Розробка AI-продуктів: як будувати бізнес під час зміни моделей
Швидкість, із якою оновлюються мультимодальні нейромережі, ставить перед бізнесом нетиповий виклик. Релізи моделей на кшталт Fable 5.1 чи Astra 6 показують дивовижні результати: від реконструкції битви при Ватерлоо в 3D за єдиним промптом за чотири години до автономного моделювання взаємодії тисячі агентів на одному комп'ютері або автоматичного монтажу відео у Premiere.
У виступі на саміті Lenny and Friends Summit, опублікованому на YouTube-каналі Lenny's Podcast, співзасновник і СЕО стартапу Every Ден Шиппер окреслив парадокс сучасного продуктового менеджменту: намагання рухатися за заздалегідь спланованою дорожньою картою у період фундаментальних технологічних зсувів стає неефективним.
Користувачі самі не знають, чого прагнути від інструментів нового покоління, і чекають ідей від розробників. Проте намагання одночасно масштабувати поточний продукт та досліджувати технологічний фронтир розриває команди зсередини.
Дилема фронтиру: чому дорожні карти нищать AI-інновації
Головна проблема продуктових організацій полягає в принциповій відмінності двох процесів: конвергентного виконання (exploitation) та дивергентного дослідження (exploration). Виконання вимагає фокусу, дисципліни, вміння казати «ні» зайвим фічам і планомірного масштабування того, що вже працює для поточних клієнтів. Дослідження фронтиру — це хаотичний пошук, випробування десятків нових моделей, створення швидких демо-версій і неминуча готовність викинути більшість матеріалу в смітник.
За спостереженнями Дена Шиппера, у кожній організації є ентузіасти, які першими випробовують нові інструменти на вихідних для власних проєктів. Вони бачать майбутнє продукту раніше за інших, але без належної структури стають джерелом дезорганізації для всієї команди.
Перше правило роботи з фронтирними моделями говорить: ніколи не ухвалюйте кардинальних життєвих чи бізнесових рішень протягом 30 днів після медитативного ретриту, психоделічного досвіду або першого контакту з новою фундаментальною AI-моделлю. Потрібен холодний розрахунок і чітке розмежування обов’язків.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Секрет AI-лабораторії: як працює команда з двох осіб
Замість того щоб змушувати всю компанію розриватися між поточними завданнями та інноваціями, ефективним рішенням є створення відокремленої R&D-лабораторії (Labs). Якщо раніше класичним стандартом була «команда на дві піци» (8–10 осіб за концепцією Джеффа Безоса), то в епоху штучного інтелекту достатньо «команди на два шматочки» — всього з однієї або двох людей.
Оптимальний дует для такої лабораторії складається з двох типів мислення:
- «Пірат» — генератор ідей та випробувач, який хаотично перевіряє гіпотези, створює швидкі прототипи й агресивно шукає цінність у нових можливостях моделей.
- «Архітектор» — системний інженер, який бере хаотичний, але життєздатний прототип «пірата» і перетворює його на елегантну, масштабовану та стійку архітектуру.
Яскравим прикладом успіху подібної структури є Anthropic Labs. Саме з невеликої експериментальної групи всередині компанії виросли такі продуктові рішення, як Claude Code, протоколи MCPs, Skills та Claude Design. Лабораторія генерує тисячі експериментів, з яких лише найперспективніші отримують масштабування.
Для R&D-команди нормою є відмовлятися від 90% створених прототипів. Натомість продуктова команда повинна інтегрувати у свій арсенал близько 10% найкращих знахідок лабораторії.
Шлях до 800 млн користувачів: від тесту до масштабу
Щоб лабораторія не перетворилася на марнотратство, кожен експеримент має приносити користь бізнесу навіть у разі відмови від коду. Невдалі прототипи можна перетворювати на контент для залучення аудиторії, використовувати для програм раннього доступу клієнтів або для навчання основної продуктової команди.
Ключовим елементом системи є дослідна пайплайн-система (research pipeline). Практичний кейс стартапу Every під назвою Kate Bench демонструє, як це працює на практиці:
-
1
Пошук болю та створення прототипу: Головний редактор компанії Кейт не мала змоги особисто вичитувати всі матеріали команди з 30 осіб, яка постійно зростає. Співзасновник завантажив її виправлення за 3 роки та натренував модель у Fable відтворювати її стилістику.
-
2
Внутрішнє використання (Dogfooding): Прототип інтегрували в корпоративного агента (Every Agent), дозволивши Кейт робити автоматичний пасс тексту.
-
3
Систематизація архітектором: Інженер Яннік створив дашборд для відстеження відсотка прийнятих правок та залишкового обсягу роботи. У результаті навантаження на редактора в цій категорії завдань знизилося на 12% за місяць.
-
4
Перехід у продукт: Після підтвердження цінності та стійкості показників рішення готується до релізу для зовнішніх клієнтів.
Справжня сила цього підходу розкривається тоді, коли локальний експеримент здатен повністю переформатувати майбутнє всієї компанії. Показовим прикладом є історія OpenAI Codex. У той час як кілька внутрішніх команд розробляли різні гіпотетичні інтерфейси для програмування майбутнього — від розширень для IDE до консольних утиліт — невелика автономна група створила десктопний додаток Codex.
Від моменту запуску у лютому 2026 року додаток Codex продемонстрував настільки стрімке зростання та високе залучення користувачів, що керівництво компанії ухвалило рішення інтегрувати його безпосередньо в ChatGPT. У результаті технологічний доробок крихітної експериментальної команди став ядром і новою технологічною основою для глобального продукту з охопленням у 800 мільйонів щоденно активних користувачів.
Нова культура розробки: як приборкати технологічний зсув
Перехід до концепції мікро-лабораторій — це не просто зміна структури команд, а глибока трансформація корпоративної культури в епоху штучного інтелекту. Перенесення ризикованих експериментів за межі основного продуктового пайплайну знімає з розробників страх перед невідомим і захищає наявну клієнтську базу від нестабільних нововведень. Бізнес отримує подвійну перевагу: стабільне масштабування поточних джерел прибутку та постійний доступ до найновіших можливостей нейромереж.
Ультимативним маркером того, що компанія успішно адаптувалася до роботи на рухомому фронтирі, є психологічна зміна сприйняття технологічних релізів. Замість тривоги та побоювань, що новий вихід моделей зламає поточну дорожню карту чи знецінить зроблену роботу, команда зустрічає кожен фундаментальний стрибок ринку із щирим азартом, готовністю до відкриттів і швидким баченням нових продуктів.