Тарас Шевченко: «Робот має їхати на фронт і працювати одразу»
Уявити собі сучасний фронт без наземних роботів неможливо. Нашим військовим вони і в логістиці допомагають, і людей евакуйовують, і бойові завдання виконують. Для таких відповідальних місій вони повинні бути в достатній кількості і в справному стані.
Miltech-компанія CODE 22 розробляє НРК із таким принципом, що військовий не повинен витрачати власні гроші й час на доопрацювання техніки.
Засновник компанії Тарас Шевченко в інтерв’ю SPEKA розповідає, як бойовий досвід допоміг створити miltech-компанію, чому українському виробництву доводиться шукати двигуни по всьому світу та як маленькі розосереджені цехи допомагають захистити бізнес від російських ударів.
(Частина 1)
Від військової служби до miltech
Як виникла компанія CODE 22і чому ви обрали напрям наземних роботизованих комплексів?
CODE 22 — це miltech-компанія. У березні 2022 року я добровільно долучився до війська. Пройшов шлях від солдата до командира окремої військової частини, командував батальйоном, а останні півтора року служив на рівні корпусу, згодом звільнився з військової служби за станом здоров’я.
До повномасштабного вторгнення я займався підприємництвом — мав консалтингову компанію, яка спеціалізувалася на бізнес-процесах, франчайзингу та стратегічному маркетингу. Цей досвід став корисним і під час військової служби, зокрема в питаннях управління людьми, організації процесів та ухвалення рішень.
Саме поєднання підприємницького досвіду з розумінням реальних потреб фронту стало основою підходу, який ми сьогодні реалізуємо в CODE 22. Ми розробляємо техніку, орієнтуючись насамперед на практичні завдання військових та умови її застосування.
Але miltech — це ж зовсім нові технології. Як ви прийшли в цей бізнес? Це було щось цілком нове для вас?
Ні. Коли ти командир військової частини, твоє головне завдання — зберігати життя та здоров’я солдатів. Умовно кажучи, армія дала тобі зброю, розум і кмітливість. І все. Решту можна або «здобути в бою», або зробити власноруч. Усе доволі просто.
Ми почали розробляти певні речі всередині батальйону — те, що рятувало життя й допомагало виконувати завдання. Досить швидко вперлися в бюджетні обмеження. Щоб зробити те, що потрібно, що справді ефективне й уже довело свою працездатність, необхідні кошти.
У нас уже було кілька розробок. Я згадав про свого партнера з довоєнного бізнесу — так і почалася історія компанії. Ми пояснювали, що саме потрібно зробити, партнери виготовляли вироби й передавали їх нам. Коли ми випробовували їх на полі бою та бачили, що вони справді працюють, компанія починала продавати ці рішення.
Тобто вам було простіше впроваджувати й модернізувати техніку, оскільки ви відразу бачили, як її можна застосувати на полі бою?
Так. Це, мабуть, наша головна конкурентна перевага. Ми відразу бачили, що працює, а що ні. Якщо щось не працювало, могли швидко доопрацювати й повторно випробувати в бою.
Коли рішення починало працювати як слід і його вже можна було запускати в серійне виробництво, до процесу долучалися цивільні фахівці — спеціалісти із закупівель та інших напрямів.
При цьому армія не страждала від того, що ми розвивали бізнес. Навпаки, вона вигравала: компанія передавала нашому підрозділу певну кількість обладнання як благодійну допомогу — саме те, що було необхідне для виконання бойових завдань.
Дефіцит комплектуючих і сім тижнів від замовлення до постачання
Ви згадали, що комплектуючі доводиться замовляти. Скільки часу це займає зараз? Чи є проблеми з постачанням і яких саме компонентів бракує?
Комплектуючі бувають різні. Є умовні BMS — системи керування акумуляторами — або акумулятори, які можна придбати в Україні. Вони дорожчі, ніж за кордоном, але доступні.
А є зовсім інші історії. Наприклад, зараз ми замовляємо, скажімо, турбореактивні двигуни. У світі є лише близько десяти виробників таких двигунів, і майже ніхто не хоче продавати їх в Україну.
Це нерівномірна ситуація. Є товари широкого вжитку: звичайні FPV-дрони, різні компоненти, елементи для наземних роботизованих комплексів (НРК). Хоча з НРК ситуація вже інша — дефіцитним стає майже все.
Навіть метал. Зараз розбили «Криворіжсталь» — українська металургія зазнала серйозних втрат, і метал теж став дефіцитним. Придбати в Україні якісні двигуни, які нам потрібні, також досить складно.
