«У стартап-світі немає локальних ринків» — Іван Петренко про IdeasLab, студентські стартапи та культуру віддавання

Довідка: IdeasLab — це 11-тижнева програма для ініціативних студентських команд з будь-яких спеціальностей та вишів України. Це єдина акселераційна університетська програма в Україні, яка пропонує студентам гранти до 200 тис. грн для валідації ідеї. Набір на 7-ий бетч програми IdeasLab розпочинається 10 лютого. Зареєструватись можна за посиланням. 

В інтерв’ю з Іваном Петренком говоримо про особливості студентських програм, стартап-індустрію та її перспективи, а також яку перевагу мають проєкти з України. 

У певний момент ми зрозуміли потребу розвитку української стартап-екосистеми. Коли визначали, які найбільші проблеми у стартап-індустрії, то одна з чи не найважливіших, це звідки стартапам братися? Переважно більш зрілі, дорослі стартапи з'являються завдяки тому, що у дорослих людей з'являється експертиза у певній галузі, фінансові заощадження, і вони хочуть почати працювати самі на себе.

Натомість з молоддю, студентами з підприємницькою освітою у нас дуже мало хто займається. Торік Pitchbook проводив дослідження, що приблизно 50% усіх стартапів у США зароджуються в стінах університетів. Для цього там є інфраструктура, до якої нам треба прагнути. Але у нас дуже мало можливостей для студентів розпочати власну справу, створити новий сервіс чи продукт.

Спершу ми хотіли піднімати так званий startup awareness, обізнаність про стартапи у стінах Українського католицького університету, але, коли почали свою діяльність, розпочалась пандемія COVID-19. Тоді швидко навчилися працювати онлайн, а також зрозуміли, що в одному університеті нам точно недостатньо потенційних команд для такого акселератора, тому поширили ініціативу на усіх студентів України. 

В Україні, на мою думку, є дещо спотворене розуміння того, що таке стартап. За кордоном це будь-який інноваційний комерційний проєкт, а у нас усе звелось до ІТ-галузі. Зрозуміло, що більшість з них справді так чи інакше прив'язані до інформаційних технологій, тому найбільше подається студентів з цих напрямів. Але ми спонукаємо подаватися і людей з нетехнічних галузей, тому що поєднання «технарів із студентами з інших факультетів дає зовсім інше бачення продукту. 

Основне завдання програми — познайомити студентів зі стартап-інструментами: як створити продукт, запустити його, вивести на ринок тощо. 

Застосовуємо методологію custom development, тобто заохочуємо команди спілкуватися з їхніми потенційними клієнтами, щоб розуміти, що продукт створюється не заради самого продукту чи рішення. 

Ми говоримо студентам: «Окей, відкладіть свій продукт та поспілкуйтесь із потенційним клієнтом». Тобто з’ясуйте, які є проблеми у бізнесу, які на ринку конкуренти, і тоді вирішуйте, чи потрібна ваша ідея. Дуже часто студенти не хочуть зважати на те, що, до прикладу, той чи інший ринок перенасичений схожими продуктами, їм просто подобається щось робити.

Також багато уваги приділяємо продажам: команди мають розуміти, що важливо продати те, що вони хочуть створити. І про продажі треба думати від самого початку. Багато розумних людей у індустрії говорять, що найкращий спосіб валідації ринку — це revenues (дохід). Для команди важливо впродовж програми спробувати здобути першого, другого, десятого клієнта, щоб перевірити, чи готові люди за це платити. 

Ми говоримо також про стратегію виходу на ринок загалом, як команди будуть іти до цих продажів, яким чином вони донесуть інформацію про свій продукт чи сервіс. Гроші теж важлива річ, тому що їх треба навчитись від самого початку рахувати, оскільки будь-який бізнес, зокрема стартап, має заробляти. Чи то для інвесторів, чи то для команди. Тобто уміти порахувати юніт-економіку, зрозуміти, чи вона здорова, чи вона має потенціал для заробітку.

Багато часу відводиться зустрічам з менторами. Це експерти галузі, яких ми залучаємо, переважно працівники IT-компаній, стартапів, засновники стартапів, випускники наших попередніх програм. Вони охоче діляться своєю експертизою, допомагають командам перевірити певні гіпотези, скеровують їх у розвитку продукту.

