Цифровізація медицини починається не з софту. І це проблема
Я ще студент-медик і тільки готуюсь працювати в лікарні. Але вже зараз, спілкуючись із колегами та вивчаючи, як влаштована система, я бачу одну річ: ми часто говоримо про цифровізацію медицини як про впровадження програм. На мою думку, це надто вузький погляд. Бо справжня проблема не в тому, що мало софту. Проблема в тому, що софт часто не розуміє, як реально працює лікарня.
Уявіть звичайний ранок у поліклініці. Лікар має прийняти пацієнтів, подивитися аналізи, призначити лікування й заповнити документацію. І ось він відкриває електронну систему. Замість допомоги вона вимагає: заповни цю форму, перенеси ці дані, переключися в інше вікно, бо лабораторія не інтегрована, а направлення треба ввести вручну. Через двадцять хвилин лікар розуміє, що на пацієнта залишилося п’ять. І тоді він або скорочує спілкування, або повертається до паперу. Не тому що він ретроград, а тому що папір у цей момент швидший.
Я так вважаю, що це головна проблема. Ми створюємо системи, які ставлять лікаря в позицію оператора даних. Він має обслуговувати програму, а не програма має обслуговувати його. І поки це так, жодна, навіть найкраща, технологія не приживеться.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Мене як майбутнього медика ще турбує те, що ми часто оцифровуємо папір, але не змінюємо сам процес. Електронна картка, яка копіює паперову форму, не робить нічого кращим. Вона просто переносить той самий хаос на екран. А справжня цифровізація — це коли дані з лабораторії самі потрапляють до лікаря, коли пацієнт не носить із собою направлення, коли система підказує, а не змушує витрачати пів дня на заповнення того, що можна зробити автоматично.
І ще один момент, про який чомусь говорять мало. Пацієнт. Ми часто забуваємо, що цифровізація — це не тільки для лікаря. Це і для людини, яка приходить лікуватися. Якщо пацієнт не розуміє, як записатися, як подивитися результати, як отримати рецепт, то система працює погано. На мою думку, хороша медична IT-система має бути непомітною і для лікаря, і для пацієнта. Вона має допомагати, а не створювати нові бар’єри.
Що робити? Я не претендую на універсальний рецепт. Але, на мою думку, треба почати з простого: слухати тих, хто працює в полі. Не тільки адміністраторів і розробників, а й звичайних лікарів і медсестер. Вони щодня бачать, де система заважає. І якщо їх почути, цифровізація стане не черговою вимогою зверху, а реальним інструментом.
Цифровізація — це не коли в лікарні всі папери замінили на екран. Це коли лікарю стало легше працювати, а пацієнту — зрозуміліше лікуватися. Поки цього немає, ми будемо бачити красивий цифровий фасад, за яким все одно ховається старий паперовий хаос. І поки лікарня не стане нормальним IT-продуктом, цифровізація медицини в Україні так і буде незавершеною.