Травма і тіло
Поговорили з психологинею платформи Betobee Анною Протасовою про вплив травми на тіло та психіку людини. Матеріал можна розглядати в розрізі впливу війни на особистість та суспільство загалом.
Як травма впливає на тіло, тілесну пам’ять і довіру?
Коли мова йде про шокову травму, ми маємо розуміти, що цей процес відбувається не тільки в психіці, але й в тілі. І саме тілесна складова тут відіграє найбільшу роль, бо тіло реагує на травму першим.
В момент шоку змінюється робота нашої нервової системи: ділянки мозку, які відповідають за аналіз, оцінку довгострокової перспективи та рефлексію, пригнічені, а контроль переходить до більш глибинних структур. Можна сказати, що ми перемикаємося з “розуму” на “інстинкти”, і чим сильнішим буде почуття страху, тим сильнішою буде ця реакція. В цьому стані тіло отримує надзвичайну кількість енергії, щоб забезпечити виживання за допомогою реакції боротьби чи втечі. Якщо небезпеку неможливо подолати таким чином, то нервова система переходить у режим завмирання, щоб хоча б так спробувати вижити. В ситуації травми будь-яка з цих реакцій є нормальною. Після завершення травматичної ситуації ці реакції можуть зберігатися в тілі — тоді проявляється те, що ми зазвичай асоціюємо з ПТСР (надмірне збудження, пильність, напруження — вони є відголоском реакції боротьби/втечі) чи депресією (пригніченість, апатія — це продовжене завмирання).
Разом зі здатністю до аналітичного мислення в момент травми змінюється і процес запам’ятовування інформації: замість послідовного опису подій за структурою “початок-середина-кінець” подія зберігається у мозку як єдиний образ, будь-яка частина якого може викликати цілісний спогад. Це пояснює пост-травматичні прояви, такі як появу тригерів (маленька деталь запускає спогад про всю подію у вигляді тілесної реакції) або флешбеків (спогади про подію, ніби вона відбувається тут і зараз).
Підписуйтеся на наші соцмережі
Травмою може стати подія, де порушувалося відчуття безпеки, через що може сформуватися ідея, що світ є небезпечним, і йому не можна довіряти. Якщо джерелом небезпеки була інша людина (в ситуації насильства, наприклад), то може з’явитися переконання “контакт з людьми небезпечний, їм не можна довіряти”.
Як травматичний досвід передається тілесно у спадщину – від покоління до покоління?
Є декілька механізмів, за допомогою яких відбувається передача:
-
1
травматична ситуація, особливо тривала, викликає зміни у експресії певних генів, і ці зміни можуть передаватися наступним поколінням. Фактично, ми можемо успадкувати травму, і навіть якщо ми самі її не переживали, тіло буде функціонувати так, щоб нас захистити від загрози.
-
2
під час внутрішньоутробного розвитку умови, в яких перебуває мати впливають на дитину, і можуть провокувати реакції нервової системи плода. Так дитина ще до народження отримує досвід сильного стресу та збудження нервової системи, що може ослаблювати опірність до подальший стресових подійпід час внутрішньоутробного розвитку умови, в яких перебуває мати впливають на дитину, і можуть провокувати реакції нервової системи плода. Так дитина ще до народження отримує досвід сильного стресу та збудження нервової системи, що може ослаблювати опірність до подальший стресових подій
-
3
наше тіло та психіка розвиваються паралельно, тож досвід взаємодії з батьками та події дитинства формують одночасно характер як риси особистості та як їхні фізичні вираження — структуру тіла. У залженості від того, наскільки взаємодія з батьками була безпечною, наскільки задовольнялися потреби дитини і загалом наскільки гармонійним є її розвиток, буде залежати баланс напруження та розслаблення в тілі, наявність м’язових блоків і загальна чутливість людини до власного тіла, здатність розуміти свої імпульси та керувати ними.наше тіло та психіка розвиваються паралельно, тож досвід взаємодії з батьками та події дитинства формують одночасно характер як риси особистості та як їхні фізичні вираження — структуру тіла. У залженості від того, наскільки взаємодія з батьками була безпечною, наскільки задовольнялися потреби дитини і загалом наскільки гармонійним є її розвиток, буде залежати баланс напруження та розслаблення в тілі, наявність м’язових блоків і загальна чутливість людини до власного тіла, здатність розуміти свої імпульси та керувати ними.
