Нетворкінг переміг IQ: що я зрозумів після розмови з інвестором, який пройшов шлях від автомийника до угод на сотні мільйонів

Антон Дьяченко — український підприємець та інвестор, засновник 101 Agency — мультигео агентства performance- та відео-маркетингу. Автор YouTube-каналу «Антон Дьяченко / Про бізнес та інвестиції», де виходять глибинні інтерв'ю з провідними підприємцями, інвесторами та інноваторами про майбутнє капіталу, Web3, технологій та ефективного бізнесу.

Класичні венчурні фонди з важкопідйомними інвестиційними комітетами та академічною оцінкою засновників більше не гарантують надприбутків. У 2026 році швидкість зміни технологічних циклів перетворила формулу «знайди розумного фаундера — дай мільйон — чекай IPO через сім років» на лотерею з від'ємним математичним очікуванням.

Щоб зрозуміти, куди насправді перетікає глобальний капітал і за якими правилами робляться «50X» на угодах у Web3, iGaming та інфраструктурних проєктах, я запросив до відвертої розмови Ігоря Перцію. Ігор пройшов шлях, який рідко буває лінійним: почав кар'єру у великих класичних фондах на кшталт AVentures, а згодом побудував власні інвестиційні структури й проінвестував понад 50 мільйонів доларів. За останні роки він трансформував і власний підхід — від пасивного чек-райтингу, коли інвестор просто підписує чек і чекає результату, до моделі Venture Studio, де інвестор стає співархітектором бізнесу з першого дня. Але найцікавіше в його історії — не цифри, а старт: перша робота Ігоря була на автомийці, і саме ця дистанція між точкою А і точкою Б робить його погляд на капітал особливо цінним — це не теорія людини з дипломом фінансиста, а висновки, побудовані на власному досвіді.

Ця розмова стала для мене зрізом трансформації інвестиційного мислення цілої епохи. Ділюся тим, що з неї виніс.

Смерть «академічного венчуру»

Перший і, мабуть, головний тезис нашої розмови простий: рівень IQ більше не є диференціатором дохідності. Сьогодні дохідність інвестора визначається не тим, наскільки складну фінансову модель він здатний побудувати в Excel, а асиметрією інформації та доступом до кімнат, куди аналітичні звіти просто не долітають.

«Якщо б ти запитав мене п'ять років тому, чи можу я закрити угоду на сто мільйонів доларів, я б відповів, що це божевілля. Сьогодні ми робимо такі угоди, і ключовий фактор тут не IQ, а нетворкінг» — розповідає Ігор.

За його словами, найкращі проєкти вже давно не доходять до публічного венчурного ринку: засновники самі обирають інвесторів за принципом «що ти можеш дати мені, окрім банківського переказу». Той, хто має глибокий нетворкінг серед розробників екосистеми Ethereum чи ключових маркетмейкерів, потрапляє в угоду ще на стадії Seed, коли оцінка мінімальна, а потенціал — надвисокий. Той, у кого є лише гроші й ерудиція, отримує місце в угоді вже на піку ринку — з якого потім доводиться фіксувати збитки разом з усіма іншими, хто спізнився. Ігор навів приклад, який мене особисто зачепив: у світі є люди з кількома сотнями підписників у соцмережах, чиї імена нічого не скажуть широкому загалу, але які контролюють сотні мільйонів доларів. Доступ до таких людей не купується рекламою — він будується роками через спільні кейси та взаємну довіру.

Від фонду до Venture Studio

Другий великий пласт розмови — криза класичної моделі венчурного фонду, структури LP/GP, яку ще донедавна вважали золотим стандартом індустрії. За словами Ігоря, вона просто неповоротка в умовах сьогоднішньої турбулентності: піднявши капітал від зовнішніх інвесторів, фонд змушений систематично виписувати великі чеки, навіть коли реальний ризик конкретного проєкту не виправдовує суми, — інакше зобов'язання перед власними інвесторами лишаться невиконаними.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Звідси й народжується тренд, про який ми говорили найдовше: перехід до Venture Studio — структур, що не чекають, поки хтось принесе ідею, а самі генерують інфраструктурні проєкти всередині компанії. Під кожен такий проєкт з першого дня виділяється окрема команда й чіткі бізнес-процеси, а фінансування триває доти, доки проєкт не вийде на самоокупність за рахунок реального грошового потоку — а не спекулятивного токена, випущеного в надії на хайп. Саме так, каже Ігор, вдається прибрати головну хворобу Web3 — відсутність бізнес-фундаменту під красивою презентацією.

Де ховаються справжні ікси

Ера, коли можна було вкласти десять тисяч доларів у випадковий щиткоїн і прокинутися мільйонером, за словами Ігоря, практично завершилась — або перетворилась на чисту казино-механіку для мізерної частки учасників ринку. Капітал сьогодні концентрується навколо інфраструктури.

Тут ми довго говорили про iGaming — тему, яку класичні інвестори досі прагнуть оминати, вважаючи «сірою зоною». Але з погляду венчурної математики, наполягає Ігор, це один із найефективніших генераторів ліквідності у світі: на відміну від класичного SaaS чи BioTech із горизонтом виходу на прибутковість у п'ять-вісім років, інфраструктурні рішення для iGaming та Web3-фінансів починають давати грошовий потік практично одразу після запуску. При цьому найрозумніші гроші йдуть не в самі казино чи ігрові майданчики, а в процесинг, платіжні рішення, аналітику й протидію фроду — у тих самих «продавців лопат під час золотої лихоманки», яких завжди виявляється вигідніше фінансувати, ніж самих золотошукачів. Поєднання гнучкості Web3-платежів, масштабованості iGaming і корпоративної дисципліни Venture Studio, за словами Ігоря, і дає той самий «50X» — не на папері, а в реальному кеші на рахунку.