З електрикою все простіше — тут великих проблем зазвичай не виникає.
Якщо говорити про Китай, то в середньому від моменту оплати до отримання товару в Україні минає п’ять-шість тижнів. Із США подекуди довше. А якщо йдеться про вузькоспеціалізовані позиції, строки ще збільшуються. Наприклад, ми замовляли сервери в Південній Кореї: лише їхнє виробництво тривало три місяці, а потім вони ще приблизно півтора місяця йшли до нас морем.
А скільки часу займає безпосередньо виробництво — від моменту отримання комплектуючих до готового виробу?
Ми рахуємо весь цикл — від замовлення до постачання. Чудово розуміємо, у якій країні живемо й що тут відбувається зі складами. Тому намагаємося не накопичувати великі запаси товарно-матеріальних цінностей.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Оптимізуємо логістику. Є тиждень на проміжному складі — фактично це запас приблизно на два тижні виробництва. Далі працює логістика: ми отримуємо компоненти й наповнюємо виробничий цикл так, щоб за тиждень виготовити певний обсяг продукції, а за цей самий час до нас надходила наступна партія комплектуючих.
У нормальних умовах від моменту замовлення до відвантаження замовнику минає в середньому близько семи тижнів. Від оплати до підписання акта безпосереднього передавання продукції. Іноді це вісім-дев’ять тижнів: виникають затримки з логістикою або відвантаженням. Наприклад, військова частина не може прийняти обладнання через переміщення чи інші обставини.
Загалом це не такі вже й великі строки — не пів року.
Насправді ми тісно спілкуємося з великою кількістю виробників на цьому ринку. У багатьох компаніях закупівля починається лише після підписання договору: підписали договір, придбали комплектуючі в Китаї, дочекалися їхнього прибуття, виготовили продукцію.
Ми ж намагаємося підтримувати певний запас готових виробів на складі.
Робот, який не потребує доопрацювань
Які основні потреби військових ви намагаєтеся закрити своїми розробками?
Ви правильно сформулювали запитання: потрібно говорити саме про військового, про конкретного солдата, який користується пристроєм.
Філософія нашої компанії полягає в тому, щоб людина, яка отримала цей виріб від бригади чи корпусу, не мусила нічого додатково в нього вкладати.
Коли я був комбатом, то витрачав багато грошей — і власних, і компанії — на модернізацію того, що нам видавали. Ми хочемо, щоб наші пристрої були повністю укомплектовані всім необхідним.
Єдине, чого ми, наприклад, не надаємо разом із НРК, — це обліковий запис Starlink. Сам термінал є, але користувачеві потрібно самостійно зареєструвати його й мати відповідний акаунт.
Наші НРК зараз виконують завдання у складі одного з підрозділів на Гуляйпільському напрямку. Сьогодні вранці військові прибули за роботом, і вже за дві години його завантажили та відправили на виконання місії.
Це був один із серійних роботів із нашого складу готової продукції. Його поставили на лафет — і він поїхав. Так само можна було взяти будь-який інший робот без додаткової підготовки.
Наша головна мета — передати військовим продукт, який не потребує доопрацювань і додаткових витрат.
Чи траплялося, що ваша техніка приїжджала до військових, вирушала на завдання, але працювала не так, як потрібно?
На щастя, такого не було. У нас діє багаторівнева система технічного контролю (СТК), тому подібна ситуація практично неможлива.
Як працює служба контролю якості на складі: є відповідальний працівник і система перевірок. Частину комплектуючих відбраковують ще до того, як вони потрапляють на виробництво.
Під час виробництва кожен вузол тестують окремо. А всі 100% готової продукції проходять випробування під навантаженням — блоки живлення, системи керування, силові компоненти. Усе перевіряють за встановленими регламентами.
Ці процедури описані в технічних умовах, погоджених із міністерством. Тож особливих проблем із якістю в нас не виникає.
Звісно, пошкодження можуть траплятися під час транспортування. Або виріб прибуває на склад військової частини, по якому згодом завдають удару. У таких випадках ми відправляємо ремонтну бригаду, яка відновлює техніку. Іноді йдеться лише про заміну окремих елементів.
У наземних роботизованих комплексах ми реалізували модульну систему. На місці ми не ремонтуємо несправний блок — просто замінюємо його. Якщо проблема з акумулятором, старий витягують і встановлюють новий. Якщо із системою керування — знімають відповідний блок і підключають інший. А несправний відправляють на ремонт.
Тому ситуації, коли робот приїжджає до замовника й узагалі не вмикається або не запускається, у нас не повинно бути.
