Виклики легального бізнесу: Анна Дерев’янко про кадровий голод, ШІ та реформи
Забезпечення однакових правил гри для прозорих компаній, виклики кадрового дефіциту та адаптація процедур бронювання — ключові питання, над якими сьогодні спільно працюють український бізнес та держава. Чому розширення бази платників податків ефективніше за посилення контролю, як брак людей стимулює впровадження штучного інтелекту та які умови визначають інвестиційну привабливість України для західних партнерів?
Розповіла виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (ЕВА) Анна Дерев’янко ексклюзивно для SPEKA в рамках спецпроєкту Super Board 2026.
Парадокс детінізації: чому держава посилює тиск на легальні компанії
Чому державі легше тиснути на прозорий «білий» бізнес, ніж боротися з тіньовою економікою?
Бізнес має запит до держави на рівні «правила гри». Йдеться про спроможність забезпечувати однакове застосування закону для всіх. Коли державні інституції не здатні ефективно боротися з тінню, контроль зміщується туди, де результат отримати простіше.
Прозорі компанії працюють офіційно, сплачують податки, ведуть відкриту звітність. Це легко перевірити — набагато легше, ніж бізнес, який працює через готівку чи «сірі» схеми.
Коли правила однакові для всіх, а відповідальність за їх порушення — невідворотна, бізнес конкурує якістю, а не здатністю обходити закон. У підсумку виграють і держава, яка отримує стабільні податкові надходження, і доброчесні компанії, і споживачі.
Роками бізнес чекає на реформу митниці та податкової. Чи є реальні зміни, чи досі діє презумпція вини підприємця?
Несправедливо було б казати, що змін немає взагалі. Ми бачимо позитивні кроки як у митній, так і в податковій сферах.
Бізнес позитивно оцінює роботу над новим Митним кодексом — понад три чверті компаній очікують на його ухвалення у 2026 році. Ми також підтримуємо ініціативи з модернізації податкового адміністрування.
Утім, визначальним є те, як закони працюють на практиці. Податкові перевірки, неоднозначне трактування норм, затягування митних процедур — усе це прояви принципу «презумпції вини» підприємця.
Які зміни в податковій та митниці справді допоможуть легальному бізнесу і вдарять по «тіні»?
Потрібно завершити реформу митниці: забезпечити цифровізацію процедур, мінімізувати людський фактор і створити прозорі механізми контролю. У податковій площині необхідно усунути законодавчі колізії та забезпечити єдину практику застосування норм.
Будь-яка реформа потребує належного кадрового забезпечення. Сьогодні рівень оплати праці працівників митних і податкових органів залишається неконкурентним порівняно з приватним сектором. Державі складно утримувати кваліфікованих фахівців і мінімізувати корупційні ризики. Реформа має передбачати створення професійної, мотивованої та належно оплачуваної державної служби.
Підвищення заробітних плат саме по собі не розв’яже проблему корупції, але разом із прозорим конкурсним відбором, оцінюванням ефективності, персональною відповідальністю та дієвими механізмами внутрішнього контролю воно є необхідною умовою якісних змін.
Легальний бізнес має відчувати, що прозорість є перевагою. Якщо доброчесні компанії отримують передбачувані правила та якісний сервіс, працювати «в білу» стає вигідніше. Це і є найефективніший інструмент детінізації.
Кадровий колапс і бронювання: як штучний інтелект стає умовою виживання
Підписуйтеся на наші соцмережі
Більшість компаній відчувають нестачу людей. Ми вже пройшли пік кадрової кризи, чи найгірше ще попереду?
Мені здається, зарано оцінювати, який етап “найгірший”, поки ми не пройдемо їх усі.
Кадровий дефіцит став одним із головних структурних викликів для української економіки. У 2025–2026 роках про нестачу кваліфікованих кадрів повідомили 95% компаній ЄБА. Причому ситуація майже не змінилася порівняно з попереднім роком і навряд чи суттєво поліпшиться в наступному.
Найскладніше закрити вакансії робітничих і технічних спеціальностей через відтік кадрів та низьку мотивацію працювати офлайн. Також у дефіциті вузькопрофільні спеціалісти зі знанням англійської, менеджери з продажів та керівники середньої ланки, де можливості бронювання обмежені.
Чи вдалося державі знайти баланс в економічному бронюванні між потребами фронту та бізнесу?
Бронювання — це питання безперервності роботи підприємств, які забезпечують робочі місця, сплачують податки та фінансують сектор оборони. А збереження ключових працівників уже вийшло за межі кадрової політики й безпосередньо впливає на можливість компаній виконувати контракти, виробляти продукцію та банально триматися на плаву.
Бізнес бачить, що держава працює над удосконаленням процедур бронювання, робить їх більш цифровими та автоматизованими.
Зокрема, запровадження спрощеного пакета документів для продовження чинного статусу критично важливого підприємства певною мірою зменшило бюрократичне навантаження як на бізнес, так і на органи державної влади. Водночас останні постійні зміни до правил критичності створюють для компаній додаткові ризики.
Водночас постійні зміни правил та адміністративні затримки створюють ризики: навіть сумлінні компанії ризикують тимчасово втратити статус критичності не з власної вини.
Пошук балансу між потребами фронту та економіки — це постійний процес, адже працююча економіка створює ресурси для оборони.
Кадровий голод змушує компанії швидше інвестувати у ШІ та автоматизацію, чи це природний розвиток?
Це поєднання глобального тренду й внутрішніх викликів. У 2026 році 74% членських компаній Асоціації застосовують ШІ-інструменти для оптимізації роботи.
