Договір франшизи між ФОП: приховані ризики та податкові пастки
Масштабування бізнесу через передачу торговельної марки та готову модель продажів виглядає найбільш привабливим шляхом для експансії українських підприємців. Проте юридичне упакування співпраці двох фізичних осіб-підприємців у стандартну «франшизу» на спрощеній системі оподаткування приховує нищівні фіскальні наслідки.
Як зазначають в блозі юридичної компанії YANKIV, підписати угоду про партнерство можна без перешкод, однак для платників єдиного податку така юридична обгортка майже завжди стає прямою дорогою до втрати пільгового статусу та донарахування значних податкових боргів.
Комерційна концесія: чому в законі немає слова «франшиза»
У вітчизняному Цивільному кодексі України звичного терміна «франшиза» просто не існує. З юридичної точки зору ця бізнес-модель оформлюється виключно як договір комерційної концесії за статтею 1115 ЦКУ.
За цією угодою одна сторона (правовласник) надає партнеру право використовувати свій комплекс суб'єктивних прав — від зареєстрованої торговельної марки до комерційного досвіду, ділової репутації та внутрішніх технологій.
За користування цим нематеріальним комплексом франчайзі зобов'язаний виплачувати регулярну винагороду — роялті. І саме форма виплати роялті створює головний правовий глухий кут для спрощенців.
Пастка єдиного податку: чому роялті загрожує 23% податку
Підписуйтеся на наші соцмережі
Більшість підприємців помилково вважає, що надходження від франшизи можна просто проводити через 3 групу ФОП під звичну ставку 5% єдиного податку. Проте підпункт 292.1 статті 292 Податкового кодексу України прямо забороняє зараховувати роялті до підприємницького доходу на спрощеній системі.
За кодексом роялті трактується як пасивний дохід звичайної фізичної особи. Це миттєво змінює податкове навантаження:
- Замість 5% єдиного податку франчайзер повинен сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 5% військового збору, що у сумі становить 23%.
- Податок з роялті підлягає окремому обліку та декларуванню поза межами ФОП.
Спроба приховати роялті під виглядом звичайних послуг чи товарів під час аудиту ДПС гарантовано кваліфікується як порушення правил спрощеної системи з відповідними донарахуваннями та штрафами.
Справжня франшиза для ФОП: інфраструктура та захист ТМ
Справжня франшиза — це не формальний папірець із яскравим логотипом, а повноцінний навчально-операційний центр, побудований навколо діючого бренду. Податкова інспекція легко відрізняє реальний франчайзинг від «паперового» за наявністю діючої інфраструктури.
Справжній правовласник передає партнеру налагоджені ланцюги постачання, стандартизовані регламенти, CRM-системи та проводить систематичне навчання персоналу, залучаючи власних найманих працівників та обладнання.
Ключовою передумовою є офіційно зареєстрована торговельна марка в УКРНОІВІ (Укрпатент). Якщо марка не зареєстрована, передавати за договором концесії юридично немає чого, оскільки виключні права на бренд відсутні.
Дроблення бізнесу через франшизу: що перевіряє податкова
Найбільш небезпечний сценарій виникає тоді, коли «франшизу між ФОП» використовують для штучного розділення виторгу при наближенні до річних лімітів доходу. Реєстрація нового ФОП на родича, дружину чи знайомого з укладенням формального договору концесії — стандартна схема, яку фіскали та банківський фінмоніторинг розкривають при першій же перевірці.
Ознаками схематичного дроблення бізнесу вважаються:
- Спільний бренд і єдиний ланцюг поставок без операційної автономії партнерів.
- Відсутність у франчайзера власного штату, обладнання та реальної системи навчання.
- Транзакції, які імітують розрахунки за концесію замість надання реальних послуг.
Наслідки такого викриття критичні: скасування статусу платника єдиного податку заднім числом, переведення на загальну систему оподаткування з виплатою усіх донарахованих податків та штрафів.
Як безпечно масштабувати бізнес: аналітичний підсумок
Франчайзинг залишається законним інструментом розвитку, але він вимагає глибокого змістового наповнення, а не лише красивої договірної форми. Для мінімізації фінансових ризиків підприємцю важливо відповісти на три фундаментальні запитання ще до підписання документів:
-
1
Чи володіє бізнес зареєстрованою ТМ та реальною операційною інфраструктурою для передачі й навчання?
-
2
Чи прорахована економічна модель з урахуванням 23% податкового навантаження на роялті?
-
3
Чи є суб'єкти господарювання повністю незалежними юридично й операційно, щоб уникнути звинувачень у дробленні?
Якщо бодай один пункт викликає сумніви, структуру співпраці необхідно коригувати заздалегідь. Юридичний аудит моделі та вибір безпечної форми взаєморозрахунків є єдиним захистом від втрати спрощеного статусу й фінансових санкцій.