Скільки через війну втратив Укртелеком. CEO Юрій Курмаз про збитки, провайдерів-колаборантів, плани модернізації
SPEKA записала велике інтервʼю з генеральним директором Укртелекому Юрієм Курмазом про те, як живе телеком-оператор під час війни, скільки втратив через обстріли, скільки вкладатиме у відбудову та модернізацію. А також про те, як компанія готується до наступної зими.
Який план Укртелеком мав на випадок вторгнення
Скажу відверто, я не очікував саме такого жахливого розвитку подій. Хоча, звісно, від 2014 року ми проводили спільні тренування та навчання, оскільки Укртелеком як ключове підприємство національної інфраструктури зв’язку має забезпечувати надійний зв’язок в умовах надзвичайного та воєнного стану всім спецкористувачам (перелік спецкористувачів визначений постановою Кабміну: Міноборони, СБУ, Держспецзв’язку, Служба зовнішньої розвідки, МВС, Національна поліція, МНС, Держприкордонслужба, Держмитслужба. — Ред.). Під час цих заходів відпрацьовували різноманітні сценарії, але жоден з них не передбачав таких варварських дій агресора щодо цивільного населення. А отже, важко було передбачити таку велику кількість вимушеного переміщення людей, зокрема співробітників компанії.
Ми також маємо мобілізаційний план, у якому прописаний порядок дій на випадок воєнного стану. Через зрозумілі причини я не можу розголошувати зміст цих заходів. Тож керованість ми не втратили, і вже упродовж 24 лютого у компанії запрацював оперативний штаб. Від 24 лютого я взагалі не полишав Київ і був на звʼязку з усіма директорами функціональних підрозділів та керівниками регіональних філій.
Про збитки Укртелекому через російське вторгнення та обстріли
За час повномасштабної війни постраждали майже 230 наших об’єктів, з них повністю зруйновані приблизно 50. Так, у перші дні вторгнення ворогу вдалося на Київщині пошкодити важливий магістральний вузол, який відповідав за транспортування трафіку на Західну Україну. І це призвело до погіршення якості, а подекуди і до тимчасової втрати звʼязку. Оперативно залучили резервні маршрути, тому спецкористувачі та критична інфраструктура не відчули падіння зв’язку.
Найбільших руйнувань зазнали вузли на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, а також у Харківській, Запорізькій та Херсонській областях. На Київщині та Чернігівщині після деокупації нам вдалося дуже швидко відновити більшість пошкоджених вузлів.
На жаль, у перші дні вторгнення страждали наші лінії зв’язку не лише через ворожі обстріли, але й через зведення деякими підрозділами ТрО окопів, бліндажів та інших фортифікаційних споруд. У тижні все відбувалося надзвичайно швидко, тож узгоджувати дії заздалегідь не було можливості. Головне було — зупинити ворога.
У грошовому обчисленні втрати активів Укртелекому на тимчасово окупованих територіях становлять понад 600 млн грн. А загальні руйнівні наслідки російської агресії для Укртелекому сягають понад 2,8 млрд грн, що переважно зумовлено економічним знеціненням операційних активів. Точніше оцінити можна буде після того, як ми повернемо всі тимчасово окуповані росією території. Важливо, що ці підрахунки відображають не лише втрату наших фізичних активів, а й загальну ситуацію в країні, не говорячи вже про втрату абонентської бази.
Тим не менш, з початку повномасштабної війни Укртелеком спрямував понад 50 млн гривень на підтримку ЗСУ.
Про російські кібератаки
Найпотужніша кібератака росіян припала на 28 березня 2022 року. Вона була настільки сильною, що нам довелося на 17 чи 18 годин обмежити нашим B2C-користувачам доступ до інтернет-сервісів Укртелекому. Критична ж інфраструктура, ЗСУ та інші спецкористувачі отримували послуги у звичайному режимі.
У відбитті та подоланні наслідків атаки нам дуже допомогли партнери, які забезпечують нас обладнанням та ПЗ — Microsoft, Cisco, Palo Alto, CloudFlare, Check Point та наш український партнер ISSP. Згодом ми дізналися, що цю атаку росіяни почали готувати ще до вторгнення.
Опісля росіяни запускали (і продовжують запускати) до 10 атак щотижня, але жодна з них не мала успіху. На щастя, напередодні вторгнення ми посилили команду та засоби інформаційного та кіберзахисту. Так, наприкінці 2021 року в Укртелекомі запрацював центр кіберзахисту (SOC, Security Operation Center) на сучасному обладнанні, з сучасними рішеннями, з фахово підготовленим персоналом, що дозволяє відстежувати та діагностувати проникнення зловмисного трафіку.
Про динаміку абонентської бази Укртелекому, доходи та оплату рахунків
Підписуйтеся на наші соцмережі
За воєнний рік наша оптична база (кількість абонентів, що користуються оптоволоконним звʼязком від Укртелекому) зросла більш ніж на 16%. Це менше, ніж раніше: раніше ми зростали не менш ніж на 60% щороку. При цьому загальний дохід від оптичного інтернету у масовому та корпоративному сегментах зріс майже на 30%.
З лютого по жовтень минулого року у нас був негативний net addition в оптичному інтернеті, але потім він змінився на позитивний: ми почали підключати більше абонентів, ніж втрачали.
Тож з погляду фінансових результатів і абонентської бази у нас все доволі непогано, але загалом доходи від телекому та інших послуг зменшилися на 15%, і поки що я не бачу можливостей відбити ці втрати.
Відповідно до аудійованої фінзвітності, ми зараз номінально збиткові. Основна причина — довелося відобразити економічне знецінення операційних активів та втрату активів на тимчасово окупованих територіях. Це мінус, тому в P&L ми маємо збиток, але cash flow та P&L — різні речі. З кешем у нас все гаразд.
Про втрату абонентської бази і локальних провайдерів, що працювали з ворогом
Тут цифри не надихають. Якщо взяти за приклад деокуповані населені пункти Харківщини та Херсонщини, то на сьогодні до нас повернулося у середньому лише 20% користувачів від абонентської бази, яку ми мали до вторгнення. Що це означає? Або люди ще не повернулися після деокупації до своїх пошкоджених або зруйнованих домівок, або вони пішли до конкурентів.
Хто ці конкуренти? На Херсонщині це локальні провайдери, які під час окупації підключалися до інтернету через російські Miranda та Ростелеком й отримували контент з рф. Зараз, після деокупації, вони спокійно продовжують працювати без жодних обмежувальних регуляторних заходів.
Наскільки мені відомо, єдиний провайдер, до якого влада застосувала санкції, це херсонський SkyNet, і то лише через те, що його власник Дмитро Гудзь зробив публічну заяву (про співпрацю з російськими провайдерами під час окупації. — Ред.). Решта місцевих провайдерів спокійно працюють.
Тобто сценарій будь-якого перешкоджання окупантам в їхніх неправомірних діях, принаймні публічно, не розглядався профільним міністерством.
Тим часом, щоби наші вузли звʼязку не були скомпрометовані та використані ворогом, Укртелеком цілеспрямовано відключав їх від своєї та національної мережі загального користування, тому й заплатив за це абонентською базою, тоді як деякі локальні провайдери, навпаки, її збільшили.
Чому було важливо вимкнути скомпрометовані вузли звʼязку
Ми відключали на тимчасово окупованих територіях вузли, через які можна було отримати доступ до каналів, які використовували ЗСУ та інші військові формування. Якщо ми повністю вимикаємо вузол і обнуляємо ПЗ, це дуже ускладнює життя окупантам. Знаємо це з досвіду, адже так само робили у 2014 році в Криму, а також на окупованих територіях Луганщини і Донеччини. Після того, як ми відключили там свої вузли, росіянам знадобилося не менше пів року, щоб повністю відновити там звʼязок. Щоб коректно налаштувати усі сервіси, треба не тільки мати працююче обладнання, а й знати конфігурацію мережі, інакше доведеться довго «шукати» канали зв’язку і заливати новий софт.
Про забезпечення ЗСУ та органів влади стабільним звʼязком у перші дні вторгнення
У перші дні повномасштабного вторгнення і надалі ми змогли забезпечити належним звʼязком Збройні сили, інші військові формування та органи державної влади там, де розгорнута і не була окупована мережа Укртелекому. Наразі зв’язок від Укртелекому відсутній лише на тимчасово окупованих територіях (не більше 15%. — Ред.). А от щодо місцевої влади в інших невеликих населених пунктах є нюанс. У 2020 році ми пропонували Мінцифри себе як магістрального та системного національного провайдера для подолання цифрового розриву. Ми могли дійти майже до кожного невеличкого населеного пункту і забезпечити ультрашвидкий інтернет до 1 гігабіта. Для цього на той час ми мали можливість залучити значні європейські кредитні ресурси не тільки для себе, а й для держави на гарних пільгових умовах.
Але Мінцифри мало на меті зменшити цифровий розрив в Україні та забезпечити невеликі населені пункти оптичним інтернетом за рахунок державної інтернет-субвенції із залученням здебільшого саме місцевих локальних провайдерів, адже «треба підтримувати малих і середніх провайдерів», як там зазначили. Нашу пропозицію відхилили. Тому мені важко оцінювати загалом по країні стабільність фіксованого зв’язку та інтернету, особливо у перші дні російського вторгнення.
Про відключення світла, роботу від генераторів і забезпечення звʼязком під час блекауту
Наша мережа поділена на вузли першого, другого та третього пріоритету. Ключові вузли були забезпечені автономним живленням у вигляді дизель-генераторів або акумуляторних батарей ще до вторгнення. На цих вузлах були запаси пального, ми також регулярно запускали генератори профілактично, щоб перевірити, чи працюють вони як слід. Це дало нам змогу забезпечити не менше 60% нашої абонентської бази по всій країні сталим звʼязком навіть під час блекаутів. За період масових відключень ми спалили майже 700 тис. л дизельного палива, щоб забезпечити наших користувачів доступом до інтернету.
Йдеться, звісно, про загальну комерційну базу наших абонентів. Наші спецкористувачі здебільшого підключені до енергетично зарезервованих вузлів, тому не залишалися без звʼязку. Наразі обладнання і запасів на вузлах першої та другої категорії у нас достатньо, щоб забезпечити спецкористувачів, владу, обʼєкти критичної інфраструктури та більшість наших бізнес та індивідуальних користувачів сталим звʼязком упродовж трьох діб повного блекауту. Зараз ми працюємо над тим, щоб провести профілактичний ремонт та оновити парк дизель-генераторів та АКБ до наступного сезону (осінь-зима 2023-2024 років. — Ред.), адже війна триває і ворог не залишає спроб руйнувати нашу інфраструктуру.
Про відновлення мереж Укртелекому
Як я вже говорив, наша мережа поділена на групи вузлів за пріоритетністю. Вузли першого пріоритету — це здебільшого магістральні вузли звʼязку та ключові вузли ядра мережі, умовно обласного рівня. Вузли другого пріоритету — вузли агрегації та ядра мережі, де спеціальне обладнання розподіляє трафік від вузлів більш високого пріоритету до вузлів нижчого пріоритету, до вузлів доступу. А вже вузол доступу — це те обладнання, куди безпосередньо включається абонентська лінія для отримання послуг інтернету.
Тож відновлення пошкоджених внаслідок бойових дій вузлів та ліній зв’язку відбувається залежно від їхньої пріоритетності. Магістральні вузли та волоконно-оптичні лінії, а також вузли другого пріоритету ми відновлюємо одразу, щойно зʼявляється така можливість. За потреби виїжджаємо на місце просто з військовими або фахівцями ДСНС. Саме так ми відновлювали магістральний вузол на Київщині: військові та спеціалісти ДСНС давали сигнал, що зараз там безпечно, і ми терміново їхали ремонтувати. Так само працювали у Донецькій, Харківській, Херсонській та Запорізькій областях. А от під час бойових дій поблизу Енергодару і Токмака були випадки, коли наших працівників, що їхали відновлювати мережу, росіяни навіть саджали на підвал. У Херсоні годинами тримали наших співробітників обличчям до стіни і під дулами автоматів, щоб дізнатися про схеми зв’язку не лише Укртелекому, а й мобільних операторів. Успіхів ворог не мав.
Щодо вузлів доступу, то ми дивимося, чи доцільно починати відновлення одразу, чи краще перенести це до покращення ситуації. Хоча відновлювати вузли доступу там, де до нас повертаються не більше 20% абонентів довоєнного часу, виглядає економічно недоцільно, ми однаково рахуємо, скільки коштів треба вкласти і як довго ми зможемо собі дозволити їх повертати. Зараз це все, звісно, власні ресурси.
