Відкриті декларації не працюють: що з ними не так
Останнім часом знову активізувалася дискусія про відкриті декларації чиновників. Її подають як питання прозорості та боротьби з корупцією, але я вважаю, що у нинішньому вигляді ця система більше шкодить, ніж приносить користь державі.
І справа не в тому, що декларації не потрібні. Питання в тому, як саме вони працюють і для чого.
Прозорість заради чого?
Почнемо з базового питання — навіщо відкривати декларації для всіх. Ми показуємо доходи, активи, спосіб життя. Але що це реально змінює?
Умовно кажучи, людина дізнається, що керівник державного банку отримує мільйон гривень. І що далі?
- це не підвищує її дохід;
- не впливає на рішення;
- не створює реального інструменту контролю.
Питання безпеки
Є ще один аспект, про який часто забувають — безпека. Ми живемо в країні, яка проходить через війну і матиме складний післявоєнний період. У таких умовах публічність фінансової інформації має інший вимір.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Коли будь-хто може:
- знайти дані про доходи;
- подивитися майно;
- зрозуміти, де людина живе.
Чому це впливає на державу
Ця проблема напряму б’є по якості державного управління.
Ми хочемо, щоб у державу приходили люди з бізнесу — з досвідом, відповідальністю, розумінням процесів. Але водночас пропонуємо їм:
- повністю відкрити свої фінанси
- зробити публічними всі активи
- взяти на себе додаткові ризики
У результаті багато хто просто не готовий на це погодитися. І це одна з причин, чому держава програє конкуренцію за сильних фахівців.
Декларації мають працювати
Я заповнюю податкові декларації з 1995 року як громадянин США і добре розумію, у чому їх сенс.
Декларація має бути інструментом контролю, а не просто відкритим файлом.
Її логіка проста:
- доходи мають співставлятися з витратами
- дані мають легко перевірятися
- система має автоматично виявляти невідповідності
Якщо людина живе в центрі Києва, але показує мінімальний дохід — це має бути сигналом.
У чому проблема української моделі
Сьогодні декларації в Україні:
- складні за форматом
- незручні для аналізу
- фактично не піддаються ефективній перевірці
Тобто ми отримали відкритість, але не отримали інструмент. І це ключова проблема.
У підсумку маємо ситуацію, де:
- публічність не дає реальної користі
- зростають ризики для людей
- знижується привабливість державної служби
- сам механізм контролю працює слабо
Перш ніж вимагати більше прозорості, потрібно відповісти на головне питання — що саме це змінює і чи робить державу сильнішою.