Український бізнес переплачує за еквайринг і фіскалізацію. Чому дешевша альтернатива досі не стала масовою?
Український бізнес може приймати оплату через QR-код без комісії карткового еквайрингу та без фіскального чека. Для цього покупець переказує гроші безпосередньо на рахунок продавця за IBAN. Причому сканувати QR-код необов'язково: достатньо натиснути кнопку оплати для відкриття банківського застосунку з уже заповненими реквізитами та підтвердити переказ. Національний банк уже стандартизував цю технологію. Чому ж українські магазини досі платять за еквайринг і фіскалізацію?
Як QR-платежі дозволяють економити
Звичайна покупка в інтернет-магазині. Товар коштує 1000 грн. Покупець оплачує карткою, а продавець за комісії еквайрингу 1,3% отримує 987 грн. Додатково він витрачається на фіскалізацію.
Для магазину з оборотом 500 000 грн на місяць еквайринг за такою ставкою коштує 78 000 грн на рік. Сервіс фіскалізації коштує до 3 000 грн на рік.
А тепер інший сценарій. Покупець натискає кнопку оплати, відкривається застосунок його банку, де вже зазначені отримувач, IBAN, сума та призначення платежу. Залишається лише підтвердити переказ.
Не потрібно вводити номер картки, термін її дії та CVV. Така оплата може бути швидшою за ручне введення карткових даних.
Карткова платіжна система в операції не бере участі, тому немає комісії карткового еквайрингу. Банк може встановлювати власний тариф за переказ, але це вже інша модель розрахунків.
Є й друга перевага: при звичайному переказі на IBAN продавця фіскальний чек не потрібен. Це підтверджують роз'яснення Державної податкової служби України.
Отже, підприємець може економити двічі: на картковій комісії та платних послугах фіскалізації.
Важливо лише не плутати банківський переказ із картковою оплатою через QR-код. Для карткових розрахунків вимоги щодо фіскальних чеків зберігаються.
QR-код необов'язково сканувати
19 серпня 2025 року Національний банк постановою №97 затвердив оновлені правила використання QR-кодів для банківських переказів.
Технологія дозволяє передавати платіжні реквізити двома способами.
Перший — сканування QR-коду. Покупець сканує його смартфоном і отримує готові реквізити для оплати.
Другий — пряме відкриття банківського застосунку. Покупець натискає кнопку на сайті й переходить до вже заповненого переказу. Залишається перевірити дані та підтвердити оплату.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Другий спосіб особливо зручний для покупок зі смартфона. Не потрібні другий пристрій, камера чи ручне копіювання IBAN.
Для роботи такого переходу банк повинен підтримувати відповідний механізм.
Сам QR-код не переказує гроші. Він передає реквізити, а платіж виконується банком після підтвердження покупця.
Україна вже має необхідну інфраструктуру — Систему електронних платежів НБУ, яка підтримує і миттєві міжбанківські перекази.
Чому банки не поспішають просувати альтернативу
Карткова оплата приносить дохід банкам, платіжним системам та посередникам.
За комісії 1,3% із покупки на 1000 грн продавець сплачує 13 грн, а з покупки на 10 000 грн — уже 130 грн.
Прямий переказ за IBAN не потребує карткової платіжної мережі. Відповідно, відпадає і необхідність оплачувати її послуги.
Для підприємця це економія. Для учасників традиційної моделі — ризик втратити частину комісійних доходів.
Банк, який заробляє на еквайрингу, не надто зацікавлений просувати дешевшу альтернативу власній послузі.
Для цього не потрібна змова. Достатньо звичайного бажання зберегти прибуток.
Виходить парадокс: банки мають інфраструктуру для прямих переказів, але продовжують активно продавати бізнесу картковий еквайринг.
Кешбек, за який платить бізнес
Карткові платежі приваблюють покупців кешбеком.
Банк повертає клієнту частину витрачених грошей, заохочуючи частіше користуватися карткою. Продавець тим часом сплачує комісію за приймання платежу.
Кешбек фінансується з різних джерел, зокрема доходів банків і партнерських програм. Комісії торговців також є частиною економіки карткових платежів.
У результаті покупець отримує винагороду, а підприємець закладає витрати на еквайринг у ціну товару або покриває їх власним прибутком.
Світ уже використовує прямі платежі
У Бразилії з 2020 року працює Pix — система миттєвих переказів, яка дозволяє оплачувати покупки за QR-кодами без традиційних карткових мереж.
В Індії система UPI зробила прямі банківські платежі звичним способом розрахунків. Для багатьох стандартних торговельних операцій комісія відсутня.
У Таїланді PromptPay дозволяє малому бізнесу приймати платежі за QR-кодами без складної карткової інфраструктури.
Ці країни не відмовилися від банківських карток. Вони дали покупцям і продавцям вибір.
Україна вже має технологічну основу для такого переходу.
Що заважає QR-платежам стати масовими
Для покупця все просто: натиснути кнопку та підтвердити переказ.
Але магазину потрібно автоматично бачити надходження грошей, визначати оплачене замовлення, вести облік і повертати кошти за потреби.
Картковий еквайринг давно забезпечує ці можливості. Прямі перекази повинні бути настільки ж зручними.
Крім того, звичайний переказ за IBAN не має автоматично механізму оскарження операції, аналогічного картковому chargeback.
Тому карткові платежі залишаться потрібними, зокрема для міжнародних покупок і підписок.
Проте для багатьох внутрішніх платежів прямий банківський переказ може бути дешевшою альтернативою.
Для масового впровадження потрібні підтримка стандарту банками, автоматичне підтвердження оплат і зрозумілі тарифи.