Не заробити, а виправити несправедливість: з чого починати бізнес у 2026 році

За перше півріччя 2026 року в Україні відкрили майже 20 тисяч нових компаній — найбільше за останні три роки (згідно з Опендатабот та Forbes Україна). І хоч багато, хто виїжджає, інші не чекають кінця війни, щоб почати свою справу. І це чудово.

Але кожен, хто починає, рано чи пізно стикається з питанням: чому одні бізнеси успішно проходять кризи, а інші зникають уже після першої? Я засновував і закривав проєкти майже двадцять років. І моя відповідь проста: виживає той бізнес, який народився з реальної потреби людей, а не з бажання щось робити чи заробити.

Цю думку я вперше почув багато років тому від власника мережі дитячих магазинів «Антошка» Владислава Бурди. Він сказав, що бізнес варто створювати не тому, що хочеться чимось займатися або є тренд, а тому, що у світі існує проблема чи несправедливість, яку ти можеш виправити. Мене це вразило. Зараз бачу, що на цьому принципі тримаються обидві мої компанії.

Яку потребу закриває твій бізнес

Коли я думаю про свої компанії, то згадую піраміду Маслоу. Adaptis, наприклад, закриває не базову потребу в їжі чи даху над головою. Але те, що йде за ними: потребу в безпеці. Відчуття, що ти контролюєш ситуацію, що зможеш попросити про допомогу і дізнатися, що з рідними все добре. А зв'язок із близькими — це вже наступна сходинка, потреба бути разом з тими, хто тобі дорогий.

Івенти дають людям відчуття, що ми в одній зграї. Що ми рухаємось разом, потрібні одне одному і залишаємося людьми. Коли відчуваєш спорідненість з тими, хто поруч, по шкірі йдуть мурашки. Саме це ми і створюємо.

Зв'язок — це про те саме, тільки в іншому масштабі. Завдяки йому ми розуміємо, що з'єднані з усім світом і можемо діяти. Нещодавно я сформулював для себе це латиною: Video. Scio. Nuntio. Ago — «Бачу. Знаю. Повідомляю. Дію». Коли ти маєш інформацію і можеш нею поділитися, ти вже не глядач, а активний учасник подій. Для військового це питання життя, але працює це для всіх.

Для тих, хто починає: спробуйте назвати одним реченням, яку людську потребу закриває ваша ідея. Не «продавати каву», а «дати людям тепле місце, де можна побути разом». Якщо таке речення не складається, це перший сигнал зупинитися і подумати. 

Потреба змінюється — і бізнес разом із нею

Чесно скажу: Lioncom народився в 2007-му не з високої місії. Він з'явився в епоху, коли кожну компанію обов'язково називали зі словом «Group», і спочатку закривав мою власну потребу — рости й рухатися далі. А ще закрити дитячий гештальт: мені завжди казали, що в мене «директорський підпис».

Справжню потребу клієнтів я побачив пізніше, в 2012-му 

У 2020 році всіх закрили в онлайні. Онлайн-заходи здавалися рішенням, але насправді виснажували всіх. Здавалося, що ми спілкуємося, а насправді ми сиділи в квартирах на 20-х поверхах і не відчували одне одного. Тоді я зрозумів, що насправді продає моя компанія. Не організацію заходів, а живу присутність. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Після початку великої війни відбувся новий зсув. Багато чого, що раніше здавалося цінним, відсіялося саме собою. Виявилося, що воно лише забирало час і енергію, а по суті, було пустим. Запити клієнтів повернулися до сенсів: сьогодні події замовляють про українську історію, культуру, мову, про те, що нас об'єднує. Розважальна частина трансформувалася і зросла, тепер люди хочуть, щоб подія додавала сенсів. 

З назвою Adaptis ми заклали ту саму думку від початку: ми будемо змінюватися і творити нове перманентно. 

Як кажуть, не буває періоду, коли в майбутньому бізнесу стає легше. Стає складніше, але тільки цікавіше.

Для тих, хто починає: коли попит падає, не шукайте новий продукт поспіхом. Спершу спитайте себе, яку потребу ви закривали до цього. І як її закрити в нових умовах. Форма змінюється, а потреба залишається.

