Звільніть негайно, або Як перестати хвилюватись та полюбити токсиків
У кожній команді трапляються люди, які виділяються — вони найактивніші, найпомітніші, найвимогливіші до себе й до інших. Вони не бояться говорити вголос про проблеми, часто пропонують нові ідеї, беруть на себе більше відповідальності, ніж від них очікують. Іноді саме ці люди стають рушійною силою змін. Але іноді — джерелом напруги.
«Токсики» в команді це не завжди про поганих людей або хейтерів. Навпаки, часто це найсильніші фахівці, яким не все одно, які вірять у проєкт і болісно реагують, коли їх не чують або ігнорують їх внесок.
Як розпізнати токсичність, чому вона виникає і що робити, аби уникнути сценарію, коли сильний спеціаліст із драйвера перетворюється на джерело конфліктів.
Ознаки потенційно токсичних гравців, які мають привернути вашу увагу:
- вони впливають на всю команду
- вони кваліфікують свою токсичність як проактивність
- вони «проростають» у команду, бо завдяки активності беруть багато на себе
- не рідко вони цікаві люди поза роботою
Підписуйтеся на наші соцмережі
- часто вони найсильніші фахівці
- їм точно не все одно і це підкреслюється
- вони бачать та цінують свій внесок у проєкт, беруть відповідальність на себе
- їм не ок, коли їх не чують (читай — не цінують їх внесок)
Токсики не просто так стільки уваги беруть на себе — вони наголошують, акцентують, привертають увагу. Вони не хейтери у звичному розумінні цього слова, насправді різко навпаки. Їм не все одно, тому вони так багато своєї енергії вкладають в те, щоб привернути увагу до речей, які їх хвилюють.
І здається це завжди драма в двох актах.
На першій стадії токсики говорять з командою, намагаються пояснити те, що на їх думку працює неправильно, що і чому потребує змін. Це говориться раз, два, десять. Але зазвичай нічого не змінюється.
І ось на одинадцятий раз токсик вже проговорює скорочену версію «це не працює», без n-них пояснень. З цього моменту це починає звучати для команди токсично, бо сприймається вже як неаргументоване, безнадійне, песимістичне.
На другій стадії токсик вже тотально втомився розказувати, що і чому не працює. Токсик все ще думає, що знає, як краще робити, але команда вже не сприймає та ігнорує.
На цій стадії токсики переходять в оборону, фактично — в опозицію до команди.
Тут вже немає бажання пом'якшувати комунікацію, йти на контакт. Це глуха оборона, всі засоби йдуть в хід. Все очевидно погіршується з кожним спринтом.
І саме в цій стадії зазвичай починаються спроби покращити та виправити ситуацію. Але, на жаль, в цій точці це вже остаточно неможливо, бо зазвичай намагаються лікувати наслідки, але не причини — тон комунікації, різкість, грубість, а не причини, які все це викликали.
Отже, що можна зробити, щоб запобігти ескалації: підмічати ознаки потенційних токсиків та слухати на ранніх етапах; фокусуватись на причинах, а не наслідках, визнавати внесок, озвучувати правила гри. Говорити!
Найгірша стратегія — ігнорувати проблему, допоки вона не стає кризою. Якщо вчасно звернути увагу на сигнали, «вскрити проблему», озвучити та проговорити її, токсичний сценарій можна зупинити ще до того, як він перетворить сильного спеціаліста на опонента команди.
Врешті, ключ до здорової атмосфери простий — прозорість, взаємна повага й готовність чути одне одного. Саме це перетворює токсиків на найцінніших партнерів.