Індустріалізація України vs. «план Б» Росії

Реальна картина в українській промисловості та енергетиці дуже сильно відрізняється від тієї, що склалася в суспільній свідомості. Причому відрізняється на краще. До речі, демографії це теж стосується.

Коли Кирило Буданов говорить про «високий когнітивний рівень» росіян – я впевнений, він не має на увазі той біомотлох, який зараз масово утилізується в степах Донбасу. Він говорить про тих росіян, які зараз у московських кабінетах готуються до нової війни проти України. І які хочуть виграти її, не зробивши жодного пострілу.

«Говорячі голови» в російському телевізорі продовжують переконувати світ у тому, що «цілі СВО будуть досягнуті». Але ті люди в російській владі, які вміють думати, чудово розуміють, що нинішню війну їм не виграти. РФ не програє війну в традиційному сенсі – але й взагалі не досягне своїх цілей. А в російській свідомості це теж програш. Тому розумні люди в Москві вже готують наступну війну – і хочуть, щоб вона виглядала не як війна, а як закономірний результат історичних, економічних і суспільно-політичних процесів.

Поясню, що я маю на увазі. Пропагандистсько-інформаційна складова будь-яких бойових дій виходить у Росії найкраще, можливо тому, що відбувається не в реальному світі, а в нематеріальному, де закони фізики та природи не карають тебе відразу за брехню й помилки. Але й у цій сфері відбуваються зміни. З фокусу пропагандистів йдуть такі тейки, як «ми всі замерзнемо цієї зими», «боротися проти Росії безглуздо, давайте погодимося на фінську модель» або «людолови з ТЦК гірші за бурятів». Щось із цього спрацювало, щось ні, але переломити хід війни не вдалося.

Зараз я чітко бачу новий вектор пропагандистських зусиль Москви. Українцям навіюють, що «половина людей вже виїхала і не повернеться, а інша половина чекає, поки відкриють кордон, щоб теж виїхати». Навіюють, що «у України немає майбутнього, бо енергетика та аграрний сектор зруйновані, а промисловість знищили реформатори ще задовго до війни». Навіюють, що «Україна назавжди залишиться Диким Полем між РФ та Європою, економіки тут не буде». Звідси ж і розповіді про те, що «українців не лишилося, працювати нікому, жінки не народжують, тому влада масово завозить мігрантів».

Підписуйтеся на наші соцмережі

Найсумніше, що ці наративи й в самій Україні підтримують багато «лідерів думок». Хтось – через дурість, але багато хто – цілком свідомо, за російські гроші. Хоча на словах вони, звісно, щирі патріоти України і бажають їй перемоги. Тільки от перемогти неможливо, бо «наскрізь корумпована влада робить усе не так як треба, тому майбутнього в нас немає».

Я щільно працюю з промисловістю та з енергетикою. При цьому мій багаторічний досвід роботи в ЗМІ дозволяє дуже добре відрізняти суспільну думку від реального стану справ. Так от: індустріалізація України зараз іде такими темпами, які не снилися навіть ранньому СРСР. Корпуси заводів десятиліттями стояли порожніми, з вибитими шибками. Зараз вони відновлені й усередині цілодобово йде робота. (Про «цілодобово» я не перебільшую, а знаю.)

Багато моїх знайомих уже пройшли навчальні курси, перекваліфікувалися, пішли працювати в промисловість і дуже задоволені – кожен із них отримує набагато вищу зарплату, ніж якийсь рекламний менеджер в офісі. Я сам навчився на оператора верстатів із ЧПУ, отримав сертифікат. Тож якщо треба – не посоромлюся стати до верстата. Та й взагалі, самі посудіть: одні й ті самі «експерти» в ЗМІ одними й тими самими вустами говорять спочатку про «крах української промисловості», а потім – що «катастрофічно не вистачає людей працювати на заводах». Але якщо «промисловість знищена», то хто ж тоді відчайдушно наймає працівників, пропонуючи дедалі вищі зарплати? Це вже до питання про рівень критичного мислення в нашому суспільстві…

Що стосується енергетики, то я сам працюю координатором Робочої групи «Енергоострів» Українського Кластерного Альянсу. І я бачу, як по всій країні підприємства та громади переходять на самозабезпечення енергією. Так, це дорого, незвично й незручно. Особливо коли ти не звик замислюватися, звідки в розетці береться електричний струм, але звик, що він там є завжди. Але в цьому й сенс «енергетичних островів» – локально енергопостачання зберігається навіть у ситуації, коли орки вчергове розбомбили великі електростанції та трансформатори.

Так, собівартість електроенергії зростає. Так, не вистачає фахівців і обладнання. Так… ще багато всяких «так». Але над вирішенням саме цих проблем ми зараз і працюємо в «Енергоострові». І в нас навіть дещо виходить.

Зараз улюблена тема «торговців катастрофою» – українська демографія. Мовляв, українці вмирають і виїжджають, відтворення населення впало нижче плінтуса, працювати й споживати буде нікому, Україна зникне з карти світу, щось робити тут безглуздо. Нісенітниця. У таких країнах, як Норвегія, Канада, Австралія чи Нова Зеландія, щільність населення набагато нижча, ніж у сьогоднішній Україні. Та й економіка там сировинна, а не індустріальна. Але при цьому – дуже високий рівень життя. Тобто справа не в кількості людей, а в працюючих соціальних інститутах. У працюючих законах, єдиних для всіх правилах гри, розумній державній політиці та загальному рівні довіри людей одне до одного.

Ще задовго до повномасштабної війни я бачив, як автоматизувалося сільське господарство. Автономні комбайни, трактори, керовані через супутник, агрономи в полях на нових Toyota Land Cruiser, п'ять осіб обробляють сотні гектарів, повністю автоматизовані елеватори… Я побачив усе це в 2018 році, переїхавши в Україну з країни, де все перераховане досі вважається антинауковою фантастикою.

Тепер ті самі процеси йдуть у промисловості. Автоматизація та роботизація – головні тренди. 3D-друк всюди: я зараз закінчую цю статтю і вирушаю на виставку ADDIT EXPO 3D. Мікроелектроніка стрімко прогресує, хоча ще недавно здавалося, що Україна ніколи вже не зможе змагатися з Кореєю, Японією, Тайванем або США. На підході – біопластики, нові композитні матеріали і багато чого ще. Відроджується з попелу ракетна галузь (що дуже не подобається не лише РФ, а й США, і Китаю).

Резюмую дуже просто: є професійні плакальники (ретранслятори російських наративів), і є ті, хто щось робить, і робить успішно. Других більше. Але в інформаційному, в когнітивному просторі голосніше звучать перші. Просто пам'ятайте про це й враховуйте, читаючи чергові гучні заголовки.
Денис Стаджі