Забути свій номер телефону. Технології, що зникають
Як давно ви отримували дійсно корисне коротке повідомлення (SMS)? Якщо навіть нещодавно, чи воно було від рідних чи друзів? Коли востаннє ви користувались фіксованим телефоном? Не приймали дзвінок на офісний фіксований номер, а зробили вихідний дзвінок, натискаючи кнопки? Може, ви настільки поважного віку, що пам‘ятаєте про існування MMS?
Ми стали свідками, як швидко зникають технології
Раніше SMS був в топі по передачі цінної інформації — від зізнань в коханні до входу в клієнт-банки, все проходило через SMS. Сьогодні в програмі з повідомленнями крім спаму нічого немає. Іноді хтось відбиває дзвінок з текстовим повідомленням: «передзвоню пізніше».
Фіксований телефон був в кожній квартирі. Великий телефонний покажчик у вигляді книги і апарат з диском чи кнопками давали людям змогу спілкуватися. Баталії в офісі телеком-регулятора щодо ставок термінації на мобільні і фіксовані мережі ще нещодавно були звичністю, телефонія була важливою. Проте, пройшло не так багато років, а фіксованої телефонії вже майже немає — застарілі апарати з домівок українців зникають так само швидко, як свого часу зникли таксофони на вулицях міст і радіоточки з кухонь. Саме поняття «телефонний номер» вже означає «номер мобільного телефону» — жодна людина не дає номер фіксованого телефону в квартирі для зв‘язку. Але і мобільний номер телефону поволі зникає.
Телефонний номер вважався точкою ідентифікації абонента, сьогодні він лише залишкова прив’язка. Короткі повідомлення і дзвінки мігрують в месенджери, які дають людині те, чого не може дати оператор — захищеності, приватності, зручності, шифрування, свободу від неконтрольованого спаму і навіть за окрему оплату можливість не бачити і не чути рекламу.
Пам‘ятаєте фіксовані телефони? Ваш номер був у телефонній книзі міста, але вам могли подзвонити тільки якщо у вас був телефон, якщо ви були поряд з ним, і якщо ви хотіли в цей час зняти слухавку. Месенджери повертають зручність користуванням засобами зв‘язку, право вибору і дають все більше інструментів, коли абонент може проігнорувати спробу до нього додзвонитись чи написати.
Кому потрібен телефонний номер?
Існування номеру телефону тримається лише на одному — гарантованій доставці. SMS і дзвінки досі працюють як остання резервна інфраструктура, яка ще забезпечує «доступ до тіла» абонента. Але й ця перевага поступово зникає. Історії про продаж даних користувачів або відкритий доступ до них третім сторонам породив ерозію довіри, до того ж у користувача немає інструментів самозахисту: на рівні оператору не можна, як у месенджері, вимкнути дзвінки від незнайомців чи заборонити розсилки. Якщо відбувається ерозія довіри, значить, відкривається шлях до впровадження власних систем ідентифікації.
Великі технологічні компанії вже давно розгорнули процеси по створенню своїх систем ідентифікації користувачів, поступово витісняючи мобільних операторів. Для реєстрації на багатьох сайтах вже достатньо мати тільки Gmail або Facebook, а у Telegram з’явились нікнейми, що поступово відв‘язує абонента від номеру, інші не зволікають і також впроваджують.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Щойно GAFAM-корпорації (Google, Apple, Facebook, Amazon, Microsoft) повністю виплекають свою контрольовану ними цифрову інфраструктуру по ідентифікації користувача, номери телефонів і взагалі всю телефонію будуть добивати спамери і самі учасники ринку, які задля підвищення доходів надають доступ до власних абонентів маркетинговим і навколомаркетинговим компаніям, переназвавши відділи по продажам преміум-номерів на відділи Big data, які по факту продають масові розсилки, як тригерні, так і просто bulk.
