Агро-скам White Sharks: після втрати грошей історія не закінчується

Найнебезпечніші історії на інвестиційному ринку не завжди виглядають як високоризикові. Часто вони схожі на цілком зрозумілий бізнес: із реальною нішею, переконливою економікою, активами, командою, офісом і впевненим фаундером.

Саме тому такі кейси важливо розбирати не лише як приватну драму окремих інвесторів. Вони показують щось більше: чи здатен ринок захищати себе не тільки на етапі відбору проєктів, а й тоді, коли вже сталося найгірше.

Сьогодні я хочу розповісти про Кейс White Sharks. Він показує, що в Україні навіть складні історії, де інвестори втратили гроші, можна переводити в правову площину і дотискати. Це може бути повільно, дорого, нервово, але головне — це можливо.

Початок: п’ять років тому

П’ять років тому White Sharks виглядав як сильна інвест-історія. Компанія позиціонувала себе як бізнес із продажу та оренди сільгосптехніки, імпорту техніки зі США, фінансування аграріїв та мала ще кілька паралельних напрямів розвитку. Звучали й цифри, які мали створити враження масштабу: за трохи більш як рік, за словами засновника, було продано 73 одиниці техніки, а лише за один місяць — 12. 

Довіра будувалася не лише на цифрах, а й на конструкції самої пропозиції. Інвестору пропонували не абстрактну “можливість”, а матеріальний бізнес: техніку, майданчики, логістику, перевірку активів, команду, юридичний і операційний супровід. Звучали й конкретні обіцянки дохідності. У різних моделях озвучувались 18% на перепродажі техніки, 20–30% — в орендній моделі, а також 22%, 24% і 26% річних як теоретично можливі показники для інвестора. Йшлося й про маржу на конкретних активах: близько $20 тис. на одному комбайні, цикл угоди при цьому оцінювався в 4–12 місяців.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Окремо важливим було те, як пакувалися ризики. Техніку можна було оформлювати на інвестора або обтяжувати на користь інвестора, компанія мала охоронювані майданчики, а в частині моделей була готова брати на себе додаткові фінансові зобов’язання. Тобто продавалася не лише дохідність, а й відчуття контрольованості. Для роздрібного інвестора це часто вирішальний аргумент: “заробіток, який виглядає захищеним”. Що тут казати — Інвестори “УкрІвестКлубу” також вклали у цей кейс понад  1 млн доларів.

Але будь-який інвесткейс перевіряється не в момент промоції продажу, а в момент аудиту: коли потрібно звіряти активи, рух коштів, виконання зобов’язань і цільове використання грошей.

Перелом у цій історії настав ще у 2021 році. Регулярні перевірки, які проводив і УкрІнвестКлуб, і залучені незалежні фахівці, почали показувати, що техніки вже немає в необхідному обсязі, а цільове використання частини коштів неможливо належно підтвердити. Далі до цього додалися неплатежі та невиконання фінансових зобов’язань. Саме з цього моменту для нас це перестало бути звичайним бізнес-ризиком і почало виглядати як кейс із ознаками шахрайської моделі.

Найпростіший сценарій, якій міг би бути в цій ситуації — махнути рукою. Змиритися з тим, що гроші втрачені, людина зникла, а в країні є важливіші проблеми, ніж переслідування “автора” агро-скаму. Особливо якщо йдеться про повномасштабну війну та перевантажені правоохоронні органи.

Та попри всі складнощі, що були пов’язані з початком повномасштабного вторгнення, нашій команді вдалося “дотиснути” до порушення кримінального провадження і зареєструвати десятки людей потерпілими. Водночас справа надовго зависла: окремі провадження в різних містах, слабкий рух, фактично заморожений стан протягом кількох років. Лише після зміни складу слідчих минулого року справа отримала новий імпульс: додаткові обшуки, активізація слідчих дій, залучення нових потерпілих, публічна актуалізація кейсу. Після цього ще десятки інвесторів долучилися до справи, а ті, хто раніше не міг отримати статус потерпілого, змогли його оформити.

Засновника White Sharks та директора компанії оголошено в міжнародний розшук. Наразі вони переховуються, але ми сподіваємось, що “рука Феміди” обов’язково до них дотягнеться. Інші особи, які причетні до діяльності цього проєкта, наразі перебувають у статусі обвинувачених. Справа щодо їх участі у злочинній шахрайській діяльності передана до суду. Судовий розгляд триває.

Найважливіше тут не емоційне задоволення від того, що “справа нарешті зрушила”, та навіть не потенційна можливість повернути хоча б частину коштів. Найважливіше — правовий сигнал ринку. 

Український інвестринок дорослішає не лише тоді, коли в ньому з’являється більше якісних проєктів, а тоді, коли зменшується комфорт для тих, хто звик будувати бізнес на чужій довірі. Коли за красивою упаковкою все одно приходять аудит, за аудитом — процесуальні дії, а за ними — публічний і юридичний супровід справи. Коли навіть після втрати грошей історія не закінчується. 

І тут мені важливо правильно розставити акценти. Ми не прокуратура і не суд. Ми не визначаємо винуватість. Це завдання слідства і судового розгляду. Але ми точно можемо робити інше: не давати таким кейсам розчинитися в забутті, допомагати потерпілим об’єднуватися, фінансувати юридичний супровід, тримати публічну увагу і не погоджуватися з логікою “ну, буває, усі втратили — поїхали далі”. Адже така логіка і робить ринок беззахисним перед повторенням тих самих історій.

Бо здоровий ринок визначається не лише якістю можливостей. А ще й якістю наслідків для тих, хто вирішив скористатися чужою довірою як бізнес-моделлю.