Європа відгороджується від китайських компонентів в енергетиці
Останнім часом я дедалі більше пишу на теми штучного інтелекту. Але моя основна робота все ж пов'язана з енергетикою, і тут теж відбувається досить багато цікавого і повчального.
Ось, наприклад, європейці вже не перший рік і в різних галузях ставлять заслони перед китайською технікою. У Китаї (ну і в Росії) підвивають, що це, мовляв, нечесна економічна конкуренція. Китайська техніка дешевша, ось її і не пускають до Європи, щоб місцеві виробники не банкрутували. Але насправді причина зовсім інша.
Однак спочатку я розкажу історію, яка майже невідома в Україні – але свідком якої я був особисто. У Білорусі, в Гомельській області, є сумнозвісне місто Світлогорськ. У ньому працює Світлогорський целюлозно-картонний комбінат: його будували на базі Світлогорського ЦКК з 2010 року за контрактом з китайською CAMCE, а фінансування значною мірою йшло через китайський пов'язаний кредит.
Проєкт задумувався як великий китайсько-білоруський інвестпроєкт із запуском у 2015 році, але строки зірвалися, а добудова затягнулася на роки. До 2019 року білоруська сторона почала процедуру розриву контракту з китайським генпідрядником, після чого об'єкт доводили вже без нього, за участю білоруських підрядників і фахівців австрійського підрозділу ANDRITZ.
Будівництво руками китайців супроводжували численні скандали: із затримками зарплат (у липні 2015 року китайські робітники пішли з будівництва і пішки вирушили з Добруша до Гомеля на знак протесту), зі суперечками про зрив строків, порушення будівельних норм і постачання бракованого обладнання, екологічних та аварійних проблем. Зрештою у 2023 році там стався вибух із загибеллю трьох осіб.
Але ось «вишенька на торті»: коли з проєкту пішли китайці, новий підрядник вирішив перекласти кабелі управління (спочатку вони були прокладені не відповідно до технологічних норм). Відкрили кабельні канали – і виявили на дротах дивні електронні прилади. Підключилося КДБ Білорусі, яке швидко з'ясувало: це китайський пристрій дистанційного управління. Звісно, у жодній документації він не згадувався. Зате за командою з Пекіна завод можна було в будь-який момент зупинити або порушити технологічні процеси, аж до провокування катастрофи.
Це не поодинокий випадок: у Європі вже давно відмовилися від телекомунікаційного обладнання Huawei і ZTE через численні шпигунські модулі і приховане дистанційне управління. (Тепер те саме роблять у США.) І ось тепер Європейський Союз заборонив державне фінансування будь-яких енергетичних проєктів, у яких використовуються китайські інвертори. Причина – просто безпека, бо китайці можуть дистанційно оновлювати прошивку на 200 ГВт встановлених потужностей. І це дуже розумно.
Йдеться не про повну заборону китайських інверторів у ЄС, а про те, що Єврокомісія обмежила їх використання в проєктах, які отримують державне або квазідержавне фінансування Євросоюзу. Захід спрямований передусім на постачальників, яких Брюссель вважає «високоризиковими», і в публікаціях окремо згадуються китайські компанії, включно з Huawei. Проблема, щоправда, в тому, що це п'ята частина всіх нових сонячних проєктів у Європі. А інвестицій і так вистачає лише на 61% від потрібного. Тобто доводиться пригальмувати «зелений перехід», щоб витримати вимоги безпеки.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Інвертор – це пристрій, який перетворює постійний струм від сонячних панелей на змінний струм для мережі і споживачів. Європейська комісія вважає, що такі пристрої можуть створювати кібер- та інфраструктурні ризики, якщо у постачальника є віддалений доступ до програмного забезпечення або системи управління. Тому заборона поширюється не лише на китайських виробників, але й на постачальників з Росії, Ірану і КНДР.
Сонячна енергетика в Європі сильно залежить від обладнання з Китаю, а китайські компанії займають велику частку ринку інверторів. За оцінками, обмеження може торкнутися щонайменше 14 ГВт нових сонячних потужностей, тобто більше 20% річних планів введення в ЄС. Тому критики заходу кажуть, що він може сповільнити темпи розгортання сонячних проєктів і підвищити складність закупівель.
