Інвестиції в Україну: реальні ніші, ризики та логіка капіталу

Розмова про інвестиції в Україну часто скочується або в очікування швидкого фінансового прориву після завершення війни, або в аргументи про надмірні ризики, які нібито надовго відштовхнуть капітал — хоча на практиці гроші заходять туди, де бачать керовану економіку навіть у війні. Обидва підходи спрощують реальність. Інвестори не працюють з емоціями — вони працюють з ризиком, дохідністю та здатністю бізнесу масштабуватися.

Цю логіку добре ілюструє дискусія на YouTube-каналі CEO Club Ukraine. Учасники дискусії: Андрій Горохов, генеральний директор umgi, Тетяна Коротка, заступниця бізнес-омбудсмена України, Денис Сичков, принципал Horizon Capital, Анатолій Амелін, співзасновник та виконавчий директор Українського інституту майбутнього. Їхні позиції сходяться в одному: гроші заходять не «після», а тоді, коли бачать керовану економічну логіку.

Інвестринок: не пауза, а структурна перебудова

Для ключових фондів український ринок не зупинився навіть після початку повномасштабної війни. Horizon Capital продовжив інвестування без паузи й сьогодні управляє капіталом понад $1,8 млрд. Новий Catalyst Fund обсягом €300 млн був зібраний менш ніж за шість місяців — рекордний темп навіть за мирних умов.

Показово, що перша інвестиція фонду спрямована в asset-heavy проєкт — вітроенергетику в Одеській області. Це сигнал: капітал готовий заходити в довгі інфраструктурні історії за наявності зрозумілої структури ризиків і співфінансування.

Паралельно портфельні компанії демонструють здатність зростати глобально. Раунд $150 млн за оцінки $1,2 млрд для української компанії — це не виняток, а доказ того, що інвестор дивиться на експортну модель, а не на географію ризику.

Пайплайн інвестицій: де Україна має структурну перевагу

Головна конкурентна перевага України для професійного інвестора — не «дешеві активи», а доступ до реального пайплайна та швидкість прийняття рішень. Локальні фонди мають щільний нетворк, розуміння команд і реальну картину активів, тоді як за кордоном інвестор змушений долати мовні, культурні й репутаційні бар’єри.

Водночас український ринок має обмежену кількість mid-cap активів, що підсилює конкуренцію між фондами. Це змушує інвесторів шукати ніші, куди більшість не заходить через мандати або брак експертизи. Саме тут з’являються проєкти у сировинних і майнінгових сегментах із потенціалом EBITDA-маржі 40%+, недоступним для класичних секторів.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Війна оголила ключовий критерій якості бізнесу — керованість. Втрата 4 з 11 активів і скорочення близько 60% персоналу в окремих індустріальних групах стали не лише наслідком війни, а й тестом здатності швидко реструктуризувати бізнес, зберігаючи ліквідність і капітал для подальших інвестицій.

MilTech: великий потенціал із жорсткими обмеженнями

MilTech часто називають новим інвестиційним магнітом, але для приватного капіталу це один із найскладніших секторів. Попри зростання ролі оборонних технологій у Європі, більшість банків і фондів залишаються обмеженими комплаєнс-політиками та ESG-мандатами.

Додатковий рівень ризику — регуляторний. Експорт оборонних і dual-use продуктів формально можливий, але складний у реалізації. Ключові ризики пов’язані з винесенням IP, структурою компаній і відповідальністю менеджменту. Для інвестора технологія без юридичної зрілості не є інвестиційним активом.

У результаті MilTech залишається полем для точкових угод із високими вимогами до корпоративного управління, міжнародної структури та експортної моделі. Потенціал великий, але вхідний бар’єр — один із найвищих на ринку.

Куди підуть гроші

Інвестиційні потоки в Україні вже мають чітко окреслену секторальну й корпоративну структуру — гроші йдуть не «в країну загалом», а в конкретні бізнеси, команди та платформи.

Технологічний сектор з експортною моделлю залишається базовим фокусом для фондів з активним капіталом близько $350 млн. У цьому сегменті вже сформовано пул компаній світового рівня: Ajax Systems, Genesis, Preply. Саме Preply у 2024 році залучила $150 млн за оцінки $1,2 млрд, підтвердивши інтерес глобального капіталу до українських команд із міжнародною виручкою.

Domestic champions — другий ключовий напрям. Йдеться про компанії, що побудували стійкі бізнес-моделі на внутрішньому ринку та мають потенціал масштабування за кордон. Серед них у портфелях інвесторів фігурують Аврора, Rozetka, Добробут. Ці бізнеси цікаві не швидким ростом, а прогнозованим грошовим потоком і здатністю переживати макрошоки.

Енергетика та інфраструктура стали окремим інвестиційним кластером. Новий Horizon Capital Catalyst Fund обсягом €300 млн має на меті каталізувати до $3 млрд інвестицій разом із коінвесторами та борговим фінансуванням. Уже оголошено першу інвестицію — будівництво вітроелектростанції в Одеській області спільно з NGD. Ключовими партнерами у фінансуванні виступають міжнародні інституції, зокрема EBRD, IFC та AFC.

Окремо варто виділити телеком- і цифрову інфраструктуру. Показовою стала угода з lifecell і Volia, у межах якої було залучено $435 млн фінансування від EBRD та AFC — одна з найбільших транзакцій воєнного періоду.

Матеріали та виробництва для відбудови формують довгий інвестиційний горизонт. Йдеться про цемент, скло, будівельні й енергоефективні матеріали. Сектор приваблює як стратегічних інвесторів, так і фонди, що готові працювати з asset-heavy моделями за умови поєднання приватного капіталу та боргу.

Варто також зазначити активізацію фондів і платформ: Flyer One Ventures оголосив про запуск інституційного фонду за підтримки EBRD, Diligent Capital Partners та Dragon Capital продовжують розширювати пайплайн угод. Усі ці рухи свідчать про те, що капітал уже розподіляється між конкретними гравцями, а не перебуває в режимі очікування.

Чому Україна може виграти конкуренцію за капітал

Україна не конкурує з іншими країнами рівнем безпеки. Її аргумент — поєднання ризику та винагороди. Інвестор очікує або дохідність 25%+, або доступ до унікальних команд, технологій і ресурсів, які складно відтворити в інших юрисдикціях.

Ключову роль відіграють публічні інвестиції, які формують пайплайн для приватного капіталу. Водночас приплив коштів не буде миттєвим: зміна мандатів фондів і запуск нових інвестиційних структур створюють лаг 1–2 роки. Переможцями стануть ті, хто за цей час підготує проєкти, інфраструктуру та зрозумілі правила гри.

Критичний елемент, якого бракує

Системним обмеженням залишається відсутність повноцінного фондового ринку. Без нього малий і середній бізнес не має інструментів залучення капіталу, а інвестори — прозорих механізмів виходу.

Досвід Польщі показує, як через фондову біржу та пенсійні фонди в економіку може бути залучено понад $100 млрд внутрішніх ресурсів. Фондовий ринок виконує валідаційну функцію: створює трек-рекорд компаній, дозволяє тестувати бізнес-моделі та готувати активи до стратегічних угод.

Без запуску цієї інфраструктури навіть значні публічні інвестиції не зможуть повністю розкрити потенціал приватного сектору.

Інвестиції в Україну — це не ставка на швидке відновлення, а робота з інфраструктурою ризику. Капітал приходить туди, де є пайплайн, економіка та правила. Саме ці фактори визначать, чи стане Україна довгостроковим інвестиційним магнітом, а не разовою історією відбудови.