Огляд українського ринку defence tech
Консалтингова компанія DataDriven опублікувала звіт Ukrainian defence tech market report. Ми проаналізували документ та публікуємо головні висновки.
Ключові показники ринку оборонних технологій в Україні
Рекордне військове фінансування. У 2023 році військові витрати України сягнули рекордних $65 млрд, що у 9 разів більше порівняно з 2021-м. З цієї суми до $15 млрд спрямували на закупівлі оборонного обладнання. У 2023 році військові витрати становили 37% від ВВП і 58% загальних державних витрат. У 2024-му початковий оборонний бюджет становив $41 млрд, а згодом його збільшили приблизно на 30%, до $53 млрд, у липні 2024-го. Очікується, що військові дії триватимуть принаймні до кінця 2025-го.
Зростання внутрішньої оборонної промисловості. Оборонна промисловість України у 2023 році оцінювалась у $3 млрд, а до кінця 2024-го очікується її зростання до $5 млрд. Це зростання обумовлене як внутрішнім попитом, так і державними ініціативами зі зміцнення ВПК.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Ринок defence tech. У 2023 році сегмент оборонних стартапів України виріс більш ніж удвічі й сягнув приблизно $0,4 млрд. На ринку працюють понад 300 компаній, що демонструє величезний потенціал для інновацій.
Безпілотники — найдинамічніший сектор. Хоча лише 19% проєктів у галузі defence tech припадають на дрони, вони створюють приблизно 60% загальної вартості українських стартапів. Також 96% державних закупівель безпілотних літальних апаратів у 2023 році здійснювалися у вітчизняних постачальників. У період з вересня по грудень 2023-го кількість уражень FPV-дронами різко зросла з 67 до 1059 (зростання на 709%).
Екосистема оборонних технологій
-
1
Сплеск інноваційних стартапів. Українська екосистема оборонних технологій характеризується стрімким зростанням кількості стартапів, зокрема у сферах безпілотників, кібербезпеки та штучного інтелекту. Ці компанії створюють передові рішення в умовах обмежених ресурсів, але отримують перевагу у можливості тестування своїх розробок безпосередньо на полі бою.
-
2
Основні споживачі. Міністерство оборони, волонтерські організації та міжнародні донори є основними замовниками оборонних технологій. Індивідуальні військові підрозділи також інколи отримують системи через волонтерські ініціативи.
-
3
Інкубатори — рушійна сила розвитку. Інкубатори, як-от Brave1, відіграють важливу роль у розвитку екосистеми оборонних технологій, забезпечуючи фінансування, інфраструктуру та наставництво. У 2023 році Brave1 інвестував $2,7 млн в оборонні проєкти, а у 2024-му планує вкласти вже $39 млн. Оборонний кластер перевірив понад 2 тис. оборонних рішень.
-
4
Оборонні акселератори. Акселератори забезпечують швидкий розвиток оборонних технологій, пропонуючи не лише фінансування, а й інфраструктуру, консультації та допомогу в навігації регуляторних процесів. Це дає стартапам змогу масштабувати свої рішення і швидше виходити на ринок.
-
5
Фонди інвестують у miltech. Створюються нові інвестиційні фонди, як-от Freedom Fund VC та Uklon Nezlamni, які сфокусовані лише на стартапах у галузі оборонних технологій. Хоча класичні венчурні фонди також готові фінансувати перспективні розробки. Це значно покращило доступ до капіталу для стартапів.
Хто та як інвестує в оборонні стартапи
-
1
Спеціалізовані фонди. Фонди, як-от Freedom Fund VC, орієнтуються на сектори з високим потенціалом зростання, разом із безпілотниками, штучним інтелектом та кібербезпекою. Інвестори зацікавлені у технологіях, які можна швидко масштабувати для військових та цивільних потреб.
-
2
Роль універсальних фондів. Дедалі більше універсальних фондів починають інвестувати в оборонні технології, мотивовані високим потенціалом прибутковості та стратегічною важливістю технологій подвійного призначення.
-
3
Кого фінансують. Інвестори концентруються на рішеннях, які можуть швидко виходити на міжнародні ринки. Це дає змогу уникнути залежності від українського внутрішнього попиту, який може знизитися після закінчення війни.
-
4
Стриманість інвесторів. Багато фондів не інвестують в оборонні технології через складність сектору, високі ризики та специфічні регуляторні вимоги. Вони віддають перевагу більш зрілим ринкам, що впливає на темпи залучення капіталу в галузь.
-
5
Патріотичні інвестиції. Деякі вкладники керуються патріотичними мотивами, пріоритетом для них є підтримка обороноздатності України, навіть якщо це не приносить миттєвих фінансових вигод.
Які напрями розвивають українські стартапи
-
1
Стартапи у сфері безпілотників займають найбільшу частку ринку оборонних технологій України. Вони також залучають найбільше інвестицій. Серед інших великих технологічних сегментів — електронна радіоборотьба, робототехніка, розвідка.
-
2
Тренд на подвійне використання технологій. Інвестори активно підтримують стартапи, які розробляють технології, що можна застосувати як у військових, так і у цивільних цілях. Це збільшує привабливість таких компаній на ринку та розширює їхній потенційний ринок збуту. Серед вартих уваги стартапів — AiLand Systems (дрони для розмінування), Himera (рації та радіосистеми для військових і рятувальних служб), Buntar Aerospace (розвідувальні дрони з використанням штучного інтелекту).
Регуляторна політика та ключові виклики
-
1
Національне агентство оборонних закупівель. З 2024 року закупівлі для Міністерства оборони здійснюються лишке через Національне агентство оборонних закупівель. Це забезпечує централізовану систему закупівель та підвищує прозорість процесів.
-
2
Спрощення закупівель для БПЛА. Процедура закупівель безпілотників була спрощена завдяки скасуванню ПДВ та митних зборів на імпорт дронів і їхніх компонентів, що пришвидшує розвиток цієї галузі.
-
3
Експортні обмеження. З 2022 року в Україні діють обмеження на експорт військових та товарів подвійного призначення, що серйозно обмежує можливості українських компаній виходити на міжнародні ринки. Це також негативно впливає на можливість залучення інвестицій. Водночас держава не має достатньо фінансів, щоб законтрактувати 100% доступної продукції.
-
4
Сертифікація продукції. Усі високотехнологічні військові розробки потребують сертифікації Міністерства оборони. Процедура охоплює тестування продукції для забезпечення її відповідності стандартам. Раніше цей процес міг тривати кілька років, але тепер процедуру поступово дебюрократизують і сертифікація відбувається швидше.