Головна Спільнота

Де проходить межа між «я підстрахувала» і «я все тягну сама»? І чому я — як COO — вчуся не бути героїнею

21 липня 2025 18:23 3 хвилин читання

Мені здається, в кожній операційній ролі є момент, коли ти перестаєш бути менеджеркою — і починаєш грати роль внутрішньої героїні. Ти встигаєш перевірити флоу, зловити баг у презентації, дописати за когось імейл, тричі уточнити дедлайни і ще заскочити в Zoom, де тебе ніхто не кликав, але “без тебе все розвалиться”.

І тут треба поставити собі чесне запитання:Ти підстраховуєш — чи просто звикла все тягнути сама?

Як я зрозуміла, що щось не так

Це не був один день. Це був накопичувальний стан. Я приходила на ранковий стендап — і знала краще за всіх, що в кого болить. Здавалося, що це круто.Але в якийсь момент я зрозуміла — мені постійно пишуть “перевір, подивись, оціни”. І не тому, що я прошу. А тому, що так звикли.

Читайте також: Концепт «людина як продукт»: філософія бізнесу, що працює за алгоритмами

Бо я сама це спровокувала. Своєю швидкістю, точністю, «легше зроблю, ніж поясню». Я будувала систему, в якій мені довіряють — але й нічого не відпускають.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Три “дзвіночки”, які я тепер помічаю раніше

1
Тебе пінгують у кожному третьому таску — “на всяк випадок”Це не про повагу. Це про відсутність чітких зон відповідальності.
2
Ти перша дізнаєшся про помилку — хоча мала б дізнатися останньоюБо всі вважають: якщо щось пішло не так — “Юля розрулить”.
3
Ти не можеш вийти на день — без того, щоб усе зупинилосьЯкщо це правда — ти не керуєш. Ти підміняєш систему.

Як я вчу себе “не бути всюди”

1
Визначаю критичні ланки. Решта — не моєЯ записала список: “що обов’язково має пройти через мене, а що — ні”. І кожні два тижні переглядаю.
2
Віддаю рішення навіть тоді, коли “можу краще”Це боляче для перфекціоністки. Але якщо не даєш спробувати — не отримаєш зрілу команду.
3
Прошу зворотний зв’язок, де я зайваЦе найнеочікуваніше. Коли команда сама каже: “Юль, це вже можна без тебе” — я знаю, що ми ростемо.

Кілька лайфхаків з мого досвіду:

🔸 Сигнал “я все тягну” — це коли немає часу подуматиЯкщо ти завжди “в процесі” — ти не керівник, а процес.

🔸 Асистент або координатор — не про підмогу, а про фокусПісля появи асистента я вперше змогла планувати не на день, а на місяць. Бо не втрачала себе у дрібницях.

🔸 Таска без автора — не твоя таскаЯкщо щось “просто зависло” — і ти вирішила вийти героїнею, запитай себе: “а де відповідальний?”.

І трохи щиро

Я пишу це не як людина, яка вже навчилась не “тягнути”. А як людина, яка весь час себе вчить не тягнути всіх.Мені важливо бути сильною. Але ще важливіше — бути довготривалою.

Бо лідерство — це не бути всюди. Це будувати так, щоб без тебе не падало.Іноді найсміливіше — це не зробити краще. А не зробити взагалі.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.