Як захистити виробництво від російських ударів
Як ви зараз захищаєте свій бізнес в умовах війни?
Завдяки бойовому досвіду я розумію, як привертати якомога менше уваги. Цей досвід ми перенесли на виробництво.
У нас немає єдиного виробничого майданчика, все розподілено між невеликими цехами. Ми суттєво переплачуємо за логістику, щомісяця спалюємо величезну кількість дизельного пального, маємо великий рухомий парк. Але не концентруємо все в одному місці.
Фактично це навіть не цехи в традиційному розумінні, а багато невеликих приміщень.
Ми побудували виробництво за модульним принципом: один цех — один модуль. Наприклад, силовий модуль збирають тут, і декілька людей працюють лише над цими компонентами. Потім ці модулі їдуть в інший цех — іноді через усе місто. Там збирають компоненти з інших майданчиків і виготовляють, наприклад, елемент системи керування.
Ми намагаємося розосереджувати виробництво й не концентрувати великі обсяги в одній точці.
Умовно кажучи, великий цех, у якому працює багато людей і куди регулярно заїжджає фура, значно небезпечніший, ніж невелике цивільне приміщення, звідки забирають якусь пластикову коробочку.
Для противника немає сенсу витрачати ракету, щоб знищити десять людей, які в підвалі збирають невеликі пластикові корпуси. Це важливо.
Від логістики до бойових модулів
Які наземні роботизовані комплекси сьогодні розробляє ваша компанія і для яких завдань вони призначені?
По-перше, ми подали на кодифікацію модульну платформу. За класифікацією це робот середнього розміру.
Також у нас є майже готова розробка малого робота. Зараз готуємо для нього документацію, після чого він теж проходитиме кодифікацію.
Крім того, ми почали розробляти важкий комплекс. Над надважким також думаємо. Тобто поступово охоплюємо всю лінійку: почали із середнього класу й рухаємося далі.
Наша середня платформа побудована за модульним принципом. Наразі це її перша модифікація — фактично звичайний логістичний робот, який уже виконує бойові завдання на Гуляйпільському напрямку.
Водночас конструкція дає змогу встановлювати на платформу різне обладнання.
Бойова турель і робот для евакуації
Другий напрям — бойова турель. Ця розробка вже на просунутій стадії. На платформу можна буде встановити турель, на яку військові зможуть монтувати різні зразки озброєння: зокрема, системи під кулемети калібру 7,62 мм, Browning або інші зразки під калібри 12–14,5 мм.
Колісна база, маса й запас міцності платформи дають змогу витримувати віддачу від такого озброєння. У результаті це буде бойовий модуль, яким керуватимуть оператор-водій та оператор-навідник. Вони зможуть виконувати відповідні бойові завдання.
Третя розробка перебуває на дещо раннішій стадії. Це евакуаційний модуль, призначений для вивезення з поля бою наших поранених або загиблих.
Фактично це транспортна платформа, яка зможе забрати пораненого або загиблого й евакуювати його з небезпечної зони.
Малі роботи для фронтової логістики та зв’язку
Є й напрям так званої дрібної логістики — безпосередньо на передовій, де потрібно заїжджати в місця накопичення. Для цього робот має бути малим: навіть платформа середнього розміру вже завелика й може стати легкою ціллю для противника.
На малих платформах ми також розробляємо ретранслятори. По суті, йдеться про систему mesh-мереж, яка дасть змогу створювати власну мережу зв’язку на рівні бригади.
Ми бачимо, як наші партнери використовують Starlink і Starshield. Але не хочемо залежати лише від цих систем. Тому створюємо власне рішення.
Звісно, воно не розв’язує проблему зв’язку в масштабах усієї планети, як це робить Starlink. Наша мета — дати бригаді змогу побудувати власну мережу за допомогою невеликих роботизованих платформ. Через неї можна буде забезпечувати зв’язок і для повітряних дронів, і для наземних роботів — загалом для всіх систем, яким це потрібно.
Важкий робот для евакуації техніки
Ще один напрям — важкий робот. Він виконуватиме транспортні та евакуаційні завдання на рівні батальйонного району оборони. Зокрема, зможе евакуювати інші роботизовані комплекси.
За принципом роботи це буде щось на кшталт вилкового навантажувача, який зможе забирати роботів із поля бою.
На практиці часто виникають ситуації, коли в колеса потрапляє сміття, оптоволокно, тощо. Через що платформа зупиняється й більше не може рухатися. Буває й так, що у робота відриває два колеса. Але якщо його можна відремонтувати, є сенс евакуювати його з поля бою, а не залишати там.