Це бажано. Оскільки ми даємо можливість отримати гранти командам, то однією з умов отримання гранту є прогрес, за яким ми стежимо, розвиток команди. Зрозуміло, що якщо команда приходить лише з ідеєю, то ми хочемо, щоб до кінця програми у них уже був робочий прототип. І якщо вони не дійдуть до прототипу, то шансів отримати грант буде дуже мало. Якщо ж команда приходить вже з робочим прототипом, у нас і такі команди є, тоді хочемо до кінця програми бачити вже перші продажі. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Звісно, нам було цікаво залучати людей з сильною експертизою, відомих. Але дуже швидко виявилось, що іноді відомі особистості не завжди є релевантними менторами. Наприклад, якщо людина C-level executive у якійсь великій компанії, то зазвичай вона не є релевантним ментором для студентської команди, оскільки мислить геть іншими категоріями. 

Тому найкращі ментори для нас — це випускники попередніх етапів, це фаундери, засновники стартапів дуже ранніх стадій, які вже підняли свої перші раунди інвестицій. Також це працівники середнього рівня IT-компаній. Їм це цікаво, тому що в Україні з кожним роком поширюється культура віддавання. У деяких аутсорс-компаній у працівників це вписано у KPI, що вони повинні певну кількість годин провести як ментори, і це теж добре.

Тож за відбору менторів нам важливо, щоб це була релевантна, потрібна експертиза, по-друге, щоб людина була доступна і готова приділити програмі достатньо часу.

Очевидно, що подаються найбільше з тим, що на поверхні і видається найпростішим. Наприклад, маркетплейси, яких дуже багато, і знайти там вільну нішу складно, але студенти дуже часто приходять з ідеєю якогось маркетплейсу. Ще часто це фітнес-застосунки чи застосунки для здоров’я. Цього теж дуже багато, тому що воно видається доволі простим, принаймні перші кроки. Інше питання, що там шалена конкуренція, а шанси досягти успіху надто малі. Багато SaaS-рішень. 

Хотілося б бачити deeptech-продукти, тобто більш наукоємні. Це складний домен, тому що там дуже багато науки, треба багато досліджень. Цього у нас поки що недостатньо, але ми б хотіли залучати більше таких студентів. Тобто недостатньо ідей у напрямах, які потребують експертизи: automotive, healthtech, але не фітнес-застосунки, а для медичної галузі, фінансові продукти. 

Зазвичай до нас приходять команди, що складають із студентів, які хочуть спробувати. Це окей, ми даємо їм шанс спробувати, повчитися. Зараз беремо уже по 20 команд, серед яких будуть 2-3, які пропонують складні рішення. Минулого разу була команда з оборонних технологій, яка має статус розробника у Brave1, два fintech-продукти на хорошій стадії розвитку, і вони продовжують працювати. Але це природний етап, що якісь ідеї є тестовими. 

Є найпростіші критерії. Наприклад, коли виявляється, що команда просто не готова приділяти час. Окрім воркшопів, лекцій, зустрічей, є ще завдання, які треба виконувати. Якщо команда не може пропрацювати свою ідею і зрозуміти, чим хоче займатися та які мати результати. За 2,5 місяці ми маємо зрозуміти, що вам це потрібно.

Коли команда не може упродовж перших двох тижнів чітко сформулювати, що вона хоче, навіщо сюди прийшла, то для нас це сигнал, що команда не готова. Ми їм кажемо: «Окей, ви два тижні прослухали вступні лекції, а тепер ідіть подумайте і повертайтесь через пів року, коли ви підготуєтесь».

До першого етапу допускається приблизно 20 команд, після завершення якого залишається 10, які отримують перший грант в еквіваленті $1000. Це теж свого роду унікальна пропозиція — ми не даємо гранти або винагороду лише наприкінці програми, а вже під час навчання, щоб команди могли перевіряти свої гіпотези.