Ви чули про пропозицію від свого мобільного оператора «захист від телефонного і SMS спаму»? Скоріше за все ні, та й не почуємо, тому що будь-яка активність користувача (що вхідний дзвінок, що вихідний, відправка і отримання SMS) генерують для оператора дохід — це закладено в його бізнес-модель. І абонент не може, як в месенджері, заборонити дзвонити людям, яких він не знає; саме тому ми все частіше спостерігаємо mute-фони — коли дзвінки з незнайомих номерів просто не доходять до абонента, бо він по замовчуванню вимкнув звук виклику з незнайомих номерів, чи взагалі вимкнув звук всіх вхідних викликів через мобільну мережу.
Номер телефону перетворюється на рядок цифр, який потрібний лише для спаму або для тих, хто ще дзвонить на мобільний за звичкою, хто не встиг перейти в інше, більш безпечне середовище. «Сервіси юридичної допомоги», «служби безпеки вашого банку» і «школи іноземної мови» штовхнуть програму-дзвонилку на мобільному телефоні в ту ж папку на третьому екрані смартфону, де вже лежить програма, за допомогою якої ви колись читали SMS-повідомлення, а сам номер телефону стане таким же беззмістовним набором цифр, як номер вашого контракту на підключення до фіксованого Інтернету.
Ми забудемо свій номер. Питання лише «коли?»
Ми забудемо свій номер телефону не більше ніж через 10-15 років. Вже зростає покоління, яке не тільки не знає власного номеру телефону, а не розуміє, навіщо він потрібний, і де його за потреби подивитись. Зрозуміло, що хтось в дорослому віці їм пояснить, що це таке. Це буде пояснення в стилі, чому іконка «зберегти» в MS Word має вигляд квадрату з відрізаним кутом, а ми предмет з іконки колись називали «дискетою», і чому іконка «подзвонити» має дивне зображення слухавки, яку вживу жодна дитина не бачила.
Але навіть після пояснення, що таке телефонний номер, споживацька звичка у цих людей вже буде інша — вони не будуть знати, про географічні телефонні коди, коди міст, з розвитком MNP зітреться різниця між кодами операторів, нові абоненти вже будуть писати в месенджер, дзвонити через месенджер, давати замість номеру телефону нікнейм в обраному месенджері, реєструватись на сайтах (якщо в світі ШІ-інструментів залишаться сайти) через Gmail, Facebook і не будуть хотіти отримувати спам телефоном.
Виявилось, що номер телефону — це просто рядок в базі даних. Він просто є. І в якийсь момент він припинить гарантувати, що маючи номер людини, з людиною можна гарантовано зв‘язатись.
І що ж робити, якщо все так погано?
Звісно, деякий час оператори, держава, телеком-асоціації будуть намагатись втримати ілюзію контролю і ігнорувати природній процес зникнення такого поняття, як «номер телефону». Банки будуть продовжувати прив‘язувати рахунки людей до «фінансових» номерів, але вже припинять надсилати OTP (One Time Password) за допомогою SMS; держава продовжить прив‘язувати права в смартфоні до bank ID, які в свою чергу прив‘язані до «фінансових» номерів мобільних телефонів і прирівнювати такі «документи» до паперових. Усі разом (і банки, і оператори, і держава) замкнуть коло, вимагаючи прив‘язки всіх номерів телефонів до паспортів, які в свою чергу у багатьох українців через застосунок прив‘язані до тих же номерів телефонів, тобо самі до себе, і всі будуть робити вигляд, що «everything is fine».
Але одного дня хтось зрозуміє, що стара телефонна інфраструктура себе остаточно вичерпала. Стара фіксована інфраструктура майже зникла і припинила бути драйвером зростання середнього наговору в мобільних мережах (посилання на Додаток до рішення НКЕК від 11.12.2024 № 755). А мобільна телефонія все менше забезпечує відповідність очікуванням користувача, тому по інформації з вищезгаданого звіту, загальний обсяг голосового трафіку на всіх мережах демонструє тенденцію до зменшення.