Кадровий дефіцит став каталізатором автоматизації. Коли компанія не може знайти працівників, інвестиції в цифрові рішення стають умовою безперебійної роботи. Проте технології беруть на себе рутину, тоді як роль людини зміщується у бік прийняття рішень і стратегії. Тому дедалі більше значення має не лише впровадження IT-рішень, а й розвиток нових компетенцій працівників.
Україні потрібна довгострокова стратегія для забезпечення кадрової стійкості, яка має поєднати розвиток людського капіталу, професійну освіту та перекваліфікацію, повернення українців з-за кордону, інтеграцію ветеранів у ринок праці, ширше залучення жінок і стимулювання інвестицій у цифровізацію та сучасні технології.
Не лише війна: що насправді блокує іноземні інвестиції в Україну
Що сьогодні більше стримує іноземних інвесторів: війна чи непередбачуваність українських правил гри?
Якщо подивитися на результати спільного дослідження Європейської Бізнес Асоціації та Global Business for Ukraine, відповідь не така однозначна.
- 79% іноземних компаній зацікавлені в можливостях відбудови України;
- 49% уже інвестують в українську економіку;
- ще 40% розглядають таку можливість.
При цьому 17% готові робити це ще до завершення війни, а 23% — одразу після. Це означає, що значна частина міжнародного бізнесу вже сьогодні готова працювати з воєнними ризиками, якщо бачить довгострокову перспективу.
Це дуже сильний сигнал довіри до України та заслуга усього українського народу, Президента, дипломатів і всіх, хто послідовно представляє та просуває Україну у світі. Спільні зусилля спонукали міжнародну спільноту поглянути на нашу країну з новим інтересом та захопленням.
Утім фактор безпеки є вирішальним. Допоки триватиме війна, навряд чи ми побачимо активний захід інвесторів на український ринок, хоча інтерес є доволі великим.
Окрім безпеки є й інша важлива умова — прогнозованість державної політики та верховенство права. Безпекові ризики бізнес може оцінити, застрахувати або врахувати у фінансовій моделі. Натомість непередбачуваність регуляторного середовища, корупцію чи слабкість судової системи “прорахувати” значно складніше.
Саме це ми постійно чуємо від міжнародних компаній у межах роботи Global Business for Ukraine. Бізнес готовий інвестувати не лише в майбутню відбудову, а й у розвиток виробництва, інфраструктури, енергетики, агросектору та інших галузей уже зараз. Але інвестори очікують, що Україна продовжуватиме реформи, забезпечуватиме незалежність судової системи, прозоре адміністрування податків і митниці та рівні правила для всіх учасників ринку.
Як пояснити українському бізнесу, що ESG-стандарти — це не формальність, а реальна умова для роботи на ринках ЄС?
ESG — це не іміджева історія, а базовий критерій комплаєнсу та оцінки ризиків. У межах європейських вимог великі компанії мають звітувати про вплив на довкілля, корпоративне управління та умови праці по всьому ланцюжку постачання. Якщо український партнер не відповідає цим критеріям, з ним можуть припинити співпрацю.
Те саме стосується доступу до фінансування. Міжнародні банки, експортно-кредитні агентства та інвестиційні фонди дедалі частіше застосовують ESG-критерії під час оцінки проєктів. Відсутність належних процедур може стати перешкодою для залучення фінансування навіть за наявності економічно привабливого проєкту.
Тож чим швидше український бізнес інтегрує принципи сталого розвитку у свої бізнес-моделі, тим легше йому буде працювати з міжнародними партнерами, залучати інвестиції та залишатися частиною глобальних ланцюгів постачання.
Ми в Асоціації допомагаємо компаніям підготуватися до цього переходу: надаємо експертну підтримку, практичні інструменти, аналітику тощо. Наше завдання — допомогти компаніям побачити в ESG не додаткові витрати, а довгострокову інвестицію у власну стійкість та конкурентоспроможність на європейському ринку.
Особиста стійкість та роль C-level менеджерів у кризу
Ви стали членкинею журі проєкту Super Board 2026, який відзначає C-level управлінців. Наскільки часто виживання компанії в кризу — це заслуга не публічного CEO, а «сірих кардиналів»?
Це завжди комбінація факторів. Успіх компанії, особливо під час кризи, точно є результатом роботи команди. Лідер без сильної команди не зможе реалізувати навіть найкращу стратегію, а фінансові, операційні та інші C-level менеджери часто відіграють вирішальну роль у тому, щоб компанія залишалася стійкою та продовжувала працювати.
Водночас і роль першої особи важко переоцінити, адже саме лідер формує команду, визначає напрям руху, створює культуру відповідальності та ухвалює ключові рішення. Тому я б сказала, що це майже 50 на 50, але контрольний пакет — умовний 51% — усе ж залишається на боці лідера. Саме від його або її здатності побачити сильних людей, довіряти їм і дати простір для дій значною мірою залежить результат усієї компанії.
Ви керуєте ЄБА з 2003 року. Як не вигоріти, коли роками доводиться пояснювати чиновникам одні й ті самі базові принципи вільної економіки?
Дуже багато залежить від власного ставлення. Коли розумієш, що працюєш заради великої мети, то це сприймається не як рух по колу, а як частина тривалого процесу змін.
Відповідальність перед командою, компаніями-членами Асоціації та людьми, які розраховують на результат нашої роботи, додає енергії. Віра в мету також вчить працювати з дуже різними людьми, шукати до них підхід і приймати те, що масштабні трансформації не відбуваються за один день.
Тому ми зберігаємо належне ставлення до своєї роботи й не втрачаємо з поля зору людей, заради яких працюємо. Саме поєднання довгострокової мети, відповідальності та сильної команди допомагає не вигоріти й продовжувати рухатися вперед.
Читайте також: Чому жінки стануть ключем до відбудови України розповідає Анна Дерев’янко.