Далі є ще два відбіркові етапи, на яких зменшуємо кількість до п’яти команд, які отримують грант в еквіваленті $2000. У фіналі ще дві команди одержують кошти і сумарно можуть отримати до 200 тис. грн. Усі, хто пройшов перший етап, можуть продовжувати навчатись.

Ми є структурною одиницею Українського католицького університету. У нас є свій бюджет, але ми також фандрейзимо, шукаємо і знаходимо людей, яким подобається те, як ми розвиваємося та працюємо. Це переважно підприємці, американці українського походження.

Зараз ведемо перемовини з декількома дуже великими, успішними українськими стартапами, компаніями. Співпрацюємо з Grammarly, українським єдинорогом, і ми хочемо цю співпрацю розширити. Уже триває робота з Університетом Нотр-Дам у США. Сподіваємося, що вже з наступного навчального року зможемо давати найкращим командам можливість стажуватися у США на базі цього закладу.

Для початку треба почати щось робити. У нас існує така парадигма, що стартап — це фан. З одного боку, це так, але чому більшість молодих людей не обирає запускати стартап? Бо це нестабільно, набагато легше піти у велику хорошу компанію, отримувати хорошу стабільну зарплату і мати можливість ходити на пиво, подорожувати тощо. У стартапі це набагато складніше, тому що там немає стабільної зарплати і немає впевненості у тому, що щось з цього вийде.

Плюс дуже погано розвинута інфраструктура. За кордоном ці перші кроки майже завжди покриваються коштом грантів, що у нас майже відсутнє.

Тому стартапів стало у рази менше.

Тож якраз студентам найпростіше пробувати, бо відповідальності немає і можна пробувати, дивитися, що виходить. Але можливості почали з’являтися. Уже є декілька грантових програм — Український фонд стартапів і Google for Startups почали роздавати гранти. Можна до $100 тис. отримати. Тому ми прогнозуємо, що приблизно через пів року почнуть з'являтися молоді команди, які на цих грантах почали трошки підійматися. Ну а перевага в тому, що в Україні можна «do more with less». Тобто в Україні за $100 тис. команді можна зробити набагато більше, ніж команді у США. Там це на 2-3 місяці, в Україні стартап за ці гроші може існувати рік.

Водночас відсутність можливості виїжджати за кордон — величезний недолік. А втім, на українському ринку фондів грошей більше, ніж стартапів, які готові ці гроші спожити.

Я вражений тим, наскільки вони активні, пристрасні і горять своєю справою. Ще дуже важливо, що вони не бояться помилятися. Я зі старшого покоління і нам було страшно припуститися помилки. Їх це не лякає, і це класно.  

Англійська мова. Це величезний плюс. З кожним роком кращає, в останні два набори прекрасна англійська мова у всіх командах. Це чудово, тому що для всієї індустрії це мова міжнародного спілкування. Ми також працюємо з дорослими стартапами, і часто бачу, як іноді незнання мови стає перешкодою.

Чого нам ще не вистачає, і студентам теж, то це глобального мислення. Ми доводимо студентам, що у стартап-світі немає локальних ринків. Доступ до глобального ринку не те щоби простий, але набагато більш доступний, ніж будь-коли. Тому говоримо: «Думайте про те, як продавати не лише в Україні, а і у Штатах, в Азії, у Західній Європі. Будьте українським стартапом, але продавайте цілому світові». Global mindset — це те, над чим треба працювати нам усім. Крім того, уміння продавати. Стартап — це не лише про продукт, де треба робити функціонал. Важливо розуміти, що продажі — невід'ємна частина стартапу, і про них треба думати не потім, коли зроблю продукт, а одразу. Думка, що я зроблю крутий продукт і тому його усі купуватимуть, хибна. 

Ми стежимо за всіма командами, але наразі ще немає чіткої статистики, відсоток успішності тощо. Тому що перші чотири програми були радше тестові, плюс це був початок повномасштабного вторгнення, дуже невизначений час. 

Серйозніше комунікувати та стежити за випускниками ми почали вже з останніх 3-4 наборів. У нас є декілька команд, які зараз активно продовжують працювати, спілкуються з інвесторами, залучають гранти. Поки що немає єдинорогів, бо це шлях не одного року. Варто відзначити наступні: