Релокація в IT: куди й чому поїхали спеціалісти

Переїзд в іншу країну до повномасштабного вторгнення був the sweetest dream багатьох українців. Дехто втілював мрію, поповнивши лави трудових мігрантів. У 2021 році таких було 3-5 млн — від різноробів на будівництві, працівників на конвеєрі чи у теплиці до капітанів кораблів, айтівців та підприємців. 

Айтівці, звісно, довгі роки очолювали тренд, а війна лише пришвидшила процес. SPEKA розібралась, як на релокацію вплинуло повномасштабне вторгнення та чи планують айтівці повертатися в Україну.

Куди релокувались українські IT-компанії у 2022 році

Взимку  2023 року компанія AcademyOcean провела опитування представників ІТ-галузі. За його результатами, за рік вторгнення 25,3% респондентів відкрили офіси за кордоном і розпочали там наймання. 35% ІТ-фахівців залишилися у Польщі. Найбільше айтівців, 26%, опинилося у Західній Європі, 22,8% — у Східній Європі, приблизно 11% у Латинській Америці, десь 8% в Азії, 5% поїхали до США і 4% у Канаду.

Якщо врахувати результати дослідження «Релокація. Новий ІТ-ландшафт України» від IT Ukraine та юридичної компанії Sayenko Kharenko у жовтні 2022 року, ситуація не видається кричущою: 45% ІТ-компаній здійснили релокацію в межах України. За кордон частково релокувались 42% компаній, з них лише 5% закрили частину офісів в Україні.

Релокація айтівців: які країни обирали

Рік тому на ДОУ проводили дослідження поточного стану релокації. В опитуванні взяли участь 2760 українських ІТ-фахівців, з них 585 поїхали понад півтора року тому, ще 2175 виїхали незадовго до повномасштабного вторгнення або одразу після його початку. 

Польща стала найпопулярнішим напрямком для переїзду після 24 лютого 2022-го (країну обрали 34%), хоча цю локацію обирали чи не найчастіше і до великої війни. Друге місце розділили Німеччина, Іспанія та Португалія (по 7% опитаних), а третє — Велика Британія і Канада (5% і 4% відповідно).

Підписуйтеся на наші соцмережі

Більшість айтівців (52%) принаймні раз переїжджала з країни в країну, бо переїзд стався несподівано. Але коли мусили обирати, то орієнтувалися на близькість до України (31% географічно, 25% культурно) або на клімат (31%).

Хто хотів бути ближче до України, для релокації обирали Польщу, Чехію чи Словаччину. Для кого у пріоритеті були стабільність життя та розвинена інфраструктура, переїхали у Німеччину та Нідерланди. Любителі тепла та сонця опинилися в Іспанії, а Португалія привабила дешевизною та легкістю оформлення дозволів на роботу та проживання.

Але переїзд виявив купу клопотів, на які фахівці не розраховували, наприклад, труднощі з пошуком житла (48%), мовний бар’єр (46%) та відсутність сім’ї, друзів, звичного кола спілкування (44%).  

Українці за кордоном у 2023 році: думки тих, хто релокувався

Ми перевірили, що змінилося у світогляді за рік. Спочатку подивились, що на DOU теж опитали свою аудиторію про життя після релокації. 

Думки розділилися, але кардинальних змін не видно. Так, багато хто працює в Польщі і адаптувалися до певних неузгоджень. Тепер такі люди пишуть: «До кінця війни не планую повертатися» або «10 березня 2023 року виїхав до Польщі. Зараз почуваюся чудово. Діти в садочку і школі. Адекватне оточення. Навіть здивувало, як так може бути. За жодних умов не повернусь в Україну на постійне проживання». 

Водночас деякі айтівці розглядають Польщу лише як місце для тимчасового проживання. Декому навіть мандри Європою не допомогли знайти новий дім: «Португалія, потім Болгарія. Усе не те, це не рідна земля. Повернуся після перемоги».

Поруч — інші коментарі: 

Тому навряд чи існує закономірність.

SPEKA також провела опитування читачів про релокацію. Наші дописувачі вважають, що не варто релокуватися у Сербію, Чорногорію, Болгарію: «Занадто багато русні, рука сама у кулак стискається». У цьому ж списку Туреччина, Грузія, Німеччина, Франція, Іспанія.

Стосовно Польщі не дійшли єдиної думки: хтось вважає, що там «високий рівень українофобії, зростання цін на все, але при цьому зарплати підіймаються не пропорційно», а хтось впевнений, що «у великих містах українофобії немає». 

Рік тому 41% айтівців, які виїхали за кордон після початку війни та напередодні, планували повернутися: 22% були впевнені у цьому, а 19% вважали, що радше повернуться.

Якщо врахувати, що головною причиною для повернення є закінчення війни, говорити про релокацію додому поки що завчасно.

Потрібно готуватися до того, що після закінчення війни релокація знову піде у два боки: назустріч тим, хто повертатиметься додому, поїдуть ті, хто хоче шукати щастя в інших країнах.

Поки що у наших силах вплинути на бажання повернутись, бо інакше знову доведеться констатувати, що Україна є головним постачальником фахівців на ринки праці інших країн. Ринки, які стрімко старішають та потребують нових фахівців. Ринки багатих держав, які можуть витрачати гроші на залучення та соцпідтримку. Так, нам доведеться з ними конкурувати. І стратегію цієї конкуренції варто продумувати вже зараз.