4 пастки нового законопроєкту №14030, що можуть стати критичними для вашого бізнесу
Реформа держнагляду в Україні виходить на фінішну пряму, обіцяючи бізнесу цифровізацію та відеофіксацію кожної перевірки. Проте за фасадом ліберального законопроєкту №14030 юристи розгледіли низку критичних ризиків.
Поки малий та великий бізнес отримують легальні способи захисту, середній сегмент ризикує стати головною мішенню для інспекторів та нових корупційних схем із «платним» аудитом.
Читайте наш повний матеріал про законопроєкт №14030 за посиланням.
За словами Євгена Ріяко, CEO юридичної компанії Riyako&Partners, реформа має ключові переваги:
-
1
Діджиталізація: Електронний кабінет дозволить отримувати копії документів та подавати скарги миттєво.
-
2
Механізм оскарження: Якісніше прописана процедура досудового оскарження через спеціалізовані ради за участю представників громадських та правозахисних організацій. Це дасть змогу скасовувати безпідставні штрафи без суду.
-
3
Бодікамери: Обов'язкова відеофіксація на рівні закону суттєво зменшить корупційні ризики та неадекватну поведінку інспекторів.
-
4
Ризикоорієнтований підхід: Хоча критерії ризиковості завжди будуть дещо оціночними, це крок уперед. Раніше такі підходи існували переважно в податковій сфері, а тепер логіка уніфікується: чим менше у підприємства ризиків, тим менше шансів отримати перевірку.
Проте у юристів виникла низка зауважень до законопроєкту №14030.
1. Недоторканні: чому «фіскальний блок» залишився осторонь?
Підписуйтеся на наші соцмережі
Реформа не охоплює найбільш чутливі напрями: податкову, митницю та НБУ. Вони зберігають свої спецрежими, що ставить під сумнів реальне полегшення для підприємців. Законопроєкт не вирішує всіх проблем бізнесу у відносинах із державою, особливо там, де йдеться про податковий чи інший спеціалізований контроль.
Проте Юліан Хорунжий, старший партнер ARIO, наголошує, на даному етапі неможливо прописати уніфікований порядок для усіх органів держнагляду.
Проте навіть щодо тих сфер, які формально виключені з-під дії цього закону, все одно мають застосовуватися базові принципи, закріплені в ньому. І це важливо, тому що ці принципи, зокрема верховенство права, пропорційність, обґрунтованість, юридична визначеність тощо, мають значення для правозастосування та судового контролю.
Ідеально, звісно, було б мати максимально уніфікований порядок для всіх видів державного нагляду. Я, скоріше, був би прихильником саме такого підходу. Але треба визнавати і практичну сторону питання: є сфери, де повна уніфікація просто не працюватиме через складність процедур. Наприклад, якщо ми говоримо про великий або середній бізнес, провести повноцінну планову податкову перевірку в межах загальних коротких строків, передбачених для інших видів контролю, часто просто нереально. Те саме стосується і банківського нагляду.
2. Аудит на довірі: комплаєнс-інструмент чи легалізований «відкуп»?
Законопроєкт передбачає право добровільної перевірки. Проте на дамку юристів ця норма має критичне вразливе місце — конфлікт інтересів. Якщо право проводити такий аудит отримають структури, афілійовані з контролерами, він перетвориться на корупційну «вхідну плату» за лояльність.
Інструмент, що мав би дозволити бізнесу виправляти помилки без штрафів, а фактично ризикує перетворитися на платну послугу «лояльності».
Євген Ріяко
CEO юридичної компанії Riyako&PartnersЦе історія, яка може перетворитися на корупційну схему. Якщо інспектор-аудитор зацікавлений у платних послугах... чи не буде він обіцяти «лояльність» під час майбутніх перевірок тим, хто пройшов у нього аудит? В антикорупційному законодавстві це прямий конфлікт інтересів.
3. Судовий колапс та процедурні ризики
Чи впорається судова система з навантаженням? Юристи мають побоювання щодо швидкості розгляду справ у судах.
4. Неточність термінологій може стати на заваді
Окрім вищезазначених ризиків, Євген Ріяко вказує, що документ містить низку неточностей у термінології. Якщо ці терміни не виправити, у судах під час оспорювання результатів перевірок буде важко з’ясувати, хто правий у конкретній ситуації.