Як ми скорочували цикл угоди у складному В2В

5 хвилин читання

Всі ми знаємо наскільки важливо у В2В скорочувати цикл угоди. З багатьох причин, які немає сенсу перелічувати. Але це константа: у B2B цикл угоди треба скорочувати.

Саме це стало одним із багатьох завдань на проєкті, куди я зайшов як Interim CCO.

Компанія працює у складному B2B, стандартні сучасні процеси та підходи, гарна команда та продукти, непогані результати.

Середній цикл угоди — 270 днів. Також цілком прийнятно в конкретній сфері , але можна краще.

Читайте також: Уявімо завод, який встановив нове обладнання. Люди вийшли на наступну зміну як завжди. А коли хтось звільнився, вакансію на його місце вже не відкрили. Для заводу це кадрове рішення, яке навряд чи потрапить у новини. Для людини, яка шукала роботу, це мінус одна вакансія, на яку ще вчора можна було претендувати.

Що виявили та змінили:

Перше: продавці працювали з одним контактом.

Було: Робота в угоді побудована на взаємодії з «чемпіоном». Як у підручнику: йому надаються матеріали, аргументи, інформація, та все що йому потрібно, а він вже просуває нашу пропозицію у себе в компанії.

Прекрасний трендовий підхід, особливо для стабільних часів, що має три основних та декілька дрібних недоліків:

-  Він не продавець, не вміє продавати і не знає наш продукт в тому об’ємі, в якому його знаємо ми. Він є простим посередником в обміні інформацією між нами та іншими стейкхолдерами

-  З цього випливає друге: процес обміну інформацією через посередника призводить до збільшення часу на нього, що в свою чергу збільшує цикл угоди і додає певних проблем до процесу руху угоди. І це цілком природно

-  Найголовніше: чемпіон є єдиною точкою відмови. Він піде у відпустку, змінить посаду або програє внутрішню суперечку, і угода зупиниться.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Стало: Робота з закупівельним комітетом з самого початку переговорів. Для цього продавець складає карту потенційних учасників, яка може включати:

«Чемпіона», економічного покупця, майбутнього користувача, фінанси, безпеку, юристів

Всіх, хто може впливати на рішення щодо угоди. Завдання «Чемпіона» в цьому випадку просто познайомити продавця з відповідним стейкхолдером, а не просувати угоду в своїй компанії.

Ризик: Залучаючи більшу кількість стейкхолдерів до переговорів ми збільшуємо кількість заперечень, сумнівів, більше голосів «проти», з якими треба працювати.

Насправді це перевага, адже питання, які раніше накопичувалися в кінці одним довгим «хвостом», тепер знімалися паралельно й заздалегідь. Різниця така сама, як між дорогою з одним світлофором на початку і дорогою з окремим світлофором на кожному перехресті.

Друге: Неефективний процес керування рухом угоди

Було: Провели зустріч, про щось домовились і далі обидві сторони були впевнені, що чекають одна одну. Клієнт казав «ми подумаємо» і справді думав. Продавець казав «чекаємо на відповідь» і справді чекав, звичайно нагадуючи про себе в різні способи.

Цілком природно, це збільшувало цикл угоди та невизначеність.

Стало: Створення спільного плану руху до підписання: конкретні кроки, відповідальні з обох боків і дати.

Ілюстративний приклад:

Технічна специфікація від нас на перший день. Внутрішня зустріч клієнта з ІТ і безпекою на п'ятий. Документи для закупівель від нас на сьомий. Зустріч із фінансовим директором на десятий. Рішення комітету на чотирнадцятий.

Цінність тут не в графіку. Розмита обіцянка перетворюється на керований процес, де кожен знає наступний крок і хто за нього відповідає. Невизначеність щодо наступного кроку забирає найбільше часу, а такий план її знімає.

Ризик: Складати план самостійно й надсилати потенційним клієнтам як готовий розклад. Так воно не працює з цілком очевидної причини – це ваш план і іншій стороні на нього байдуже. Тому план складається та погоджується на спільній зустрічі з фіксацією дат, імен та зобов'язань. Дати без імен нічого не значать. Дати з іменами стають зобов'язанням.

Третє: Неочевидне.

Приблизно 35-40% усього часу йшло на етап «переговори-підписання». Не безпосередньо на перговори, а на юристів, закупівлі, аудит безпеки й фінансові перевірки.

Було: Кожен документ готувався та надавася лише тоді, коли про нього питали, як правило вже після успішного закінчення перговорів. І тут починалося найцікавіше: правки від юристів, пошук потрібних документів, відповіді на типові питання від безпеки чи фінансів, тощо.

Це не складно – це дуже довго.

Стало: Підготували пакет документів для стандартної угоди: типовий договір, NDA, технічну документацію, сертифікати, відповіді на стандартні питання.

І почали надсилати це на розгляд на на певному етапі переговорів, а не після фінального погодження.

Це дуже простий крок, що економить купу часу як нам, так і іншій стороні

Через три квартали середній цикл скоротився з 270 до 205 днів, тобто приблизно на чверть.

Звичайно, це результат не тільки трьох кроків. Були ще навчання, нові сценарії, коригування воронок, підходів, цілей та завдань.

Три кроки зробили основне: перетворили поступовий процес руху до підписання на паралельний.

Це тепер не була драбина, де поступово треба зробити десять кроків, це було 10 драбин на яких одночасно треба зробити один крок.