Антикризові мрії: як відродити економіку Києва
Я регулярно спілкуюся з киянами. Запитую, що їх турбує. Звісно, як і всі, вони радіють успіхам ЗСУ, підтримують ЗСУ, причому дуже активно. Чимало киян та киянок перебувають у лавах ЗСУ та батальйонах київської територіальної оборони.
Зрозуміло, що столичні жителі страждають на певний дискомфорт матеріального плану. Економічні негаразди даються взнаки, ще й для міської комунальної інфраструктури настав час серйозних технічних викликів. Коли я розмовляю з киянами, вони питають мене, коли й за рахунок чого могла би покращитися економічна ситуація у місті. Тому я хочу написати кілька пояснень з цього приводу.
Потрібен приватний капітал
Зрозумійте таку річ. У найскладніші періоди війни в українській економіці лишалося критично мало приватного капіталу. Він або був виведений за кордон, або вкладений у надійні активи на кшталт державних облігацій. В економіці обертався переважно державний капітал — кошти держбюджету, зарплати працівників державного сектору, зарплати військовослужбовців.
Зусилля корпоративного сектору
Не маючи надійних політичних прогнозів, яким міг би довіряти корпоративний сектор, він пішов шляхом організації своєї роботи відповідно до принципів worst case scenario. Зарплати урізали, люди втрачали роботу, інвестиційні проєкти заморожувалися.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Тепер же, після звільнення Херсона, корпоративний сектор має чіткий орієнтир — Україна перемагає у війні, в котрій ЗСУ вже дуже багато всього досягли. Тому далі потрібні зусилля від керівників корпоративного сектору. Це й повернення зарплат принаймні на довоєнний рівень, і забезпечення перспектив зростання зарплат в умовах високої інфляції, і створення нових робочих місць. Можна вже говорити і про розморожування інвестиційних проєктів.
Боротьба з інфляцією
Треба зрозуміти, що нас усіх зробила біднішою інфляція, тобто зростання цін у магазинах. Буквально вчора я розмовляв з продавчинею магазину продуктів у центрі Києва, де купував собі обід. Вона каже, що не встигає малювати нові цінники, бо від керівництва постійно надходять телефонні дзвінки з проханням підвищити ціну на той чи інший продукт.
Ще раз нагадаю «ідеологам інфляційного роздмухування», що подібна економічна поведінка утворить зайві товарні залишки на складах в умовах відчутного дефіциту складських приміщень. Люди продовжуватимуть купувати товари за нижньою межею кривої цін, а виробники та продавці, чия продукція перебуває понад цю нижчу межу, мають всі шанси збанкрутіти. Ну хто не помічав порожніх кав'ярень, ресторанів у центрі Києва, куди вже ніхто не заходить? Тому порада така: давайте не підвищувати ціни зайвий раз. Підвищення цін веде не до збільшення, а до зменшення доходів корпоративного сектору.
Робота технологічного сектору
Для економіки Києва технологічний сектор протягом останніх п'яти років був вкрай важливим. Це і категорія громадян та громадянок з високими доходами, це і попит на комерційну та житлову нерухомість, це і забезпечення доходів для всього спектру українського ритейлу. Зважаючи на мої попередні оцінки, з приблизно 300 тис. українських громадян, працевлаштованих у секторі технологій, принаймні 50% здійснили релокацію за кордон. Тому їхні гроші більше не підтримують економіку Києва. У решти айтівців не вистачає обсягів бізнесу, аби перетворити технологічну галузь на флагмана відродження київської економіки. У цій проблематиці швидких рішень, мабуть, немає.
Стимуляція підприємництва
Дух підприємництва — ось чого потребує економіка Києва. Давайте сміливіше створювати проєкти з нуля. Давайте пробувати вдихнути свіже повітря в ті проєкти, котрі, можливо, вбила війна. Давайте визнаємо нові реалії, котрими житиме повоєнна економіка Києва та й усієї України.
З моїх спостережень, у певних категорій киян та киянок є достатня кількість заощаджень, аби спробувати почати власний бізнес. Так, у магазині Colin's на проспекті Перемоги, де я здійснював моніторинг цін, чоловік 40 років купив одягу на 3500 грн. У магазині елітних м'ясних продуктів на вулиці Гончара, де я також здійснював моніторинг цін, пара обирала м'ясні делікатеси у сегменті цін 500-800 грн за кілограм. Це і є люди із заощадженнями. Від їхньої подальшої поведінки залежить майбутнє економіки Києва.
Стимулювання попиту
Макроекономічні висновки. Проблема економіки Києва натепер — дуже слабкий попит. І цей попит сконцентрований переважно у продуктовому ритейлі, зокрема у неорганізованому ритейлі, який має свою поведінку реагування на інфляційні тренди. Економічна наука знає таку політику, як стимулювання попиту. Суть цієї політики полягає в тому, щоб зменшити видатки громадян, при цьому збільшити їхні доходи — для цього можуть використати монетарні методи, тарифні методи, соціальні програми, регуляторні заходи контролю над дотриманням трудового законодавства роботодавцями у зарплатній сфері.
Раціональність споживачів
У поведінці споживачів важить те, щоб вони залишками свого попиту не провокували подальше зростання цін. Це дуже важливо для економіки. Не слід купувати товари за завищеними цінами, якими б ці товари не були. Крім того, варто чітко планувати власний бюджет, найкраще його вести у файлі чи на папері, щоб мати змогу аналізувати власні видатки.