Проєкти, які вже отримали або планують отримати фінансування від структур на кшталт Європейського інвестиційного банку, мусітимуть переглядати специфікації і постачальників. При цьому Єврокомісія зазначає, що перехід на альтернативних постачальників може підняти вартість проєктів, але, за її оцінкою, це збільшення буде відносно невеликим – менше 2%.
Для ЄС це частина більш широкої політики економічної і технологічної безпеки, де енергетична інфраструктура розглядається як критично важлива. Іншими словами, Брюссель намагається знизити залежність від китайського обладнання, навіть якщо це створить короткострокові витрати для сонячного переходу.
Але тут є ще й інша частина історії, і вона пов'язана з акумуляторними системами зберігання енергії (BESS). Надійність BESS – це не тільки термін служби, а й фізична безпека об'єкта. У 2023 році європейський ринок потряс скандал, який отримав назву Relaygate. Німецькі інженери-блогери виявили, що в мікроінверторах компанії Deye відсутнє фізичне захисне реле, яке було прямо заявлено в сертифікатах безпеки.
Це реле критично важливе: воно має фізично розривати електричний ланцюг, щоб запобігти удару струмом обслуговуючого персоналу або займання при несправності мережі. Китайський виробник свідомо пішов на спрощення конструкції заради зниження собівартості, піддаючи ризику життя людей. Визнання «помилки» послідувало тільки після публічної огласки та загрози відкликання ліцензій в ЄС.
Європейські виробники, такі як Victron або RCT, працюють в рамках жорстких регуляторних норм ЄС не тільки на папері. Їхні системи проходять багатоступінчасті тести, де наявність дугозахисту та фізичних роз'єднувачів є не опцією, а базовим стандартом. Вибираючи китайське рішення, інвестор бере на себе ризики техногенного характеру, які можуть кратно перевищити вартість всієї системи.
В епоху гібридних воєн питання контролю над енергетичною інфраструктурою стає стратегічним. Китайські BESS повністю залежні від хмарних сервісів і серверів, розташованих в КНР. Це створює два фундаментальні ризики:
1. Дистанційне блокування: Вже зафіксовані випадки, коли компанія Deye віддалено блокувала інвертори, ввезені по «сірих» схемах, через юридичні суперечки з партнерами. Це означає, що виробник в будь-який момент може перетворити вашу дорогу систему на «цеглину» на свій розсуд.
2. Державний контроль: На відміну від європейських систем, де власник є повноправним господарем даних і управління, китайське обладнання має вбудовані бекдори для віддаленого перепрограмування. В разі геополітичного загострення тисячі систем накопичення енергії можуть бути вимкнені або дестабілізовані однією командою з Нінбо чи Пекіна.
Європейські бренди пропонують локальні рішення управління (наприклад, Venus OS у Victron) і прозорі протоколи, де зовнішнє втручання без відома власника технічно виключене.
В Україні, до речі, вже теж були інциденти, коли енергетичні системи (зокрема й BESS), встановлені і змонтовані за участю китайських компаній, з якихось причин потім відключалися або перепрограмовувалися дистанційно з Китаю. Так, це були локальні ситуації, які не потягли тяжких наслідків.
Але вже зрозуміло, як тепер діяти. Китай – основний виробник акумуляторів у світі. Європейці тепер просто закуповують китайські акумуляторні елементи, і далі самі збирають з них кінцеві вироби – з усією своєю мікроелектронікою, з підключенням лише до європейських серверів і повною прозорістю всіх процесів.
Україні
теж варто діяти подібним чином. Тим паче, що в силу суто економічних причин
(низька оплата праці і ліцензування власних розробок), подібне виробництво на
нашій території виявиться економічно набагато вигіднішим, ніж у Європі. А
власні технічні рішення для подібного у нас є – я сам працюю з ними в робочій
групі «Енергоострів» Українського Кластерного Альянсу.
Денис Стаджі