«Податкова шукає бліх у білого бізнесу»: чому Данило Гетманцев закликав змінити підходи ДПС

3 хвилин читання

Сьогодні одна з найбільших проблем у взаємодії держави та бізнесу – це не лише податки чи ставки. Це підходи до самого податкового контролю.

Під час обговорення роботи податкової я вкотре почув від підприємців те, з чим складно не погодитися: відпрацювання регіонів та галузей дуже часто перетворюється на формальне “полювання за показниками”, а не на боротьбу з реальними порушеннями.

Я чудово розумію, що система формувалася десятиріччями. Формувалася культура фіскального ухилу, коли головне – не результат для економіки, а галочка у звіті. І змінити це за один рік неможливо. Але якщо не почати змінювати це зараз – не зміниться нічого і за десять років.
Читайте також: Українська система державних фінансів опинилася на межі критичної розбалансованості, коли власні податкові надходження покривають лише третину поточних потреб країни, включаючи сектор оборони. Решту двох третин видатків забезпечують міжнародні партнери, проте політичний саботаж і затримка ключових рішень у парламенті ставлять під загрозу подальше надходження допомоги.

Проблема полягає в тому, що під час так званого “відпрацювання” часто йдуть не до тіньового бізнесу, а до тих, хто працює відкрито й легально.

Я навів дуже простий приклад. Податківці приходять до легального магазину, знаходять надрив акцизної марки на пляшці алкоголю – і одразу штраф, звіт про “виявлене порушення”, виконане завдання.

Підписуйтеся на наші соцмережі

А поруч може стояти нелегальна точка продажу контрафакту, яка роками працює в тіні. Але це складніше. Там треба реально розбиратися, документувати, припиняти схему. Це складна робота. І тому часто легше піти до білого бізнесу й знайти формальну зачіпку.

Особливо болісно це виглядає в історіях із фермерами.

Мені розповіли ситуацію щодо четвертої групи єдиного податку. Людина подає декларацію і припускається технічної помилки: неправильно вказала код або цифру. Закон дозволяє подати уточнюючу декларацію та виправити помилку. Але замість цього податкова відмовляється її приймати й виключає фермера з четвертої групи.

Після цього людина змушена йти до суду.

І що важливо – суд фермер виграє. Але через рік.

Увесь цей час людина, яка має працювати на землі, сіяти й збирати врожай, витрачає час на суди, юристів та боротьбу з державою.

І тут виникає дуже просте питання: якими очима ця людина після цього дивитиметься на державу?

Для окремого чиновника це може виглядати як “ефективне відпрацювання” та виявлене порушення. Але для держави в цілому це дискредитація податкової політики та самої ідеї детінізації.

Ми не можемо будувати партнерство з бізнесом через страх і формальні зачіпки.

Податковий контроль повинен бути розумним. Він має відрізняти навмисне ухилення від людської помилки. Має боротися з чорним ринком, а не змушувати білий бізнес роками ходити по судах через формальності.

Бо коли податкова “вишукує блоху” замість боротьби з реальною тінню – це вже не про справедливість і не про розвиток економіки.

І такі підходи потрібно змінювати.