Разом із зменшенням загальних обсягів телефонного трафіку (на рис. 4 звіта видно, що кількість SIM-карт зросла, а на рис. 5 видно, що кількість хвилин за той же рік впала) зменшиться і потреба в конкретній послузі — голосовій телефонії від оператора, тому абоненту, який купив сімку за паспортом (як це пропонують зробити в Україні не перший рік) і відкрив банківський рахунок, прив’язавши його до телефонного номера, в якийсь момент ви не зможете подзвонити або надіслати повідомлення, яке він гарантовано прочитає.
Абонент самостійно і на своєму боці деактивує непотрібні йому сервіси — до забутих SMS доєднається мобільна голосова телефонія. Цей незворотній процес мало хто має силу попередити, тому хтось мусить навпаки очолити.
Відмовлятись від номерів і прив‘язки сервісів до них потрібно вже зараз. Оператори не були помічені за інноваціями, вони не володіють ні увагою свого абонента — вона вся в ТікТок, ні програмою-дзвонилкою — Google, Apple, Huawei, Xiaomi можуть вбити всю індустрію голосової телефонії за один день, просто прибравши з телефонів програму для здійснення дзвінків, тому з часом ці програми програють конкуренцію за місце на першому екрані пересічного користувача.
За наявності ШІ-технологій банки вже не зможуть гарантувати, що голосовий ID їх клієнта належить саме тому клієнту, з голосу якого зняли зліпок, а хтось розумний згенерує ШІ-відео, щоб отримати ЕЦП із відомого цифрового державного застосунку.
Ми тільки на початку шляху відмови від телефонних номерів і глобального зламу шаблонів поведінки користувачів, але не можемо не бачити небезпечні сигнали. Найбільш залежні від телефонних номерів — це держава і банки, і їх інфраструктура найповільніша і найменш відкрита для змін, тому що доволі зарегульована.
Базуючись на звітах регулятора, потрібно відслідковувати момент, коли наявність SIM-карти у клієнта не буде означати наявність клієнта у SIM-карти, а це не тільки про можливість додзвонитись до конкретної людини, а і просто визначати, що SIM’кою з конкретним номером користується та людина, яка її придбала.
Це і буде час, коли перед одним з наступних урядів постане нова місія — відв‘язатись від приватних бізнесів, розгорнути власну інфраструктуру по прямій роботі з громадянами, застосовуючи розроблені державою інструменти, наприклад, державний чат на кшталт luxchat в Люксембурзі, базуючись на ідентифікації громадян по фізичному паспорту, або ID-карті, або навіть по водійських правах, які сама ж держава і видала, при цьому по максимуму використати можливості «труби», яку побудують до державних установ різноманітні оператори зв‘язку.
Подібна реакція на зміни з боку найконсервативніших стейкхолдерів потребуватиме ще більшої розбудови цифрової інфраструктури по всій країні, що позитивно вплине не тільки на цифрові галузі, а і на всю економіку в цілому, але процес розбудови інфраструктури не може існувати сам по собі, у вакуумі.
Якщо хтось будує мережу, навіть якщо ця мережа будується під державне замовлення за «державний кошт», тобто за кошт платників податків і донорів, мережа мусить бути наповнена даними — мережа без даних мертва.
Щойно постане питання наповнення побудованих мереж даними, відразу в фокус повернеться питання репатріації державних і приватних даних, ревіталізації українського інтернету за рахунок стимулювання появи нових операторів фізичної інфраструктури, інтернет- і хостинг-провайдерів. І якщо прийняти, що мережі без наповнення їх даними не мають сенсу існування, то репатріація даних і ревіталізація українського цифрового ландшафту мусить відбуватись одночасно разом із контрольованою відв‘язкою від старих технологій і намаганням підтримувати шалені темпи цифровізації в країні.