Європа, що втомилась, і українська адаптивність

Інвестиції не існують у вакуумі, тож ми не могли оминути ширший контекст. Один з найвідвертіших висновків Ігоря стосувався саме Європи: сучасний європейський ринок, на його думку, надмірно зарегульований, соціально розслаблений і бюрократизований — і поступово втрачає ту підприємницьку агресію, яка колись зробила його світовим економічним центром. 

Поки європейський фонд проходить усі кола узгодження compliance, американські чи азійські партнери встигають закрити угоду за 48 годин у Telegram. Тому сучасний технологічний капітал стає гіпермобільним — він не прив'язується до однієї юрисдикції, а команди й компанії розподіляються по всьому світу з першого дня заснування.

Українських підприємців Ігор виділив окремо: загартовані кризами, відключеннями світла й війною, вони мають надзвичайно високий рівень операційного драйву — уміння доводити справу до результату всупереч обставинам, які будь-де в іншому місці вважалися б непереборними. Проте для виходу на глобальний рівень їм часто бракує саме того, з чого почалась наша розмова, — масштабного нетворкінгу й уміння мислити категоріями глобального, а не тільки локального капіталу.

Це спостереження я щодня бачу зсередини. Моє агентство 101 Agency працює саме з таким гіпермобільним капіталом: ми запускаємо мультигео-кампанії для EdTech, e-commerce і брендів — від стратегії та закупівлі трафіку до відеопродакшну. І дедалі більшу частку наших клієнтів складає український бізнес, у якого від України лишилось усе, крім адреси: команда в Польщі, юрособа в Естонії, аудиторія одразу в кількох країнах.

Саме тому ми запустили цей спецпроєкт «Українці в еміграції» — про тих, хто збирає бізнес і власне коло зв'язків удруге, вже в чужій країні.

Від автомийника до угод на сотні мільйонів

Найлюдяніша частина нашої розмови була про особисту трансформацію. Історія Ігоря — наочний приклад того, як працює соціальний ліфт, коли людина володіє правильним мисленням і відсутністю внутрішніх обмежень. Перша робота — мийник машин. Сьогодні за плечима — десятки мільйонів доларів проінвестованих коштів і угоди масштабу, який для більшості людей здається абсолютно недосяжним.

За словами Ігоря, цей ментальний зсув тримається на кількох речах одразу. По-перше, на масштабуванні норми: коли ти лише починаєш, угода на десять тисяч доларів здається величезним ризиком, а після десятків помилок і втрат по сто тисяч доларів нервова система адаптується — гроші перестають бути еквівалентом особистого споживання й стають просто інструментом у грі. По-друге, на сприйнятті цих помилок як плати за навчання: у венчурі не буває стовідсотково успішних угод, і втрата грошей через нечесного засновника чи проєкт, що обнулився, — це важкий, але обов'язковий досвід, з якого головне зробити правильні висновки, а не втратити фокус. І по-третє — можливо, найважливіше — на принципі прямої дії: більшість людей не заробляють великі гроші не тому, що не знають як, а тому, що не роблять того, що й так знають, і роками відкладають дію, боячись помилки.

«Якщо ви сьогодні сидите і думаєте, як заробити великі гроші, то, найімовірніше, ви вже знаєте відповідь на це питання. Ви просто цього не робите», — запевняє Ігор, і мені здається, ця фраза заслуговує стати девізом для кожного, хто застряг на операційному плато.

«Медитація в русі»

У світі, де угоди укладаються цілодобово, а крипторинки не знають вихідних, вигорання — це не міф з популярної психології, а цілком реальна загроза для капіталу: втрата фокусу інвестором чи фаундером коштує мільйони упущених рішень. Ігор поділився власним рецептом перезавантаження, який я особисто взяв собі на озброєння, — концепцією монотонного фізичного навантаження, яку для себе назвав «медитацією в русі». Коли мозок перевантажений постійним прийняттям рішень, необов'язково сідати в позу лотоса — досить дати тілу монотонну, ритмічну дію: ходьбу по сходах чи на степпері, довгу пробіжку, вітрильний спорт, де ти годинами перебуваєш без телефону на воді. Коли тіло рухається ритмічно, мозок переходить у своєрідний медитативний стан, шумові думки вимикаються, а підсвідомість знаходить рішення тих завдань, над якими ви марно билися в офісі кілька годин поспіль.

Що з цього винести українському підприємцю

Після кількох годин розмови з Ігорем у мене склались для себе пʼять орієнтирів, якими, гадаю, варто керуватися кожному, хто зараз будує бізнес чи інвестує в Україні. 

Світ капіталу став складнішим і турбулентнішим, але саме тому він відкриває феноменальні можливості для тих, хто готовий відкинути застарілі догми і грати за новими правилами. Переможуть у ньому ті, хто будує реальну інфраструктуру, цінує сильних людей більше за красиві презентації і інвестує в якісні людські зв'язки задовго до того, як вони знадобляться.