Реформа без інструкцій: бізнес не знає, як виконувати закон

Останнім часом до мене дедалі частіше звертаються підприємці з практичними питаннями щодо реалізації Закону №4219-ІХ.

Нагадаю, цей закон докорінно змінює підхід до працевлаштування осіб з інвалідністю. Ми відійшли від каральної моделі, де бізнес штрафували за невиконання нормативів, і перейшли до нової філософії — внесків. Якщо роботодавець не працевлаштовує людей з інвалідністю, він сплачує відповідний внесок, який має працювати на створення таких можливостей в інших.

Це правильне і логічне рішення. Але будь-яка реформа має працювати не лише на рівні ідеї, а й на рівні практики. І саме тут сьогодні виникає найбільше проблем.

Підприємці ставлять абсолютно конкретні питання, на які наразі немає чітких відповідей. Як враховувати мобілізованих працівників? Як рахувати тих, хто перебуває у відпустках? Як визначати категорії «шкідливих робіт», якщо їхній перелік відсутній? Як правильно розрахувати сам внесок?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Сьогодні ми маємо ситуацію, коли закон уже діє, але відсутні підзаконні акти і офіційні роз’яснення, які мають забезпечити однакове застосування норм. Внаслідок цього виникає правова невизначеність, і бізнес змушений діяти навмання.

У таких масштабних реформах своєчасність рішень уряду має критичне значення. І зараз Кабінету Міністрів необхідно максимально швидко доопрацювати всі необхідні підзаконні акти та надати бізнесу зрозумілі правила гри.

Бо підприємці працюють не «до вечора», а на результат. Для них це не формальність — це їхня діяльність, їхні гроші і їхня відповідальність.

І якщо держава не забезпечує зрозумілих умов — вона створює проблему там, де мала б створювати можливості.

Реформа має працювати. Але для цього її потрібно довести до кінця.