Людина на касі в магазині не хоче нашої воронки: як робити маркетинг у світі, де АІ спростив усе
Цього тижня у мене сталося одразу кілька контрастних подій. З одного боку — приємний буст: дізналася, що з лонгліста потрапила у два шортлисти Super Board 2026 від SPEKA. З іншого — сильна розмова з менторкою з Івано-Франківська, яка розбирала моє CV і сварила за острах виходити на англомовний ринок та за те, що з WordPress я трохи розслабилася й просіла, хоча вже на етапі пресейлу час активніше підключати AI.
А ще була палка суперечка з таргетологом. Він переконував, що в рекламі за жодних обставин не можна одразу давати сайт чи номер телефону — бо людину треба обов’язково «дожимати» в директі через серію дотиків.
І ці паралельні події склалися у мені в один висновок, яким я вирішила поділитися тут, відкриваючи свій блог на SPEKA.
Коли все стало швидшим, навіщо ми ускладнюємо?
За останній рік більшість завдань, які ми роками вважали «важкою роботою маркетолога», стали технічно елементарними. За день зараз можна згенерувати контент-план на місяць, за вечір — зібрати презентацію й сайт, за годину — накидати двадцять життєздатних концепцій. Далі буде ще швидше, ще персоналізованіше й масштабованіше.
І мені все менше зрозуміло: навіщо у світі, де рішення можна прийняти за хвилину, ми продовжуємо штучно ускладнювати людині дорогу до покупки?
- Навіщо вести її через сім етапів «прогріву», якщо вона вже на другому все зрозуміла?
- Навіщо ховати ціну за фразою «відповіли в директ», аби виманити номер телефону?
- Навіщо вигадувати їй штучний біль і затягувати у воронку, якщо їй зручніше просто зателефонувати й купити?
Ми якось дуже звикли дивитися на світ виключно з нашого боку екрана. У нас там красиві дашборди: ліди, сегменти, конверсії, точки дотику.
Підписуйтеся на наші соцмережі
А з іншого боку екрана стоїть реальна людина. Вона зараз на касі в «Сільпо», паралельно забирає дитину з тренування, запізнюється на зустріч і між цими справами гортає стрічку, аби знайти косметолога. Вона не хоче проходити нашу воронку. Вона просто хоче пілінг і годину полежати в зручному кріслі у спокої.
Claude і Google знають усе: епоха «унікальних методів» минула
Сьогодні таргету чи гучним обіцянкам взагалі не обовʼязково вірити на слово. Клієнт за п'ять секунд запитає у Google або Claude:
- чому не варто купувати саме цей чайник;
- чи справді у цього косметолога є медична освіта;
- що не так із цією моделлю пальто і чому воно таке дороге;
- чим наш «унікальний авторський метод» відрізняється від сусіднього.
Відгуки, реальні ціни, згадки у ЗМІ, дипломи, старі публікації та альтернативи — все це стає частиною однієї великої цифрової пам’яті. У цій пам’яті дуже важко довго залишатися «№1 на ринку» просто тому, що ми так написали на плашці сайту.
Те, що штучний інтелект не проживе замість нас
Але є одна річ, яку жоден алгоритм чи ШІ-агент поки не здатен зімітувати або прожити замість людини.
Це те, як її зустріли. Як на неї подивилися. Чи запам'ятали, яку каву вона п'є. Чи було їй спокійно й затишно. Чи вийшла вона з відчуттям поваги до свого часу. І чи захочеться їй потім щиро сказати подрузі: «Слухай, іди туди, там реально класно».
Цього досвіду не нагуглиш і не згенеруєш у Midjourney. Але саме він найкраще й найшвидше передається з уст в уста.
Нова суперсила маркетолога
Я переконана, що суперсила маркетолога найближчих років буде зводитися до двох зрозумілих задач:
-
1
Максимально чесно й прозоро оцифрувати бізнес. Зробити так, щоб його легко було знайти, зрозуміти й перевірити — у Google, Claude, Perplexity чи де ми шукатимемо інформацію завтра. Порахувати показники, налаштувати аналітику, використати AI для автоматизації рутини.
-
2
Разом із бізнесом наповнити сервіс тим, що неможливо згенерувати — нормальним, теплим людським досвідом і душою.
Тому я все-таки хочу й далі писати сайти на WordPress. Хочу ще глибше опановувати AI. Можливо, врешті перестану боятися англомовної комунікації.
А ще — хочу залишити за маркетологами право іноді чесно сказати клієнту: «Нам не потрібна ще одна складна воронка і ваш номер телефону. Нам треба просто краще зробити свою роботу й сервіс — так, щоб ви хотіли розказали про це самі».
Адже технології дали нам можливість швидко зробити майже все. Головне питання тепер — чи буде після цього щось, що реально хотітиметься рекомендувати.
Це моя перша колонка у новому блозі на SPEKA. Я не претендую на істину в останній інстанції, але мені щиро цікаво покрутити цю думку далі. Буду рада почути ваші думки в коментарях: як ви шукаєте баланс між інструментами автоматизації та реальним сервісом?