Україні треба розгортати активне будівництво дата-центрів. Але не простих

До недавніх пір – останні три десятки років – інтернет розвивався вільно. В нашому світі дані текли вільно, хмарні сервіси не знали кордонів, а дата-центри спокійно обслуговували офіси на іншому боці планети. Це було красиво і практично, це давало маленьким ринкам і маленьким командам доступ до інструментів, які раніше були привілеєм великих гравців.

Але потім ця інфраструктура стала заручником геополітики. Спершу Китай відгородився від світу «Великим файерволом», потім в різних авторитарних країнах почали забороняти то месенджери, то певні сайти, то вимагати зберігання даних на території самої країни, а всі електронні комунікації – ставити під контроль спецслужб. Інші країни, цілком демократичні, стали забороняти доступ до соціальних мереж підліткам або забороняти криптовалюти.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тепер все стало ще гірше. Іран заявив про 18 американських технологічних компаній як «законних військових цілях» – це пряма загроза на адресу Microsoft, Apple, Google, Amazon та інших IT-гігантів. Росія знищує інтернет-кабелі в Балтійському морі, хусити – в Червоному морі, а Іран – в Перській затоці. Тобто тепер глобальна цифрова інфраструктура перестає бути нейтральною територією.

На початку 2026 року стало зрозуміло, що бізнес вже не може покладатися на глобальність інтернету. Тепер треба замислюватися про архітектуру всього: де розміщувати сервери, в яких юрисдикціях будувати резервні потужності, кому довіряти критичну інфраструктуру. Така фрагментація означає дублювання витрат, локалізацію даних, різні стандарти для різних ринків. Умовна європейська фінтех-компанія вже не наважиться зберігати свої критично важливі дані в суперсучасному дата-центрі в Дубаї. Якийсь стартап буде змушений розміщувати свої сервери не в єдиній глобальній хмарі, а в кількох різних суверенних цифрових просторах, – тих, де знаходяться його потенційні клієнти і ринки. І, відповідно, платити за це більше.

Компанії переглядають ризики. Уряди посилюють вимоги локалізації. Інфраструктура, яку будували як єдину, все більше нагадує архіпелаг ізольованих островів. Світ почав фрагментуватися вже не тільки політично та економічно, а й технологічно. Незабаром доведеться обирати, в якому технологічному кластері бути, – це вибір месенджерів, сервісів пошти, хмарного зберігання та інших інструментів.

У цій ситуації для України відкриваються нові можливості. Всьому регіону Східної Європи незабаром знадобляться місцеві дата-центри, не залежні від заборон в одних країнах, воєн в інших країнах, дій терористів і непередбачуваності політиків у будь-якій точці світу. Зараз буквально всі програми післявоєнного розвитку України передбачають прискорений розвиток енергетики, в розрахунку створити в нашій країні енергетичний профіцит.

Це дасть можливість будувати бізнес на створенні та експлуатації дата-центрів нового типу: компактних, захищених від зовнішніх фізичних впливів, з багаторазово продубльованими лініями комунікацій і джерелами енергопостачання – включаючи використання масштабних BESS на випадок енергетичного колапсу. Так, їхні послуги будуть досить дорогими. Але для користувачів (і приватних, і бізнесу) краще мати гарантований доступ до таких дата-центрів, ніж взагалі позбутися доступу до критично важливих даних. А в міру масштабування подібного бізнесу ціни в будь-якому разі знижуватимуться.
Денис Стаджі