;
  • 4 млрд грн — на Національне військове меморіальне кладовище;
  • 1 млрд грн — на стоматологічну допомогу;
  • понад 8 млрд грн — на підтримку переходу до цивільного життя.

За даними ВООЗ, кожна доларова інвестиція у лікування депресії та тривожних розладів повертає близько 4 доларів за рахунок відновлення працездатності. Дослідження RAND показує, що лікування ПТСР окупається протягом двох років. Ветеран-підприємець та ініціатор об'єднання «Ветерани плюс» Олександр Мартиненко підкреслює, що спільна робота ветеранів і цивільних є ефективним способом повернення до повноцінного життя. Міжнародна підтримка, зокрема проєкт Світового банку SPIRIT на 880 млн доларів, Банк розвитку Ради Європи та ресурси Ukraine Investment Framework, мають підсилювати державну систему, а не створювати паралельні структури.

Не статус, а спроможність: як створити дієву модель підтримки

Зараз у 1318 громадах працюють 2158 фахівців із супроводу. Однак, за даними МОМ за 2025 рік, 63% ветеранів мешкають у сільській місцевості та малих містах, де доступ до послуг є обмеженим. ПРООН рекомендує робити перехідну підтримку цільовою та обмеженою в часі для більшості, а довгострокові ресурси концентрувати на людях із важкими пораненнями.

Щоб ветеранська політика стала інвестицією у відновлення країни, держава має реалізувати п'ять практичних кроків:

  • 1
    Оцінювати потреби до демобілізації: за прикладом американської програми TAP та SkillBridge розпочинати підготовку, цивільне стажування та складання індивідуального плану переходу ще за 180 днів до звільнення зі служби.
  • 2
    Запровадити принцип «немає неправильних дверей»: запозичити британський досвід WAR, де перше звернення до ЦНАПу, лікарні чи служби зайнятості запускає єдиний скрізний маршрут без повторного збору довідок.
  • 3
    Провести стрес-тест системи: змоделювати кілька сценаріїв одночасної демобілізації для перевірки спроможності громад, наявності фахівців та інфраструктури до початку масового повернення військових.
  • 4
    Розділити оцінку потреб ветерана та доглядальника: окремо оцінювати стан і можливість родича здійснювати догляд. У разі відмови чи неможливості — надавати професійного асистента, щоб родина не втрачала робоче місце та дохід.
  • 5
    Оцінювати результативність за якісними показниками: вимірювати успіх реформи не кількістю виданих пільг, а збереженим здоров'ям, наявністю постійної оплачуваної роботи та рівнем автономії людини у цивільному житті.
0
Icon 0

Підписуйтеся на наші соцмережі