-
4
на рівні цінностей та установок ми також засвоюємо певні правила від своїх батьків. Це потім транслюється у нашій поведінці, манері говорити, наших особистих цінностях та переконаннях. Подібні установки можуть стосуватися тіла та регулювати його (наприклад, в сім’ях, що мають травму голоду, часто високо цінується їжа, її приготування для когось тощо, або ж може транслюватися ідея “зречення тіла”, коли увага до власного тіла вважається слабкістю).на рівні цінностей та установок ми також засвоюємо певні правила від своїх батьків. Це потім транслюється у нашій поведінці, манері говорити, наших особистих цінностях та переконаннях. Подібні установки можуть стосуватися тіла та регулювати його (наприклад, в сім’ях, що мають травму голоду, часто високо цінується їжа, її приготування для когось тощо, або ж може транслюватися ідея “зречення тіла”, коли увага до власного тіла вважається слабкістю).
Як тілесна пам’ять переходить у сферу символічного, і навпаки: як витіснена зі свідомості пам’ять стає частиною тілесної пам’яті?
Ці процеси (символічний та тілесний) тісно переплетені між собою. Іноді буває, що тіло стає контейнером для тих переживань, які психіка не змогла опрацювати символічно. Тоді ця тілесна пам’ять буде нагадувати про себе відчуттями у тілі: звичка до стримування сліз чи злості буде проявлятися через затиснені щелепи, постійне несвідоме відчуття небезпеки — через стиснення у грудях, прискорене серцебиття. Зазвичай в цих випадках людина не бачить логічного (символічного) пояснення своїм відчуттям. Переживання, які не були прожиті свідомо, але зберігаються в тілі, можуть бути активовані через практики, дихання, доторк чи просто спонтанно. Якщо ми будемо прислухатися до цих відчуттів, досліджувати їх, то можемо пригадати, коли саме вони виникли вперше, що за ситуація чи емоція їх супроводжувала тощо. Таким чином ми можемо надати сенсу цим відчуттям, перенести їх із суто тілесного поля і в символічне.
Як пов'язаний із травмою афект затримується в тілі і впливає на тілесну пам’ять?
М’язи тіла можуть зберігати у собі пам’ять про травматичну подію через зміну балансу напруження та розслаблення (в залежності від того, яка з реакцій на травму “застрягла” в тілі — активація чи завмирання). Окрім цього, реагують не тільки самі м’язи, а навіть фасція, що їх оточує, — у відповідь на переживання жаху в момент травми вона також стискається, намагаючись захистити тіло (що потім призводить до хронічних болей, появи м’язових блоків чи перекосів у тілі). Деякі тілесні патерни виникають як спроба захисту в момент травми і потім фіксуються у тілі (нахилена голова, що постійно ніби ухиляється від удару; напружений живіт, що не дозволяє голосно та глибоко дихати, бо не можна було привертати до себе увагу тощо). Тіло також може допомагати регулювати рівень афекту через зниження чутливості та оніміння. Таким чином тіло являє собою карту досвіду, яка може несвідомо впливати на поведінку людини, навіть свідомих спогадів про травматичні події у неї немає.
Як працювати з травмою, збереженою в пам’яті тіла?
Цим займаються спеціалісти у сфері тілесно-орієнтованої психотерапії. Робота з тілесними проявами потребує безпеки та довіри до спеціаліста, а також достатнього рівня усвідомлення власних відчуттів і навичок стабілізації нервової системи, щоб пробудження травматичних тілесних спогадів не тригерило надмірну реакцію. Поступово клієнт навчається помічати та дозовано проявляти ті емоції, які “застрягли” в тілі, знаходячи для цього безпечний спосіб, а також осмислюючи те, що з ним відбулося, як це вплинуло на його тіло та психіку, та як тепер він може відновити психічну цілісність, порушену травматичною подією.