ШІ та реактивні «Шахеди»: Ерік Шмідт про нову фазу війни

Війна в Україні перетворилася на головний полігон для випробування військових технологій майбутнього, де рішення ухвалюються зі швидкістю алгоритмів, а звична перевага в інноваціях опиняється під загрозою. 

Про це під час розмови в межах проєкту Inside Defense на YouTube-каналі The Economist заявив колишній генеральний директор і голова ради директорів Google Ерік Шмідт, який сьогодні є інвестором оборонних проєктів і засновником компанії з розробки безпілотників.

За його спостереженнями під час візиту до командного пункту бригади «Немезіда» в Києві, війна досягла точки, коли росія ліквідувала початковий технологічний розрив і перейшла до стратегії тотального виснаження.

Погляд із Києва: як росія змінює темп оборонних інновацій

Протягом перших трьох років повномасштабного вторгнення панувало переконання, що Україна утримує беззаперечну інноваційну перевагу, тоді як російська військова машина залишається громіздкою та повільною. Однак зараз ситуація драматично змінилася: темп впровадження нових розробок противником зрівнявся з українським, але спирається на значно більший обсяг ресурсів.

Ерік Шмідт зазначає, що агресор фактично перейшов до темпу інновацій тотальної війни. Без суттєвого нарощування західної фінансової підтримки та допомоги в масштабуванні виробництва Україні буде вкрай важко стримувати цей тиск лише за рахунок сміливості захисників.

Реактивні «Шахеди» та Rusevet: 5 викликів технології дронів

За оцінкою Еріка Шмідта, існує п'ять ключових технологічних чинників, які створюють критичну загрозу на фронті та в тилу:

Підписуйтеся на наші соцмережі

Зараз щонайменше п'ять українських компаній випробовують рішення проти реактивних безпілотників. Проте Україна досі не має прямого аналога реактивного «Шахеда», а виробництво власної балістичної ракети «Фламінго» (Firepoint) обмежене можливостями масштабування.

ШІ у військовій сфері: спростування міфів про автономність

У публічному дискурсі існує плутанина щодо використання штучного інтелекту у військових діях. Те, що зараз застосовується на фронті для фінального наведення на ціль (Last Mile Machine Vision), є класичним комп'ютерним зором і якісною інженерією, а не справжнім ШІ.

Справжній штучний інтелект спирається на рекурсивне самовдосконалення — здатність системи навчатися та міркувати для досягнення поставленої мети. росія вже випробовує китайські мовні моделі для ухвалення штабних рішень, а Міністерство оборони України розробляє проєкти для автоматизації планування операцій та розподілу ресурсів.

Розподіл застосування алгоритмів у сучасній війні виглядає наступним чином:

Ерік Шмідт наголошує на критичній необхідності збереження принципу «людини в контурі управління» (Human-in-the-Loop). Якщо дати автономному ШІ узагальнену команду «атакуй країну та відпортуй про результат», система без урахування правових норм та людського судження може вдатися до воєнних злочинів, знищення цивільної інфраструктури чи випадкового втягування у конфлікт третіх сторін.

Західний ВПК і технології дронів: чому союзники відстають

Військова система США та країни Європи виявляють високу консервативність і опір змінам. У США це зумовлено політичним лобізмом, рішеннями Конгресу та високим рівнем неприйняття ризику (loss aversion): коли йдеться про людські життя, військові віддають перевагу дорогим, але перевіреним рішенням, відхиляючи дешевші й ефективніші інновації.

У Європі оборонний сектор часто функціонує як програма забезпечення зайнятості, виготовляючи застарілі системи за завищеними цінами. Наприклад, ракети до систем Patriot перебувають у дефіциті, а ресурси на розробку нових архітектур не виділяються.

Український досвід показує інший підхід: більшість ударних бригад очолюють колишні цивільні айтівці та підприємці, а радянська генеральська школа пішла у відставку. Українські підземні підприємства працюють у режимі 12-годинних змін 6–7 днів на тиждень. Найбільш раціональним шляхом для Європи є ліцензування українських бойових технологій із подальшим випуском на західних потужностях.

Гонка зі США та Китаєм: чому Пекін поступається у війні ШІ

Хоча Китай володіє найбільшим у світі виробником цивільних безпілотників DJI та створює їхні військові модифікації, Пекін не брав участі у реальних бойових діях понад 50 років. У китайської армії відсутній практичний досвід, гнучка тактична доктрина та розуміння тонкощів сучасної безпілотної війни, якими володіють українські командири.

У потенційному конфлікті довкола Тайванської протоки вирішальну роль відіграватимуть не великі авіаносці чи кораблі, які є легкими цілями для протикорабельних ракет, а автономні дронові платформи.

Стосовно розвитку ШІ між США та Китаєм, зупинка чи пауза у навчаннях моделей неможлива через ринок і конкуренцію. Замість пауз міждержавний діалог у Відні виробляє правила «без сюрпризів» (No Surprises), щоб упередити ситуації, коли збой автономного бота чи помилкова кібератака можуть спровокувати ядерне реагування.

Підсумок: що визначатиме майбутнє технологічної війни

Зближення прискореного темпу оборонних розробок, масового застосування дешевих безпілотних систем та алгоритмів штучного інтелекту безповоротно змінює природу глобальних конфліктів. російська стратегія переходу до тотальної технологічної війни створює виклики, які вже неможливо перекрити виключно героїзмом пілотів чи поодинокими інноваціями.

Перемога у цій високотехнологічній дуелі залежатиме від двох критичних факторів: залучення прямого фінансування для масштабування українських розробок та здатності Заходу швидко адаптувати власну оборонну бюрократію до нових реалій. Україна вже створює доктрину війни майбутнього, однак її ефективне впровадження вимагає від союзників системних рішень — від надання фінансової допомоги до зняття політичних обмежень на використання новітніх технологій.