Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Модель Ritz-Carlton: як довіру перетворюють на систему

Anastasia Dzhogola
Anastasia Dzhogola Global PR & Communications
0
5 хвилин читання

Гість заходить у номер Ritz-Carlton і ще не встигає сказати, що любить каву без цукру і хоче додаткову подушку, — а вони вже чекають на столику. Дрібниця. Але саме з таких дрібниць складається те, за що тут насправді платять. Не за мармур у холі й краєвид з вікна, а за право не тримати в голові жодного «а раптом щось піде не так». Ritz-Carlton зрозумів це раніше за багатьох і побудував на цьому систему. Він продає не розкіш, а спокій, і поводиться радше як механізм довіри, ніж як готельна мережа. Весь його сенс — прибрати відстань між тим, чого гість тихо побоюється, і тим, що відбувається насправді. 

Довіра, яку перетворили на правило

У Ritz-Carlton будь-який працівник — від покоївки до менеджера — може витратити до 2000 доларів на одного гостя, щоб залагодити проблему. Без дозволу керівництва й без жодних погоджень. Звучить як безумство. Проте один постійний гість приносить мережі близько 250 тисяч доларів за все життя. На цьому тлі кілька тисяч, щоб його втримати, — узагалі не гроші.

Але справа навіть не в грошах, а в сигналі, який вони несуть усередину компанії. Керівництво фактично каже своїм людям: ми довіряємо вашому рішенню більше, ніж власним інструкціям. І реагують працівники несподівано — не марнотратством, а обережністю. Більшість навіть близько не підходить до дозволеної суми. Бо коли вам довіряють, зловживати не хочеться.

Ще одна складність дорогого сервісу — тримати однакову якість завжди й усюди. Вибагливому гостю не потрібні сюрпризи. Йому важливо, щоб і в Токіо, і в Атланті все було однаково добре. Ritz-Carlton вирішив це так: замість детальних інструкцій на кожен випадок він дав співробітникам спільні цінності. «Золоті стандарти» описують не покрокові дії, а принцип — як ставитися до людей. Тому турбота персоналу й не перетворюється на завчений сценарій.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тримається все на кількох простих речах:

  • Картка з цінностями. Працівники носять її зі собою — там принципи компанії й три кроки сервісу. Стандарт, по суті, лежить у кишені.
  • Щоденна зустріч перед зміною. Коротка нарада, де команда проговорює ті самі цінності й ділиться реальними історіями про те, як хтось приємно здивував гостя.
  • «Леді й джентльмени до послуг леді й джентльменів». Це гасло ставить персонал нарівні з гостями, а не в роль прислуги. Тому й увага до гостя не виглядає награною.

Чому стабільність важливіша за новизну

У більшості сфер стояти на місці означає програвати. Але там, де все тримається на довірі, найбільше цінують саме передбачуваність. Гість спокійний тому, що наперед знає, чого очікувати. А готель, який щоразу дивує, — це майже завжди готель, де трохи тривожно.

Цікаво, що є бренд, який діє рівно навпаки, — Aman. Мережа дорогих курортів, які навмисно ховають у глушині й продають відчуття рідкісного та недосяжного. Ritz-Carlton обрав протилежне: він продає не рідкість, а полегшення від того, що все знайоме й передбачуване. Це теж розкіш — просто інша. І масштабувати її куди легше.

Те, що скопіювати не вийде

«Правило 2000 доларів» вивчали десятки брендів. Навіть Apple, коли розробляла концепцію своїх магазинів, відправляла майбутніх керівників переймати підхід Ritz-Carlton. Саме звідти виросла ідея Genius Bar — стійки підтримки, побудованої на тому самому принципі: допомогти клієнту завчасно, поки проблема ще не стала критичною. Але повторити суть вдається одиницям. Бо правило про 2000 доларів — лише видима верхівка невидимої культури. За цим стоять роки щоденних зустрічей, добір людей за характером і керівників, які щодня подають приклад власною поведінкою. 

І тут ми підходимо до головного. Довіра — це система, за якою живе компанія, а не гарна фраза зі слайда про цінності. Ritz-Carlton чесно відповів собі, що саме продає, і вибудував спосіб відтворювати це щоразу: віддати рішення тим, хто працює з людьми напряму, ставити стосунки вище за разовий продаж і щодня нагадувати про культуру.

Так само я дивлюся на брендинг і як засновниця B.MATTER. Сильний бренд народжується не з позиціонування, візуалу чи вдалих формулювань. Він з'являється тоді, коли обіцянка, яку компанія дає назовні, підкріплена рішеннями, що їх її люди справді можуть ухвалювати всередині.

У B.MATTER ми допомагаємо компаніям зрозуміти, за що саме їм мають довіряти, і перекласти цю обіцянку на чітке позиціонування, меседжі, комунікацію керівників і цілісніший клієнтський досвід. Тож головне питання не в тому, чи говорить ваша компанія, що цінує довіру. А в тому, чи дають ваші процеси, культура й щоденні рішення клієнтам привід у це повірити.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Icon 0

Підписуйтеся на наші соцмережі