За які кошти відбувається відновлення мереж Укртелекому
До війни ми модернізовували та збільшували нашу мережу переважно завдяки залученню європейських кредитів на дуже вигідних умовах, меншою мірою — власним коштом. Ми йшли у населені пункти, де не було інтернету взагалі, але був попит на фіксований оптичний високошвидкісний інтернет, і ліквідовували цифровий розрив. До широкомасштабної війни ми проклали нові магістральні лінії та розбудували мережі доступу для 1,5 млн домогосподарств. Модернізували наші мережі у локаціях, де ми надавали інтернет мідними лініями, щоб покращити його якість та швидкість з використанням оптичної технології GPON. Таким чином, за 2021 рік ми проклали 14 тис. км кабелю і натепер маємо приблизно 75 тис. км оптичних ліній звʼязку.
Зараз, коли через валютне регулювання доступу до закордонних фінансових ресурсів у нас немає, ми можемо розраховувати лише на власні кошти. У бюджеті Укртелекому передбачені власні ресурси на відновлення мереж, пошкоджених внаслідок бойових дій, а також на локальну модернізацію наших мереж як у невеликих населених пунктах, так і у великих містах, де ми плануємо перехід з мідного дроту на нові оптичні технології зв’язку.
Що із продовженням програми модернізації Укртелекому у 2023 році
Через повномасштабну війну модернізація у 2023 році буде не такою широкою, якою могла би бути. На 2022 рік ми запланували 1,5 млрд гривень на розвиток телеком та IT-інфраструктури, на локальну модернізацію і розширення нашої оптичної присутності. На жаль, ворог не дав нам можливості реалізувати наші плани. Тому план інвестицій ми виконали в виконаний трохи більш, ніж на третину. У 2023 році, якщо не отримаємо доступу до зовнішніх кредитних ресурсів, ми розраховуємо на такий же бюджет капітальних інвестицій, як і минулого року. Тому, ми вимушені будемо зосередитися на відновленні мереж, пошкоджених внаслідок бойових дій, а також на вибірковій локальній модернізації наших мереж як у невеликих населених пунктах, так і у великих містах. Але після перемоги нам відкриються потужні можливості – принаймні, я в це вірю.
Якою має бути модернізація після перемоги
Ми хочемо стати опорним оператором для локальних провайдерів. Ми могли б підключити їх до наших вузлів агрегації – ємності для цього у нас достатньо, а географія покриття у нас найширша. Локальний провайдер отримає у разі такого партнерства гарантовано високу якість та швидкість доступу до інтернету, яку можна “розділяти” далі між кінцевими абонентами. Зараз така модель партнерства магістральних національних провайдерів, які відповідають за розбудову і обслуговування мережі за високими технічними стандартами, і локальних “домашніх” провайдерів, які забезпечують клієнтський сервіс належного високого рівня, існує на багатьох розвинутих ринках. Адже саме у великих національних операторів, таких як Укртелеком, є сучасні центри управління мережею, центри інформаційної та кібербезпеки, команди по всій країні, які не тільки усувають аварії, а й запобігають інцидентам – проводять планово-профілактичні роботи та відслідковують стан мережі 24/7. А у маленьких провайдерів є своя сильна сторона – близькість до кінцевих споживачів і як наслідок – увага та швидкість реагування на звернення клієнтів. Це логічне і ефективне партнерство.
Як це працює? Якщо спрощено – припустимо, такий так званий провайдер купує 1 гігабіт/с інтернету за 500-700 грн, як кінцевий споживач. Далі, з використанням “не хитрого” обладнання доступу він розводить по підвісах оптику і роздає без гарантованої якості по 100 мегабіт/с на 200 домогосподарств. З кожного домогосподарства він отримує 200 грн щомісячної оплати. Це такий собі тіньовий “малий супермаржинальний бізнес”. Ми називаємо це анархією.
Сподіваюсь, що після перемоги нас очікує консолідація ринку, коли прозорість, технологічна досконалість і відповідальність стануть запорукою надійного та високоякісного доступу до інтернету.