Прибутковість та розв'язання соціальних проблем: у чому різниця між корпоративною соціальною відповідальністю та соціальним підприємництвом

5 хвилин читання

Багато бізнесів поєднують заробіток із соціальними активностями. Через це підприємцям часто важко зрозуміти — вони впроваджують соціальні ініціативи чи радше переформатовують бізнес під розв'язання соціальних проблем. Найбільш популярними способами залучення підприємців до соціальних активностей є корпоративна соціальна відповідальність та соціальне підприємництво. Це два різні підходи, проте нерідко їх плутають не лише підприємці, але й споживачі.  

У чому різниця між соціальною відповідальністю та соціальним підприємництвом

Корпоративна соціальна відповідальність — це певні практики, рішення чи ініціативи компанії, у яких проявляється відповідальне ставлення бренду до власних працівників, до належного виробництва продукту чи надання послуг, до клієнтів, партнерів, стейкхолдерів та всіх, на кого може вплинути діяльність компанії.

В Україні такі практики дуже поширені. До прикладу, бачимо, як багато підприємств займаються благодійністю, підтримують екологічні проєкти, інвестують у розвиток громад, де працює бізнес. Такі ініціативи добровільні. Компанії самостійно виділяють на них ресурси та вирішують, яким чином їх впроваджувати.

Читайте також: Публікуємо матеріал платформи Betobee, присвячений зміні підходів до організації роботи. Розбираємося, чому постійна зайнятість не завжди означає ефективність і чому дедалі більше компаній роблять ставку на результативність, а не на кількість виконаних задач.
Разом із КСВ в Україні розвивається соціальне підприємництво — повноцінний бізнес, що розв'язує соціальну проблему і створює стабільну соціальну цінність.

Підписуйтеся на наші соцмережі

На жаль, ці два підходи досі плутають на українському ринку і часто підприємці не можуть зрозуміти, якою саме діяльністю вони займаються. 

Різна мета, різні підходи

Коли бізнес впроваджує у свою роботу практики КСВ, він насамперед спрямований на демонстрацію власної позиції та допомогу у розв'язанні певної проблеми. Так споживачі бачать відданість етичним і відповідальним практикам, підтримку екологічної стійкості та соціальному добробуту. Натомість соціальні підприємці фокусуються на створенні інноваційних рішень для розв’язання соціальних, екологічних та інших проблем. Вони визначають місію — творити позитивні зміни. А отже, засновують власні підприємства чи організації для досягнення своїх цілей. 

З цього випливають і відмінності у підходах впровадження КСВ та заснування соціального підприємства. Перша практика є добровільним зобов’язанням компаній брати участь у відповідальній діяльності та робити внесок у розвиток суспільства. Зокрема, бренди вільно обирають формати, у яких прагнуть впроваджувати практики КСВ. Від щомісячних пожертв до партнерства з неприбутковими організаціями. 

Натомість соціальний бізнес будується на більш проактивному і підприємницькому підході щодо розв'язання соціальних проблем. Він базується на впровадженні інноваційних підходів у діяльність, масштабуванні для розширення соціального впливу та розвитку сталих джерел доходу.

Головна відмінність — у бізнес-моделі

Це ключовий показник відмінностей щодо впровадження КСВ та розвитку соціального підприємства. Соціальне підприємство зобов'язується виконувати поставлену соціальну місію від часу його заснування. Кожен соціальний підприємець у статуті чи іншому установчому документі зазначає соціальну проблему та шляхи її вирішення. Тому ключова різниця полягає саме у бізнес-моделі. Тут соціальний бізнес закладає вирішення соціальної проблеми в її основу, тоді як у межах КСВ соціальні проєкти чи ініціативи бізнесу можуть підтримуватись залежно від потреби або вимоги.

Яким чином підприємці інтегрують соціальну складову?

Соціальне підприємство зосереджене не на заробітку, а на максимізації соціального впливу. Тобто підприємницькі підходи сфокусовані на розв'язанні проблем суспільства через стійкі та ефективні рішення.

А корпоративна соціальна відповідальність здебільшого передбачає інтеграцію шляхів вирішення соціальних та екологічних проблем у діяльність компанії. Різні практики впроваджують у різні операційні процеси задля мінімізації негативного впливу та максимізації позитивного внеску в суспільство.

Як бачимо, обидві практики є дуже актуальними для України не лише через допомогу суспільству, але й задля підтримання його життєдіяльності. До прикладу, не лише компанії можуть займатись такою діяльністю, але й громадські організації, благодійні фонди та ініціативні лідери, що прагнуть впроваджувати зміни.

Зокрема, в Україні підвищується кількість освітніх установ, що популяризують та навчають таких практик. У «Платформі соціальних змін» щороку випускають понад 200 змінотворців, готових через заробіток розв'язувати проблеми суспільства. Вони створюють сталі та інноваційні підприємства, залучають до роботи ВПО та готові розвивати громади.