Ціна концентрації: чому один великий склад більше не завжди означає ефективність

Український бізнес роками йшов до централізації. Великий хаб дає зрозумілу економіку: нижчу собівартість зберігання, простіше управління запасами, ефективну роботу персоналу й зрозумілу логістику. Але сьогодні в Україні до цих факторів потрібно додати ще один – вартість ризику.

За оцінкою Бюро інвестиційних програм, лише за останні 12 місяців внаслідок російських атак у Києві, Львові, Одесі, Харкові та Дніпрі було знищено близько 440 тис. кв. м складів класів А і В та ще 120 тис. кв. м поштових терміналів. 

Окремі кейси українських рітейлерів добре показують, що це означає у грошах. У 2025 році був знищений склад Епіцентру площею 18 тис. кв. м, де, за даними компанії, зберігалося товарів майже на 3 млрд грн. У вересні того ж року ROMSAT повідомив про знищення 2 складських комплексів загальною площею близько 4 тис. кв. м та втрату товарних запасів, транспорту й обладнання на понад 400 млн грн.

Коли в одному місці знаходяться значна частина товарного запасу, команда та ключові операції, пошкодження або навіть тимчасова недоступність такого об'єкта може зупинити не склад, а цілий ланцюг постачання. Саме тому до питання “скільки коштує кв. м. складу?” варто додати інші: яка частка запасів знаходиться в одній точці, за який час її можна відновити в іншій локації, чи є резервні маршрути та потужності і скільки коштує бізнесу кожен день простою?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Окремо стоїть безпека людей. Повітряна тривога має означати зупинку операцій і перехід людей в укриття, а логістична система повинна бути побудована так, щоб це не створювало вибору між бізнесом та безпекою команди. Цей фактор також необхідно враховувати під час проєктування логістики. Розташування укриттів, час, необхідний персоналу для переходу до них, можливість безпечно зупинити навантажувальні операції, графіки роботи та резервування критичних функцій фактично стають такими ж параметрами складської моделі, як площа чи транспортна доступність.

Я не думаю, що на це питання є проста відповідь, яка полягає в тому, щоб просто відмовитися від великих складів і все розподілити. Децентралізація теж коштує грошей. Тобто, це потенційно більше орендних та операційних витрат, складніше управління запасами, дублювання залишків, додаткові перевезення між локаціями та більші вимоги до системи управління запасами. І виходить так, що й абсолютна децентралізація не є універсальним рішенням.

До того ж якісних складських площ на ринку небагато. За даними представника CBRE Group в Україні та Молдові, у 2025 році в Київському регіоні ввели близько 216 тис. кв. м нових складських площ. Попри це, вакантність наприкінці року становила лише 3,5%. Тобто бізнес одночасно має шукати резервні потужності й працювати на ринку з обмеженою пропозицією.

Так яку частину бізнесу українські рітейлери готові поставити в залежність від однієї фізичної точки? Я б розглядав це як пошук балансу між двома видами витрат. З одного боку це додаткові витрати на резервування та децентралізацію. З іншого – потенційні втрати від концентрації.

Умовно, це якщо резервний склад або розподіл запасів між кількома локаціями коштує бізнесу додаткові 5 млн грн на рік, але зупинка центрального хаба на місяць може коштувати 50 млн грн, то ці 5 млн вже не просто зайві логістичні витрати. Це і є ціна зниження ризику.

Війна фактично змінила для нас саме поняття ефективної логістики. Раніше ефективність значною мірою означала концентрацію, оптимальне завантаження площ і мінімізацію собівартості операції. Сьогодні до цього переліку потрібно додати здатність системи продовжувати працювати після втрати окремого елемента.