Як задача одного замовника стає рішенням для багатьох

Adaptis почався з одного запиту. У гуманітарній організації, де я тоді працював, потрібно було поставити Starlink на автомобілі. Задача дійшла до мене, і я погодився її виконати ще до того, як розібрався в деталях. А потім з'ясувалося, що готового рішення просто не існує. Його довелося створити разом із Миколою Калініченком.

Але від початку ми розуміли: ніхто не буде робити таке рішення для однієї машини. Тому ми думали не лише про те, як закрити замовлення, а й про те, як зробити це зручно, корисно і приємно для людини.

Ми розробляли продукт не для цивільних, або військових – для людей.. Кожен український військовий — це передусім людина. Він хоче отримати щось якісне, легке й зрозуміле, а не громіздкий набір обладнання в дерев'яних ящиках. Коли ти робиш продукт для людини, а не для «категорії споживачів», він автоматично стає потрібним багатьом. Так задача однієї організації стала рішенням для десятків тисяч військових і цивільних.

І ще одна річ, яка допомагає нам рости. Відправна точка для покращень — не те, що подобається клієнтам, а те, що не подобається нам самим. Чесне запитання «що мене дратує у власному продукті, яке покращення я хочу сьогодні?» дає значно більше, ніж компліменти.

Для тих, хто починає: коли розв'язуєте задачу одного клієнта, спитайте себе, чи це рішення зручне для живої людини, а не лише відповідає технічному завданню. Якщо так, у нього є шанс стати бізнесом.

Ідеї, які здавалися крутими

У мене було кілька проєктів, які не злетіли. І всі вони навчили мене чомусь важливому.

Реклама в газетах і національні промо. У Lioncom ми відкривали ці напрями, будували під них системи, і в нас непогано виходило. Але ринок був невеликим і, головне, не поділяв нашої ключової цінності. Ми вміємо дарувати людям відчуття, що дива можливі. А автоматична система рекламних оголошень в газеті про геть інше.

Сервіс друку фотографій Kookoo. Ми запускали його у 2012 році, коли люди вже друкували фото дедалі рідше. Ринок стискався, і жодна якість сервісу цього не змінила би.

Електронні візитівки. Ідея була проста: ділитися контактами через телефон. Але в якийсь момент у iPhone з'явилася функція: підносиш телефон до іншого — і контакт уже в ньому. Наш продукт став безкоштовною кнопкою в чужому пристрої.

Що я виніс із цих історій:

А ще я зрозумів, чому вийшов Adaptis. Мені пощастило з партнером. Ми з Миколою такі однакові, але одночасно дуже різні: іноді дратуємо один одного, але значно частіше доповнюємо. Той, хто дасть тобі поштовх, ідею чи підтримку в потрібний момент, нерідко важливіший за саму ідею.

Як перевірити, що ідея потрібна людям

Універсальної формули в мене немає. Багато рішень ми з Миколою ухвалюємо на рівні інтуїції. Поки що вона нас не підводила, але я розумію, що це не та порада, яку можна просто взяти і повторити.

Але є річ, в яку я вірю. Досвід американських стартаперів показує: навіть якщо ти робитимеш поробки лише з червоного осіннього листя — не з жовтого і не з зеленого, а саме з червоного, — на це знайдуться покупці. Якщо ти віриш у свою справу, робиш її якісно і чесно про неї розповідаєш. Можливо, такий бізнес буде невеликим. А можливо, змінить цілий ринок.

Тому моя порада проста: починайте з чогось прекрасного і одразу ведіть соціальні мережі. Люди самі покажуть, чи це їм потрібно. А гроші нехай будуть приємним бонусом до того, що ви робите щось корисне.

Чекліст: десять запитань до себе перед стартом

Бізнесу в Україні не стане легше ні цієї зими, ні наступного року. Але компанія, яка виросла з реальної людської потреби, знайде спосіб адаптуватися. Бо люди нікуди не дінуться зі своїми потребами. Змінюються тільки ті, хто сміливий навчатися і пробувати нове.