Компенсація за війну: як колективні позови формують нову практику відповідальності бізнесу

Відшкодування збитків, завданих війною, завжди залишається складним і тривалим процесом. Руйнування майна, втрата активів, знищена інфраструктура та людські жертви формують очевидний запит на компенсацію, однак навіть отримання позитивного судового рішення — це лише перший крок до реального отримання коштів. 

Україна вже має власні приклади таких процесів. АТ «Ощадбанк» і Група «Нафтогаз» зверталися до міжнародних арбітражів із вимогами до РФ щодо компенсації збитків, завданих анексією Криму. Обидві справи стали важливими юридичними прецедентами: міжнародні суди підтвердили обов’язок РФ відшкодовувати збитки. Проте вони також показали головну проблему — навіть рішення на мільярди доларів не гарантують швидких виплат. 

Як колективні позови стали інструментом компенсацій після воєн 

Світова практика свідчить: відповідальність за сприяння воєнним злочинам часто настає через роки або навіть десятиліття після завершення війни. Одним із ключових механізмів стали колективні позови (class actions), які дозволяють тисячам постраждалих об’єднувати вимоги проти компаній, які сприяли агресії. 

Серед найвідоміших прикладів — справа In re Nazi Era Cases Against German Defendants Litigation, яка наприкінці 1990-х об’єднала позови проти німецьких промислових компаній, зокрема Volkswagen, Siemens, BMW та Daimler-Benz (Mercedes-Benz), MAN через використання примусової праці під час Другої світової війни. Іншим прикладом стали позови проти швейцарських банків UBS та Credit Suisse щодо неповернення депозитів жертв Голокосту їхнім спадкоємцям. Показовим став і позов ветеранів війни у В’єтнамі проти виробників Agent Orange — токсичного гербіциду, який використовувався американською армією і спричинив серйозні захворювання через вміст діоксину. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Спільним для цих справ стало створення компенсаційних фондів для постраждалих. Вони наповнювалися коштом компаній-відповідачів і стали реальним механізмом виплат, а не лише формального визнання відповідальності. 

Війна змінює правила відповідальності для глобального бізнесу 

Схожі процеси починають формуватися і в контексті повномасштабної російської війни проти України. Якщо раніше основна увага була зосереджена на відповідальності держави-агресора, то тепер фокус поступово зміщується і на приватні компанії, продукція яких потрапила до ланцюга воєнних злочинів. 

Одним із перших стали позови проти американських технологічних компаній Intel Corp., Advanced Micro Devices Inc. (AMD), Texas Instruments Inc., а також дистриб’ютора Mouser Electronics, Inc. Мікрочіпи цих компаній були виявлені у російських ракетах, які атакували цивільну інфраструктуру України.  

Позови ініційовані юридичними фірмами Watts Law Firm LLP та Baker Hostetler LLP від імені українців, які постраждали внаслідок російських атак. Однією з ключових підстав позову є недбалість (negligence). Позивачі стверджують, що компанії не забезпечили належного контролю за дотриманням санкцій та експортних обмежень: не перевірили клієнтів і дистриб’юторів, не відреагували на попередження про перенаправлення мікрочипів до РФ через треті країни та не запобігли використанню своєї продукції у російській зброї. 

Майбутні компенсації починаються з правильно зібраних доказів 

Наразі триває формування груп постраждалих у справах, пов’язаних із використанням американських мікрочипів у російських ракетах та дронах. Серед потенційних позивачів — люди з фізичними ушкодженнями, родини загиблих, а також особи з підтвердженою психологічною травмою. 

Перевага цієї моделі полягає у форматі contingency fee: юристи не отримують оплату наперед і беруть гонорар лише у разі успішного результату справи. Витрати на розслідування та експертизи покриває юридична команда.  

Водночас універсального механізму автоматичного приєднання до таких позовів поки не існує. Ключове значення мають правильна фіксація доказів, документування збитків і професійний юридичний супровід. 

На практиці це означає, що перспектива майбутньої компенсації значною мірою залежить не лише від політичних рішень чи міжнародного тиску, а й від якості юридичної підготовки кожної справи. Для юридичних команд це вже не лише питання судового представництва. Йдеться про системну роботу з міжнародними механізмами відповідальності, санкційним комплаєнсом та доказуванням причинно-наслідкового зв’язку. 

Ці справи ще перебувають на стадії розгляду, однак уже формують нову правову практику. Бізнес дедалі частіше оцінюють через реальні наслідки використання його продукції зокрема. 

Для постраждалих це важливий сигнал: навіть якщо компенсація не настає одразу, сама можливість притягнення до відповідальності зберігається роками. Історія показує, що справедливість у таких справах часто приходить із запізненням, але саме системні позови створюють основу для майбутніх компенсацій.